Стрічка новин
Марія Савченко – Почесний громадянин сумської області: «Присвоїти посмертно звання «Почесний громадянин Сумської області» Савченко Марії Харитонівні (27 квітня 1913 року – 12 травня 2005 року) – 102: що трапилось? З 13 по 19 липня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 124 заяви та повідомлення громадян, з них 9 на момент реєстрації містили Як працюватимуть пересувні відділення поштового зв’язку: Опрацювавши запит редакції тижневика «Будьмо разом» про надання інформації щодо роботи відділень поштового зв’язку Лебединської територіальної громади з 01 жовтня Лохотрон розкручується: Газета «Будьмо разом» неодноразово піднімала питання обдурювання наших громадян, розповідала про шахрайські схеми вилучення в них грошей із банківських карток, Знову про коронавірус: За минулий тиждень (по 10 липня включно) по району і місту зареєстровані підозри захворювань  на COVID -19 у пенсіонерки 1940 Туберкульоз виліковний!: Зараз у світі є серйозна проблема COVID-19,але не потрібно забувати і про не менш небезпечне захворювання Шановні працівники сільського господарства!: Щиро вітаю Вас з професійним святом – Днем працівників сільського господарства! Це свято справжніх трудівників, які розумом та серцем, у селі 102: що трапилось? з 18 по 24 жовтня 2021 року: Протягом звітного періоду до відділення поліції №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області надійшло 128 заяв та повідомлень Лебединщина в сумському районі: Несподівана і шокуюча для всіх лебединців звістка про зміну адміністративно-територіального устрою регіону, зокрема віднесення Лебединщини Де ти, «зебро»? Агов!: З настанням весни, коли на дорогах зійшов сніг, майже по всьому центру Лебедина зникла і розмітка на пішохідних переходах. Це

Не так давно ми відсвяткували Великдень. Були на столі, як і годиться, і паски, й крашанки. І мені завжди в ці дні пригадується випадок, коли я ще був восьмирічним хлопчаком.

Було це відразу після війни. Пам’ятаю, діти в пасхальні дні, зазвичай, гралися в «битки». Брали з дому крашанку і в дитячому гурті ударяли яйце об яйце. Якщо твоя крашанка залишалася цілою, ти забирав яйце у свого супротивника. Кому як щастило!

Якось перед Великоднем зайшов у нашу хату мій дід Іван і простягнув мені крашанку – червону, з якимись білими розводами. «Це тобі, онучку, – каже, – будеш у «битки» гратися. Моя рябенька курочка тобі знесла». Я так зрадів, що й подякувати забув. Ухопив шкільну сумку з ремінцем через плече – і на вигін. Там зібралися мої однолітки. Почалася гра. І, як не дивно, мою крашанку ніхто не зміг розбити. Хлопці дивувалися, я – теж. Назбиравши в сумку десятків два яєць, підстрибом побіг додому.

Дід Іван хитро посміхнувся у сиві вуса: «Ну, що, онучку? Не програв яйце?» Я з гордістю виклав на стіл свою здобич. «Молодець!» – похвалив дід. І до мами: «Хороший син рос­те в тебе!» А мені простягнув цукерку.

Пройшли роки. І вже потім, коли не стало діда Івана, мама розповіла, що те яйце було не від ря­бенької курочки, а від качки, але не таке велике, як зазвичай. Більше гратися зі мною в «битки» хлопці остерігалися.

 

Іван ДАНИЛЬЧЕНКО, м.Лебедин.

Додати коментар