Стрічка новин
На Київщині загинув викладач музики з Бурині Микола Талалаєв, повідомляє Суспільне Суми: Про смерть буринчанина  9 квітня повідомила директорка Ірпінської школи мистецтв Наталія Дидикіна. Микола Талалаєв народився в Бурині та викладав гру Лебединське бюро правової допомоги роз’яснює: Нові правила для мікрокредитів: що зміниться з 1 січня 2021 року: Чимало українців у певних життєвих ситуаціях звертаються до послуг мікро­кре­диторських компаній. Нині як споживачам мікрокредитів, так і фінансовим організаціям, Горіло на Любарській: 5 травня, о 03:57, до Служби порятунку 101, надійшло повідомлення про загоряння літньої кухні по вул. Любарська. ВЛАДИСЛАВ БУХАРЄВ: ЗІ СВЯТОМ ОСВІТЯНИ! З ДНЕМ УЧИТЕЛЯ!: «Шкільні вчителі володіють владою, про яку прем'єр-міністри можуть тільки мріяти» - Уїнстон Черчиль. Студентське наукове товариство діє: Сучасна концепція патріотичного виховання вимагає залучення молоді до наукової роботи в галузі історичних дисциплін та краєзнавства. Її осінній ювілей: Осінь, золота і чарівна, крокує нашою землею. Разом з нею вступає в свій осінній ювілей і моя подруга Людмила Лисенко. Що для вас осінь?: Прекрасна й чудова пора – осінь. Вона дарує нам останні теплі дні в році, забарвлює все навколо в дивовижні й Влаштовуйте Новорічну ялинку правильно!: Наближаються новорічні свята. Щоб наслідки від пожежі нікому не затьмарили і не зіпсували свята, обов’язково необхідно дотримуватися певних правил пожежної Бережіть себе і передавайте показання лічильників газу онлайн: Ті, хто тимчасово залишив своє помешкання та не використовував  природній газ, має продублювати  раніше передані показання - повідомляє АТ Сумигаз. Якщо Охоронна сигналізація убезпечила медичний заклад від злодія: Охоронна сигналізація та камери відеоспостереження звели нанівець спроби 20-річного чоловіка таємно проникнути до законсервованого

Життя, як смолоскип: спалахнуло – і раптом згасло. У ці ней­мо­вір­но тяжкі дні, коли родина прощається з найріднішою людиною,

їй вкрай потрібна підтримка. Не так, можливо, матеріальна, як моральна. Добрі слова втіхи, співчуття ой як важливі.
Розділити людське горе, підтримати згорьованих віддав­на було характерною рисою нас, українців. Ми, дізнавшись про біду в родині, поспішали до неї, аби допомогти, як можемо, чим можемо. Так було, так є. Але… Є одне але. Сьогодні все частіше такі ситуації набирають іншого, з гірчинкою, «окрасу». Ось чому я й вирішив порушити цю тему.
Побувавши на двох останніх похоронах, зробив висновок, що у деяких наших керівників геть зовсім зачерствіли душі і скам’яніли серця. Невже вони у своєму щільному графіку (добре розумію, що клопоту в них удосталь) не знайдуть якусь годину-дві, щоб прийти і провести в останню дорогу чи то свого колишнього працівника, колегу, чи то земляка і сказати добре слово про людину?
Проводжали у Вічність шановану в нашому районі людину, адже цей чоловік у свій час чимало років очолював ветеринарну службу Лебединщини. Працював на повну силу, віддаючи цій справі свої знання, вміння, аби тримати її «на рівні». Звісно, пройшов певний час відтоді, коли його провели на заслужений відпочинок. У колишнє відомство, де працював, прийшли нові, молоді колеги. Але ж має із покоління в покоління передаватися добра пам’ять про людей, котрі трудилися в тій чи іншій установі, організації, службі, на підприємстві.
Так ось, провести шанованого чоловіка молоді колеги все-таки прийшли, принесли квіти, мабуть же, надали матеріальну допомогу, однак… доброго слова про нього ніхто не сказав. Священник відправив службу, запросив до виступу представників від присутніх. Всі чекали, що, перш за все, щось скажуть про покійного його колишні або молоді колеги. Але… Священник закінчив свою процедуру. Присутні ще трішки постояли і розійшлися.
Інший приклад. Відійшла у Вічність Педагог з великої літери. Не одне покоління спочатку учнів, потім – студентів підготувала до життя і навчила теж шанована і відома у місті й районі жінка. Провести її в останню путь прийшли і колишні учні та студенти, і колишні колеги, а нині пенсіонери, і теперішні педагоги, і керівництво навчального закладу. Шанували пам’ять про цю людину в щирих, теплих словах. Однак ні керівника господарства, яке колись тривалий час очолював чоловік покійної, ні сільського голови під час самого похорону ніхто не бачив. Щоправда, як з’ясувалося пізніше, керівник все ж вшанував пам’ять покійниці у її домі, приніс квіти. Особливо дивує позиція сільського голови. Невже в нього забракло слів сказати кілька речень і про покійницю, яка все життя прожила на території села, і втішити рідних (своїх земляків) з приводу тяжкої втрати. Чи він вважає, що в його службові обов’язки така місія не входить? Чи, можливо, як кажуть, це вже пережитки минулого або це не модно? А якщо з певних причин він не мав часу, то міг би комусь із співпрацівників сільської влади доручити цю справу.
Сьогодні таких прикладів байдужості, на жаль, чимало. Шкода. Мабуть, переживаємо кризу совісті й душі. І вона далі й далі загострюється. То чи не варто переосмислити свої дії, вчинки і думки на краще? І повернутися до наших українських національних цінностей усупереч сьогоднішній черствості і бездушності.
Вадим БІЛИЙ.

Коментарі  
0 #3 ??? 20.04.2020, 11:29
Цитую Місцевий:

... щоденний контроль за ...забезпечення присутності, чи спрянню у похоронах відомим та почесним громадянам. ...
Отак все просто.


У всякой самой сложной проблемы всегда находится одно очевидное, всем понятное, ПРОСТОЕ неправильное решение. (Академик Раушенбах, кажется. Между прочим, автор теории космической навигации, которая до сих пор используется во всех межпланетных перелетах)
Цитата
-1 #2 Дрон 20.04.2020, 08:16
Цитую Місцевий:
Можна повністю погодитися з написаним, але не з висновком. Люди не змінилися, майже зовсім не змінилися за останні 2000 років. А те, про що Ви написали має зовсім іншу причину, але аж ні як, не байдужість.
Причина у знищеній системі роботи виконавчої влади за останні роки та приходу у ці служби людей, які поняття не мали до цього, як працює система.

Для того, щоб не забувати про наших відомих людей, у виконкомах був відділ, в обов'язки якиго входив, по між іншим і щоденний контроль за своєчасним поздоровленням, чи пак, висловлювання співчуття, забезпечення присутності, чи спрянню у похоронах відомим та почесним громадянам. А також затверджувався перелік відповідальних для цього осіб.
Отак все просто.


100% згоден. Таких підарів, які в раді сидять треба проводжати власноруч.
Цитата
0 #1 Місцевий 19.04.2020, 23:42
Можна повністю погодитися з написаним, але не з висновком. Люди не змінилися, майже зовсім не змінилися за останні 2000 років. А те, про що Ви написали має зовсім іншу причину, але аж ні як, не байдужість.
Причина у знищеній системі роботи виконавчої влади за останні роки та приходу у ці служби людей, які поняття не мали до цього, як працює система.

Для того, щоб не забувати про наших відомих людей, у виконкомах був відділ, в обов'язки якиго входив, по між іншим і щоденний контроль за своєчасним поздоровленням, чи пак, висловлювання співчуття, забезпечення присутності, чи спрянню у похоронах відомим та почесним громадянам. А також затверджувався перелік відповідальних для цього осіб.
Отак все просто.
Цитата


Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар