Стрічка новин
АГОВ! Хто в бур’янI заховався?: Лебединці ще пам’ятають комплекс будівель заводу поршневих кілець, який завжди привертав увагу містян і приїжджих своєю затишністю, догля­ну­тіс­тю. Річка Псел перетворилася в смітник: В Сумській області річка Псел сильно забруднена відходами з каналізації, місцевий водоканал проблеми не бачить. Ціни на ринку на 1 вересня 2021 року: М’ясо (1кг) – 120-160 грн. Сало (1кг) – 40-120 грн. «Маско, я тебе знаю...»: Світ охопила велика біда: людей косить тяжка хвороба, яка не вибирає, хто бідний, хто багатий, а медицина не в повній Пошук і творчість - тобі, Україно!: Щороку вихованці гуртка судномо­дельного спорту міського Центру позашкільної освіти стають призерами обласної та Всеукраїнської виставки-конкурсу Уникайте лову риби під дротами!: На Сумщині у розпалі риболовний сезон. Любителів риболовлі – цікавого і популярного виду дозвілля – доволі часто можна побачити на 102: що трапилось? з 4 по 10 жовтня 2021 року: Протягом звітного періоду до відділення поліції №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області надійшло 93 заяви та повідомлення Він просто людяний: На жаль, настав той час, коли все частіше в душі поселяється зневіра в людях, коли вражають їхні черствість, грубість, байдужість. Сорок один хворий – за один день!: За повідомленням державної установи «Сумський обласний лабораторний центр МОЗ України»  17 жовтня 2020 р.   по Лебедину було зареєстровано 41 «Школьные годы чудесные...»: Як швидко йде час. Не встигли ми озирнутися, як минула половина життя. Усі уже дорослі, підросли діти, дехто дочекався онуків.

11  червня у ДПТНЗ «Лебединське вище професійне училище лісового господарства» була відкрита меморіальна дошка воїнам – випускникам, які загинули в районі Операції Об’єднаних Сил і назавжди залишаться молодими.

Хто ж вони, ці герої?

Едуард Лобода народився 2 січня 1994 року в селі Підопригори Лебединського району. Вмів гарно малювати, писав вірші, також захоплювався військовою справою. Був учасником Революції Гідності. У 2016 році здобув професію «Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії «С», машиніст крана автомобільного». Потому працював водієм-кранівником в ПП «Надь» та водієм на підприємстві «Суми Софтранс». Періодично виїздив у зону бойових дій добровольцем Добровільного Українського корпусу Правого сектора,. Інструктор з мінно-саперної справи, розвідник. Воював біля Мар’їнки, Авдіївки, Пісків та шахти «Бутівка». Від 26 жовтня 2018 року служив за контрактом у 24-ій окремій механізованій бригаді. Старший солдат – позивний Фугас, оператор-радіотелефоніст 2-го розвідувального взводу розвідувальної роти.

3 липня 2019 року Едуард очолював групу бійців, яка забезпечувала прикриття проміжків, де передбачались дії ворожих диверсійно-розвідувальних груп. Пересуваючись визначеним маршрутом, не помітив встановлений терористами вибуховий пристрій і підірвався, при цьому прийнявши весь удар вибуху на себе, прикривши своїх побратимів. У важкому стані був доставлений до лікарні міста Курахове. Майже добу медики намагалися врятувати йому життя, але, на жаль, поранення виявились несумісними з життям. Вранці 4 липня 2019 року серце бійця зупинилося. 7 серпня 2019 року він був нагороджений відзнакою «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно);  Указом Президента України від 5 листопада 2019 року за особисту мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, зразкове виконання військового обов’язку нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). А вдома юнака чекали мама та два брати (один з них служить у 27-й бригаді).   

Едуарду назавжди залишиться 25…

х Х х

Михайло Капран народився 25 червня 1986 року в Лебедині. Виховувався у родині працьовитих батьків. Мав теплі стосунки зі старшим братом Дмитром. У 2005 році закінчив «Лебединське ВПУ лісового господарства» за професією «Муляр, штукатур, столяр». Солдат Михайло Капран служив на посаді наводчика мотопіхотного відділення одного з підрозділів 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського. За зразкову службу був відзначений у 2019 році медаллю «Захисник Вітчизни», у 2020 році – Нагрудним знаком.

Близько четвертої години ранку 20 лютого 2021 року у бліндажі в населеному пункті Водяне Ясинуватського району Донецької області, де перебували військовослужбовці, виникла пожежа. На жаль, врятувати з полум’я вдалося лише одного військовослужбовця – солдата Михайла Капрана. Медичною службою його було евакуйовано до опікового центру в місті Харкові. Але він мав 90% опіків тіла і 22 лютого від отриманих ран помер. На воїна вдома чекала любляча дружина Анжеліка, з якою вони прожили лише рік щасливого сімейного життя.

Михайлу назавжди залишиться 34…

х Х х

Максим Стеблянко народився в Лебедині 24 січня 1998 року. У батьків він був первістком. Потім у сім’ї один за одним народилося ще четверо дітей. Андрій - один із братів Максима – також ніс службу в Збройних Силах України. Відслужив строкову і Максим після того, як у 2016 році закінчив училище за професією «Лісник, тракторист – машиніст сільсь­когосподарського (лісо­гос­по­дарського) виробництва, водій (категорії «С»)». Вирішивши залишитися у війську, підписав контракт. Із 2020 року Максим Стеблянко служив у складі 1-ї окремої танкової Сіверської бригади.

Воював на Сході разом із татом – теж військовослужбовцем-контрактником Збройних Сил України. Солдат, водій меха­­­нізованого взводу меха­нізованого батальйону Максим Стеблянко підвозив бойовим товаришам боєприпаси, продукти, різні необхідні речі. «Він був такий енергійний хлопець – чудовий друг, бойовий товариш. Не раз ми з ним всілякі завдання виконували. Нас командир старався разом ставити, все дружно було, все чудово… – пригадував побратим Максима Сергій Куриленко. – Знаю, що він за продуктами тоді їхав…». 

Солдат Максим  Стеблянко 6 квітня 2021 року близько 09:30 отримав поранення, що виявилося несумісним з життям: військовий автомобіль, яким він кермував, підірвався на невідомому вибуховому пристрої поблизу села Степне на Донеччині. Підрив стався, коли тентоване авто заїхало на мало вивчену ґрунтову дорогу. У машині перебували ще шестеро осіб, але вони під час розвороту вантажівки вийшли назовні і не постраждали. У Вічній скорботі тепер батьки юнака, троє братів і сестра.

Максиму назавжди залишиться 23…

Ірина ткаченко,

заступник директора з

навчально-виховної роботи.

Додати коментар