Стрічка новин
Конкурс: На знімку: представник династій рибалок-люби­телів – Владислав САВЧЕНКО з Лебедина, хоча й з маленькою, але власноруч спійманою рибкою. А навчає ...І гірко плаче горобина: Ви любите милуватися золотавою осінню? Звісно, переважна більшість громадян скаже: «Так!» Ще б пак! Ось береза майорить жовтим листям, клен Станом на 14 вересня 2020 року на Сумщині 2502 випадки захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 101 особи (м. Суми - 46, Шостка - 8, Конотоп - 15, Охтирка - «Фенікс» взяв участь у інтеграційних іграх: Гартувати свій дух та жити наповну у 80 – це не утопія, а спосіб життя. Нещодавно члени Ле­б­е­­динського осеред­ку «Спор­тивного На конкурс: Ось таку п’ятикілограмову щуку  в кінці жовтня спіймав спінінгом наш земляк, затятий рибалка Олександр Стеблянко на одному із ставків Київщини. Сумщина поки що у «зеленій» карантинній зоні: За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, Сумщину другий тиждень поспіль віднесли до «зеленої» карантинної зони. Річні кільця у дерев і в луски риб: Вік риби визначають по лусці, на якій щороку відкладається річне кільце. Для цього досить підсушити луску і уважно її розглянути. На колесах: До першої столиці України  мене покликала презентація альманаху «Харківський міст». Після вдалих поетичних спроб у  роки юності мені довелося зробити Молодi були ми: Випускники Лебединського медичного училища імені професора М.І. Сітенка працюють у різних куточках України і далеко Перемоги: Нещодавно у м.Хмельницьк відбувся Міжна­родний двохтуровий різножанровий дистанційний конкурс-фестиваль мистецтв «Все буде Україна!», у якому взяла участь учениця Лебединської шко­ли

На долю нашої любої неньки, Мамайко Ольги Олександрівни, випало чимало випробувань. Але вона, незважаючи ні на що, все витримала і продовжує мужньо й по-жіночому

красиво торувати дорогу свого життя.

Вона з’явилася на світ шістдесят п’ять років тому в маленькому білоруському селі. Її батьки були дуже працьовитими людьми. Тож із дитячих років мала багато господарських  обов`язків, які старанно та слухняно виконувала. Однак її душа, спрагла до краси, жадала й іншого –  малювати. Кожного дня дівчинка марила тим, аби щось намалювати, чекала вечора, щоб мати нагоду творити. Однак батько творчих поривань обдарованої дитини  не схвалив, мовляв, у селі, де багато роботи, не повинно бути художниць.

Так, у праці та одвічних клопотах минула  юність. А потім було перше кохання, весілля,  народження шістьох дітей. Сімейна ідилія панувала недовго: 26 квітня 1986 року страшна Чорнобильська трагедія змусила тікати з рідної домівки до чужої на той час України. Вся родина стійко витримала цей удар. Однак негаразди не збиралися полишати затишної домівки, де дружно жила молода сім’я. На початку 90-х відійшов у Вічність голова родини, і всі турботи лягли на плечі багатодітної матері. Однак її серце не захололо і згодом знову покохало. Незабаром мама подарувала чоловікові бажану дитину – першу для нього і сьому для неї. Це якраз той рідкісний випадок, коли шестеро дітей не стали на заваді для  справжніх сильних почуттів та одруження.  Бог був прихильним до новоствореної родини, де швидко підростали, вчилися та одружувалися діти. Тепер тішать серце онуки. На даний момент їх уже восьмеро.

Ви, мабуть, думаєте, що для жінки у великій родині немає часу для улюбленого заняття? А ось і ні! Щоб відпочити душею, мама вишиває. За декілька вечорів створюється рушник, за тиждень – вишиванка. Маминих шедеврів у  нас накопичилося вже немало. Ми завжди жартуємо, а може, і не безпідставно мріємо про те, що можна відкривати музей народної вишивки з її роботами. Кожна з них особлива, неповторна, бо зроблена з великою любов’ю та неабияким хистом. А ще матусин талант передався дітям та онукам, які прекрасно вміють малювати, вишивати та випалювати  на дереві. Найбільш успішним у цій справі є старший син Микола. Його роботи навіть презентувалися в Лебединському художньому музеї. Наша дружна родина пишається Миколиними здобутками, а ще тим, що він з 31 січня 2015 року по 8 квітня 2016 року захищав нашу Батьківщину в зоні АТО. У книжці «Герої нашого часу: 19 історій ветеранів АТО»  про нього є  стаття. Нелегко було нашій мамі у той час, як Микола був на передовій. Наша люба берегиня  з думками про повернення сина постійно ходила до  церкви. Бог почув материнські прохання й молитви, зберігши життя її кровинці.

Можна багато розповідати про нашу неньку: про її лагідну вдачу, про руки працьовиті, про любляче серце, про любов до мистецтва. Та найбільше цінуємо її за те, що присвятила нам своє життя. Для нас вона найкраща мама, дружина, бабуся, подруга і порадниця. Безмежно любимо нашу рідненьку за доброту, готовність  прийти на допомогу в будь-якій ситуації. Низько схиляємо голови в пошані перед найкращою в світі МАМОЮ! Вітаємо з ювілеєм і зичимо багато  щасливих років, таких же яскравих і гарних, як її вишиванки.

Через нас  ночей ти  не доспала…

Рано коси вкрила сивина…

Та з роками зрозуміли, мамо, –

Найдорожча ти для нас одна.

Хай же Бог тобі дарує силу.

Поряд ми, немов квітучий сад.

Люблять, як завжди тебе любили,

Семеро  дорослих  дитинчат!

 

З любов`ю донька Анастасія.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар