Стрічка новин
102: що трапилось? з 27 квітня по 3 травня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції на­дійшло 155 заяв та повідомлень громадян, з них 12 на момент реєстрації містили НЕБЕЗПЕКА – для людей, СОРОМ – для влади!: У мережі Фейсбук у групі «Підслухано Лебедин» з’явився допис Олени Соляник, яка занепокоєна, в якому стані знаходиться Меморіал Слави. «Меморіал Ветеран гема і сьогодні в строю: У ці красиві, погожі серпневі дні святкує своє 85-річчя Леонід Гема із села Ворожба Лебединського району. Живемо цікаво, весело, змістовно: Традиційно 17 листопада «професійне» свято відзначила студентська молодь. Творчий потік ідей, нові знайомства, благодійні та урочисті заходи, насичені пари-заняття, активний Дезінфек­ційні ро­боти у під’їздах багатоповерхівок: У зв’язку з запо­бі­­ганням пандемії Коро­на­вірусу у міс­ті здій­снюють різні профілактичні захо­ди. Так, працівники  КП «Лебе­­ди­нська ЖЕК» проводять дезінфек­ційні ро­боти Психолог: Любі жіночки! Погляньте на вулицях на представників сильної статі. Уважно! Майже у кожного п’ятого черево випинається, як надувний м’яч. А Нові види шахрайств через коронавірус: Зловмисники вигадали кілька схем обману: замовлення через Інтернет ліків від хвороби або супутніх медичних товарів, «волонтерська допомога» у доставці В Охтирці на теплопостачанні привласнили сорок мільйонів: В Охтирці на Сумщині співробітники СБУ задокументували виведення понад 40 млн грн коштів із місцевої ТЕЦ. "До останнього сподівалися, що його серце запуститься": майже дві години лікарі  реанімували дитину, яку засипало ґрунтом: Під обвалом ґрунту загинула дитина. Це сталося в місті Лебедин на території колишнього підприємства, куди двоє школярів, 12-ти та 13-ти років, ходили Станом на 18 вересня 2020 року на Сумщині 2807 випадків захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 83 осіб (Суми - 56, Шостка - 1, Конотоп - 2, Ромни - 2,

На долю нашої любої неньки, Мамайко Ольги Олександрівни, випало чимало випробувань. Але вона, незважаючи ні на що, все витримала і продовжує мужньо й по-жіночому

красиво торувати дорогу свого життя.

Вона з’явилася на світ шістдесят п’ять років тому в маленькому білоруському селі. Її батьки були дуже працьовитими людьми. Тож із дитячих років мала багато господарських  обов`язків, які старанно та слухняно виконувала. Однак її душа, спрагла до краси, жадала й іншого –  малювати. Кожного дня дівчинка марила тим, аби щось намалювати, чекала вечора, щоб мати нагоду творити. Однак батько творчих поривань обдарованої дитини  не схвалив, мовляв, у селі, де багато роботи, не повинно бути художниць.

Так, у праці та одвічних клопотах минула  юність. А потім було перше кохання, весілля,  народження шістьох дітей. Сімейна ідилія панувала недовго: 26 квітня 1986 року страшна Чорнобильська трагедія змусила тікати з рідної домівки до чужої на той час України. Вся родина стійко витримала цей удар. Однак негаразди не збиралися полишати затишної домівки, де дружно жила молода сім’я. На початку 90-х відійшов у Вічність голова родини, і всі турботи лягли на плечі багатодітної матері. Однак її серце не захололо і згодом знову покохало. Незабаром мама подарувала чоловікові бажану дитину – першу для нього і сьому для неї. Це якраз той рідкісний випадок, коли шестеро дітей не стали на заваді для  справжніх сильних почуттів та одруження.  Бог був прихильним до новоствореної родини, де швидко підростали, вчилися та одружувалися діти. Тепер тішать серце онуки. На даний момент їх уже восьмеро.

Ви, мабуть, думаєте, що для жінки у великій родині немає часу для улюбленого заняття? А ось і ні! Щоб відпочити душею, мама вишиває. За декілька вечорів створюється рушник, за тиждень – вишиванка. Маминих шедеврів у  нас накопичилося вже немало. Ми завжди жартуємо, а може, і не безпідставно мріємо про те, що можна відкривати музей народної вишивки з її роботами. Кожна з них особлива, неповторна, бо зроблена з великою любов’ю та неабияким хистом. А ще матусин талант передався дітям та онукам, які прекрасно вміють малювати, вишивати та випалювати  на дереві. Найбільш успішним у цій справі є старший син Микола. Його роботи навіть презентувалися в Лебединському художньому музеї. Наша дружна родина пишається Миколиними здобутками, а ще тим, що він з 31 січня 2015 року по 8 квітня 2016 року захищав нашу Батьківщину в зоні АТО. У книжці «Герої нашого часу: 19 історій ветеранів АТО»  про нього є  стаття. Нелегко було нашій мамі у той час, як Микола був на передовій. Наша люба берегиня  з думками про повернення сина постійно ходила до  церкви. Бог почув материнські прохання й молитви, зберігши життя її кровинці.

Можна багато розповідати про нашу неньку: про її лагідну вдачу, про руки працьовиті, про любляче серце, про любов до мистецтва. Та найбільше цінуємо її за те, що присвятила нам своє життя. Для нас вона найкраща мама, дружина, бабуся, подруга і порадниця. Безмежно любимо нашу рідненьку за доброту, готовність  прийти на допомогу в будь-якій ситуації. Низько схиляємо голови в пошані перед найкращою в світі МАМОЮ! Вітаємо з ювілеєм і зичимо багато  щасливих років, таких же яскравих і гарних, як її вишиванки.

Через нас  ночей ти  не доспала…

Рано коси вкрила сивина…

Та з роками зрозуміли, мамо, –

Найдорожча ти для нас одна.

Хай же Бог тобі дарує силу.

Поряд ми, немов квітучий сад.

Люблять, як завжди тебе любили,

Семеро  дорослих  дитинчат!

 

З любов`ю донька Анастасія.

Додати коментар