Стрічка новин
Провели чемпіонат України віртуально: Попри те, що в світі карантин, це не привід відмовлятися від активного життя. Це й довела Всеукраїнська федерація кіокушинкай карате.22 Арешт за завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху: Лебединським районним судом Сумської області розглянуто кримінальне провадження по обвинуваченню громадянина С. у вчиненні кримінального правопорушення, У Лебедині пенсіонеру виписали штраф за спалювання листя: Здійснюючи патрулювання міста Лебедин, група реагування поліції охорони помітила, що у вечірній час на території одного з міських підприємств по На Сумщині розпочинаються багатоетапні антитерористичні навчання: Тренування проходитимуть з 16 квітня до кінця травня по всій території Сумської області. Особлива увага учасників навчань буде зосереджена на Це четверта оповідка про сільську вчительку-пенсіонерку, оптимістку, яка живе поряд з добрими сусідами: …Як і домовлялися раніше, сусід Григорій підвіз Марію Іванівну до залізничного вокзалу обласного центру. Через декілька хвилин підійшов потяг. Вікторія Борисенко: «ПотрIбно спрямовувати себе на позитив»: Осінь – досить непроста пора року. Хоч і кажуть у народі, що листопад – ворота зими, не всім вдається пережити Інформація про стан оперативної обстановки на території Лебедина та Лебединського району з 14 по 20 вересня 2020 р.: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 95 заяв та повідомлень громадян, з них 8 на момент реєстрації містили 102: що трапилось? з 30 серпня по 5 вересня 2021 року: Протягом звітного періоду до відділення поліції №3 (м.Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області надійшло 125 заяв та повідомлень громадян, Фізкультура, спорт та здоров’я сплелись воєдино: З метою сприяння розвитку Олімпійського руху в Україні, пропаганди здорового способу життя, формування у дітей та  молоді фізичного і морального Він просто людяний: На жаль, настав той час, коли все частіше в душі поселяється зневіра в людях, коли вражають їхні черствість, грубість, байдужість.

Знайомтеся: Ірина Усенко – керівник танцювального гуртка «Соняшник» на базі закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №6.

Також працює в Лебединському центрі позашкільної освіти. За час своєї роботи навчила танцю багатьох своїх вихованців.

Їх вона сприймає, як рідних. Тож коли вони стають випускниками й залишають стіни навчального закладу, тренерка Ірина Олександрівна сумує. Я зустрілася і поспілкувалася із Іриною Усенко про її роботу, яку вона любить понад усе.

– Ірино Олександрівно, коли вперше у Вас з’явилося бажання танцювати?

– Ще в дитячому садочку. Потім був танцювальний хореографічний гурток «Веселка». І так аж до закінчення школи.

– Хореографія – це Ваш фаховий профіль?

– Ні. За профілем я – фізичний реабі­лі­толог, а хореографія це моє, так би мовити, хобі, яке стало улюбленою справою.

– Чи пам’ятаєте перших своїх вихованців?

– Так, звісно, бо це була моя  перша група – дітки різного віку, від 6 до 13 років. І мені треба було вигадувати для них вишуканий і веселий танок, щоб всі були зацікавлені.

– З чого почався Ваш шлях як тренера?

– Все життя мені хотілося бути хореографом. І одного разу до мене звернулася на той час директор школи №6 Людмила Миколаївна Пасько. Вона хотіла, щоб у закладі був створений танцювальний гурток і попросила, щоб я спробувала себе у ролі вчителя танців. Мене підтримали в цій справі батьки, за це я їм дуже вдячна.

– Що найбільше подобається Вам у своїй роботі?

– Все те, що подобається дітям. Коли я бачу їх усміхненими та натхненними під час танцю, це приносить мені задоволення.

– А чим найбільше пишаєтеся?

– Своїми випускниками. Чимало з них вже й самі стали хореографами.

– Які емоції переповнюють Вас, коли спостерігаєте за вихованцями, які виступають на сцені?

– Різні бувають. Якщо все гарно виходить, то і я відчуваю задоволення, а якщо щось не так, то, звісно, хвилююся за них. Але не засмучуюся.

– Ірино Олександрівно, а який момент із Вашої творчої діяльності найбільше запам’ятався? Можливо, кумедний.

– Всі моменти яскраві, але найбільше запам’яталася підготовка до десятирічного ювілею. Все ж таки перший ювілей! До свята готувалися протягом року. А в останній день перед святом ми допізна тренувалися, а коли вже збиралися додому, то зрозуміли, що нас закрили всередині школи. Не ображалися, було весело.

– Ви ще й виховуєте донечку. Як скрізь встигаєте?

– Стараюся встигати. Кіра ще маленька, але вже виявляє цікавість до танців. Одного разу мені ні з ким було її залишити, і я взяла донечку з собою на заняття меншої групи. І була вражена, коли вона, така маленька, займалася із старшими від неї дітками.

– Чи не виникало бажання залишити цю справу?

– Ніколи цього не було.

– А яке місце у Вашому житті сьогодні займають танці?

– Перше місце, звичайно, займають моя сім’я та рідні. А на другому – танці. Цим усім я живу.

– Дякуємо, Ірино Олександрівно, за відверту розмову. Подальших Вам творчих успіхів!

 

 

 

Додати коментар