Стрічка новин
Золотом позначенi роки: Наші ювіляри Анастасія Василівна та Володимир Сергійович Вельбой – надзвичайно чудові люди! Все, чого торкаються їхні золоті руки, викликає захоплення Горіло у Лебедині: 13 січня о 09 годині 19 хвилин на пункт зв’язку 18-ї ДПРЧ Управління ДСНС України в Сумській області надійшло телефонне Ви – наша гордість!: Адміністрація та працівники  ДПТНЗ «Лебединське ВПУ лісового господарства»  від щирого серця вітають  студентку Юлію Голобородько та викладача української мови і Ціни на ринку: Після короткої перерви в Лебедині відновив свою роботу центральний продовольчий ринок (крім м’ясних та молочного павільйонів). Лебединщина проти приєднання до Охтирського району: 3 червня Сумська обласна державна адміністрація погодила проєкт постанови Міністерства розвитку громад і територій України «Про утворення та ліквідацію районів». Спеціалісти на всI сто: Сьогодні ми багато говоримо про співчуття, співпереживання, турботу про людей одиноких та поважного віку. Зовсім не гадалося, що колись і В Охтирці на теплопостачанні привласнили сорок мільйонів: В Охтирці на Сумщині співробітники СБУ задокументували виведення понад 40 млн грн коштів із місцевої ТЕЦ. Валерій ЧАЛИЙ, директор ТОВ «Крук», депутат обласної ради: «Коли ти займаєшся тим, що приносить задоволення, то не помічаєш, як плине: – Валерію Григоровичу, Ви керів­ник досить солідного підприємства – ТОВ «Крук». Цікаво, а чому «Крук»? Коледж вчора, сьогодні, завтра: Діяльність педагогічного колективу КЗ СОР «Лебединський педагогічний коледж імені А.С.Макаренка» пов’я­зана, передусім, з творчістю, 102: що трапилось?  З 7 по 13 вересня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 119 заяв та повідомлень громадян, з них 10 на момент реєстрації містили

Віра прокинулася вранці від телефонного дзвінка. Включила слухавку і чує: «Сусідонько, я тебе не розбудила? Ти знаєш, мені таке сьогодні наснилося».

Віра впізнала по голосу Уляну Петрівну, яка жила за три двори від неї і з якою вони вже давно товаришували. А та продовжує: «Носила я сьогодні майже цілу ніч воду відрами з річки. А куди виливала, не пам’ятаю. Так утомилась… І до чого б це?» «Уляно Петрівно, тут і гадати нічого! Городні роботи розпочалися. А ще Ви плануєте ремонт у кухні. Це ж робота?! І нелегка. Якби тільки вода чистою була». «Та чиста, Вірочко, без каламуті». «Ну, й добре. Готуйте сніданок спокійно, а вдень іще, може, побачимося».

Віра любить розгадувати сни – і собі, й іншим. Багато літератури про це прочитала. І вірить, що Бог дав сни людині, щоб вони попереджували і про можливі хвороби, приємні й прикрі несподіванки, зустрічі.

Зателефонувавши чоловікові, який поїхав у село до батьків садити город, а їй донька ось-ось має привезти глядіти онучку, Віра взялася готувати сніданок. Заглянула і в соцмережі, скільки за минулу добу в Лебедині захворілих на коронавірус. Ніяк він не дає людям дихнути спокійно. Та й вони іноді почуваються дуже безпечно. Розповідають, у Києві, Харкові ресторани переповнені відвідувачами. А в церквах?! Сама по телевізору бачила, що у Великодню ніч у Києво-Печерській лаврі, як кажуть, яблуку було ніде впасти – і всі без масок!

Невеселі думки перервала 5-річна онучка Даша:

– Ура! Блинчики! – і чмокнула бабусю в щоку.

– Так. Давайте за стіл, поки гарячі!

Донька відмовилася, їй на роботу.

– А ми будемо чаювати, – і зробила Даші чай з молоком, який вона дуже любить.

Потім понесли гарячий сніда­нок кумі Наді: вона живе на сусідній вулиці, і щось у неї спину прихопило. Зробить їй укол і погомонять трішки.

– Вірочко, ти потім сходи в магазин і купи мені засипок, олії, а то, чула, знову все подорожчає. Кілограм гречки коштуватиме, за чутками, до 80 гривень. Я ось пенсію отримала. Ще поки листоноші носять, спасибі їм. З 1 вересня ж треба, щоб у пенсіонерів були банківські картки.

– Я вже до картки, Надю, звикла. В магазинах зручно розраховуватися. Коли тобі треба, знімеш гроші, скільки потрібно.

– А ти, подумала, як людям у селах?! Поштових відділень немає, банкоматів – і подавну. Щоб поїхати в Лебедин, треба за проїзд у маршрутці заплатити, дочекатися її. От будуть немічні люди просити сусідів, доручати їм картки, всі дані. І не дай, Бог, якийсь злодій перестріне в полі! А скільки поштових праців­ників постраждає від скорочення!

– Так, я згодна. До європейців нам не рівнятися. Там спочатку створюють для людей всі умови, а потім якісь реформи проводять.

– А ще я, Вірочко, чула, що українські канали будуть в нас відключати. Для чого тоді теле­ві­зори?! Це щоб люди зовсім нічого не знали?!

– Читала я про це. Але як воно все буде, не знаю.

Обмінялися жінки думками про те, що зараз у великих містах людям пропонують послугу «Прибе­ру на цвинтарі. Недорого». Наприклад, за прибирання могили, фар­бування, висаджування квітів беруть у великих містах до 500 гривень. Є спеціа­ліс­ти по шліфуванню, покриттю па­м’ятників лаком. Трапляються, як скрізь буває, й шахраї, що знаходять лазівку для власного збагачення.

– З пенсії такі гроші, звичайно, не заплатиш, – каже Віра, – але я пам’ятаю, як на Мироносницькому кладовищі в Лебедині у 80-х роках минулого століття  доглядала за могилками старенька бабуся (здається, Лариса). Як вона ретельно все робила! До бур’янця вищипувала на могилках траву, садила квіти, посипала пісочком. Може, хтось і платив їй, але це копійки.

Награвшись з котом Яшкою, Даша попросилася додому. На прощання Віра пообіцяла сусідці днями приготувати заливний пиріг з капустою. Донька дала рецепт. Потрібно змішати капусту, терту моркву, порізану цибулю, розтерти в глибокій мисці, посолити, поперчити. Збити в окремому посуді 3 яйця, посолити, залити капусту, додати борошно, ретельно перемішати. І викласти цю суміш у розігріту сковорідку з олією. Обсмажити з двох боків по 2-3хвилини. Потім додати в сковороду трохи води, накрити кришкою і тушкувати на малому вогні 15 хвилин.

Попрощалися. День біжить швидко, а весною він, як кажуть, рік годує. Уляну Петрівну цього дня Віра так і не зустріла. Мабуть, сон їй був у руку: серйозною роботою зайнялась.

Додати коментар