Стрічка новин
За фейк - до відповідальності: Інтернет та соціальні мережі в умовах карантину стали для українців одним з основних джерел отримання інформації про коронавірус. В умовах У червні закінчується нерест на всіх водоймах: Сумський рибоохоронний патруль нагадує громадянам та рибакам – любителям про терміни закінчення весняно-літньої заборони на лов водних біоресурсів: 102: що трапилось? з 22 по 28 червня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 132 заяви та повідомлень громадян, з них 16 на момент реєстрації Сильна духом і майстриня на всі руки: Один із останніх травневих днів видався сонячним, теплим, без дощику. Тож і вирішила завітати до Катерини Харченко з м.Лебедина, Гімн Лебедина у виконанні вокального ансамблю "Оберіг" м.Суми на фестивалі в с Підопригори: Найдорожча ти для нас одна...: На долю нашої любої неньки, Мамайко Ольги Олександрівни, випало чимало випробувань. Але вона, незважаючи ні на що, все витримала і Директор Лебединського ВПУ лісового господарства Анатолій ТРОЯН: «Працюємо на результат»: – Анатолію Григоровичу, що для Вас значить заклад, який Ви очолюєте? – ВПУ для мене, як рідна домівка. Докладаємо  чимало зусиль, У полі на Лебединщині знайшли авіаційну бомбу: 31 травня о 15:00 до Служби порятунку «101» надійшла інформація про знайдення предмету, схожого на боєприпас, у селі Червлене, що У школах Лебедина встановили інтерактивні дошки: Усі без винятку школи Лебедина нещодавно були забезпечені новими мультимедійними інтерактивними дошками та іншою комп’ютерною технікою. «Зупинись, прекрасна мить!»: У кожного, напевно, є світлини, пов’язані з неймовірними емоціями, яскравими враженнями, приємними подіями, подорожами.

Доброю славою в селі користувався електрогазозварник Григорій Братченко. Чим складніша була технічна робота, тим частіше запрошували його, як висококваліфікованого спеціаліста.

Керівництво сільгосппідприємства шанувало трудолюбивого працівника. а односельці постійно просили його відремонтувати автомобіль та мотоцикл, чи водяне опалення тощо. Віддячить же намагалися хто чим: одні – грошима, інші – горілкою чи самогоном. Так поступово Григорій Іванович почав скочуватися як з похилої гори. Він перестав помічати свою дружину Галю, яка працювала техпрацівницею у конторі. Дочки теж підростали без батьківської уваги. Він рано йшов з дому і пізно повертався. Всю домашню роботу було покладено на Галю та підростаючих доньок: одній виповнилося 16, другій – 14.

Галя, як могла, боролася з алкоголізмом чоловіка: і просила, і благала, і погрожувала розійтися. А з його дружками-п’яницями обіцяла провести виховну роботу. На що Григорій відповідав: «П’яниці мені не друзі, але й не вороги!». Скільки Галя не просила, все повторювалося знов і знов. Тоді вона змінила тактику. «Він же не б’ється, не лається, ще й інколи трохи грошей заробить. Не буду його займати»,  – вирішила вона.

А в цей час Григорій Іванович з друзями обговорювали питання чергової спільної гулянки. Адже якраз в цей період достигали баштанні культури. Тому не було б зайвим запастися горілкою та поїхати в курінь до сторожа, щоб на природі випити й закусити медовими динями та кавунами. Сказано – зроблено. Троє «друзів» на мотоциклі з коляскою, затарені горілкою, приїхали  на баштан. Сторож їх щедро пригостив динями, кавунами. Сам же, випивши чарку, пішов виконувати свої обов’язки. Хлопці ж підливали і підливали один одному. Хоч і жарко було, і парко, а горілка йшла на душу добре. Скоро Григорій Іванович не став «в’язати лика» і завалився в курені на солому, яку дбайливо намостив сторож. Тому «друзі» його залишили, а самі поїхали додому.

Проспавши більше години, Григорій Іванович прокинувся від сильного грому і блискавки. Все кругом клекотіло і шуміло. Поряд диміла розтрощена грозою стара груша. Здавалося, що небо з’єдналося з землею. Григорій Іванович не міг уторопати, чи він на цьому світі, чи на тому, чи у раю, чи у пеклі? Чоловік, не на жарт, злякався. Йому пригадалися дружина, донечки і своє безпутне  життя. Побачив себе ніби збоку. «Як же так, що ж я за людина така? Діти виросли без моєї участі, дружина сама і господарювала, і дітей ростила. Прости мене, Господи! Якщо я вирвусь із цього пекла, буду любити і поважати свою сім’ю. Завтра ж дістану «заначку» – дві сторублівки, подарую їх дружині Галі, і попрошу пробачення».

Гроза між тим все посилювалася з кожним ударом грому і спалахом блискавиць. Розряди, що лупили прямо в бугор, загнали на баштан вовка. Він весь час відступав назад і, сам того не помічаючи, заходив все далі у курінь. «Це Бог за мої гріхи ще й вовка наслав на мене» – подумав Григорій. Він схопив відрізок арматури, з яким дід сторожував, і оперіщив вовка з лівого боку (зверху ніяк було розмахнутися). Вовк гребонув лапами йому піску між очі, випустив смердючу цівку прямо на штани Григорію і зник у бур’янах. Діждавшись,  поки вщухнуть гроза і дощ, чоловік з важкою головою поплентався додому.

На другий день, вставши рано, Григорій розкрутив 12-вольтовий трансформатор, дістав звідти дві сторублівки і, прийшовши на кухню, де вже хазяйнувала Галя, попросив у неї пробачення за недостойну поведінку, вручив 200 гривень, поцілувавши у щоку. Пообіцяв їй, що буде гарним сім’янином.

Галя так розчулилася, що не могла й слова вимовити, тільки сльози текли срібними струмочками з блакитних очей. Сяючи від щастя, пішла на роботу, взявши з собою чоловіків подарунок.

Через деякий час Григорій відчув, що алкоголь потребує поповнення,  організм не тільки просить, а наполегливо вимагає його. Як назло, в кишенях пусто, і заначка реалізована. Де ж вихід? На думку спав лише один варіант.

Григорій вужем прослизнув у контору, знайшов підсобку, де Галя перевдягалася в робочий одяг, дістав із кишені вітровки дружини гаманець, висмикнув ним же подаровані дві купюри по 100 гривень і зник через чорний хід.

Через годину Галя пішла до магазину. Зайшовши в приміщення, дістала гаманець, відкрила його – і ледь не втратила свідомість: грошей не було. Вона пішла до керівника і заявила, що в неї із гаманця зникли 200 гривень.

Провівши своє розслідування, керівник з’ясував, що в конторі сторонніх не було. А його водій бачив, як із чорного ходу виходив електрогазозварник Григорій – чоловік Галі. Дільничний, якого покликали, пішов до магазину і з’ясував, що Григорій купував пляшку горілки, а розплатився купюрою в 100 гривень.

Керівник разом з дільничним покликали Галю і повідомили, що в крадіжці вони підозрюють її чоловіка, Григорія. Галя категорично заперечила. Вона пояснила, що після ранкового до неї «уніманія» чоловік не міг так поступити. Дільничний запросив Григорія в кабінет і попросив розкрити гаманець. Все стало зрозумілим.

Григорій знову вимолював у Галі пробачення. «Тепер, – сказала Галя, – я бачу, що тобі пообіцяти, як з гори  покотитися».

Тому пам’ятайте, що обіцянкам залежних від алкоголю людей не можна вірити. Будуть обіцяти, давати клятви, божитися, ставати на коліна, а вже наступного дня робитимуть своє. Як в тому анекдоті. Раніше модно було пісочити на засіданні профкому п’яниць і прогульників. От Христенкові давали, давали поради з усіх боків, як кинути пити, на ньому аж піт виступив, а в кінці запитали: «Ну що, Христенко, будеш іще пити?». «Хлопці, а у вас є?» – з надією в голосі запитав той.

Олексій Дученко, м. Лебедин.

Додати коментар