Стрічка новин
Спеціалісти на всI сто: Сьогодні ми багато говоримо про співчуття, співпереживання, турботу про людей одиноких та поважного віку. Зовсім не гадалося, що колись і За честь, за долю, за українську волю…: Жовтень щедрий на добрий врожай та величні свята. 14 жовтня вся Україна відзначила три свята: Покрову Пресвятої Богородиці, День українського 100 днів. Якими вони були?: 19 березня минуло 100 днів, як працюють новообрані міська рада та її очільник. 29 березня з цієї нагоди міський голова Як можна зареєструватися в службі зайнятості через портал державних послуг «Дія»?: Подібне запитання все частіше звучить у письмових та усних запитах до служби зайнятості. Відповідь на нього ми попросили дати директора Незвичне хобі двох сестричок: Сьогодні наша розповідь саме про них – п’ятикласницю Анастасію та четвертокласницю Єлизавету, які навчаються в ЗЗСО №7. Не дивлячись на Щоб не трапилось пожежі: 21.07.2020 р. працівниками Лебединського районного сектора Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області Притягнуто до відповідальності 4 громадян за залишене у лісі сміття: За поточний період 2020 року лісовою охороною Лебединського лісгоспу було притягнуто до відповідальності 4 громадян м. Лебедин та районну за У школах Лебедина встановили інтерактивні дошки: Усі без винятку школи Лебедина нещодавно були забезпечені новими мультимедійними інтерактивними дошками та іншою комп’ютерною технікою. Жінка на власному подвір’ї травмувалася від вибухівки.: У селищі Ни­зи 71-річна жінка потрапила в прий­мальне відділення Сумської цент­ральної лікарні з осколковим непроникаючим пораненням грудної клітини. Біль материнський: «Сину, сину – ангел мій. Я тобі щасливу зичу долю. Добре серце матимеш в житті, ну а я пишатимусь тобою».

На порозі кабінетів ультразвукової діагностики (і районної лікарні, і приватного) пацієнтів зустрічає привітна, з веселковою посмішкою, миловидна, тендітна лікарка.

Чемно запросить увійти, в деталях розпитає, що людину турбує, які симптоми того чи іншого захворювання, ретельно проведе обстеження, вдумливо розшифрує, що показав «розумний» апарат, надасть консультацію і навіть (якщо це можливо) зробить призначення для лікування або ж скерує пацієнта до відповідного лікаря-спеціаліста. Впевнені, кожен із відвідувачів кабінету УЗД, яким проводить обстеження лікар ультразвукової діагностики Тетяна Рева, виходить звідти задоволений від її уваги, ставлення, професійності. Про це свідчать численні лебединці у приватних розмовах і зверненнях до редакції тижневика «Будьмо разом».                                                      

Час завжди поспішає у майбутнє, тому людина не зчувається, як одна її життєва сходинка змінюється іншою, вищою. Отож, і Тетяна Василівна прямує його сходинками вперед і вперед.

Здається, зовсім недавно вона бігала вулицями рідного міс­та Путивля до школи разом з однолітками, гралася в дитинстві з ними «в лікарню», причому іноді надаючи комусь із них першу «серйозну медичну» допомогу. Скажімо, хлопчик із їхнього мікрорайону через свою необачність упав із велосипеда і розбив коліно. А Таня тут як тут: швиденько знайшла листя подорожника, помила його і обклала ним хворе місце, «забинтувавши» тією тканиною, що потрапила під руку. Таке траплялося частенько, бо однолітки знали, що Таня виручить у таких ситуаціях.

Мама Катерина Никифорівна та батько Василь Якович стали помічати, що їхня донька захоп­люється лікувальною справою, тож і вирішили по успішному закін­ченню Путивльської за­гально­освітньої школи №2 скерувати її подальший шлях у медицину, хоча Таня й мала інші плани. Батьки виховували своїх доньку й сина в суворості, порядності й водночас любові. Їхнє слово було своєрідним сімейним «законом». І тепер, через десятки років, Тетяна Василівна вдячна їм за допомогу у виборі професії. А тоді. в 1994-му, юна випускниця школи  Таня Савоніна за спеціальним скеруванням від Путивльського району вступила на бюджетну основу до Сумського державного університету, на медичний факультет. Роки навчання були сповнені цікавих лекцій у галузі медицини, практичних занять, зустрічей з медичними світилами, а ще – виром студентського життя і… кохання. Бо в тому ж університеті Таня познайомилася зі студентом – Віктором Ревою, родом з Лебедина. Так вони поруч одне одного й крокували всі роки навчання у вузі. А коли обоє більш-менш твердо «стали на ноги» і були незалежні від батьківського гаманця (Віктор уже працював лікарем, а Таня проходила інтернатуру, готуючись стати педіатром, бо дуже їй хотілося лікувати дітвору), на межі тисячоліть (2000-ий) утворилася нова родина Ревів.

Згодом у дитячій поліклініці центральної районної лікарні м. Лебедина з’явилася лікар-педіатр Тетяна Рева. Взяла відкріплення з Путивля, котрий направляв дівчину на навчання, до міста свого чоловіка, бо ж, як мовиться, куди голка – туди й нитка.

Тетяна Василівна із задоволенням взялася оберігати здоров’я лебединської дітвори, сповна віддаючись лікарській справі. З часом не забарився й авторитет молодої лікарки. Дорослі мешканці із задоволенням приводили своїх маленьких донечок і синочків до лікарки – тьоті Тані, щоб вона допомогла їм, коли заболіли голівка чи животик, чи просто надати консультацію з тих чи інших питань, що стосуються здоров’я малечі. Приймаючи малих пацієнтів, маючи позитивні результати у їх лікуванні, Тетяна Василівна з кожним днем пересвідчувалася, що не помилилася у виборі професії.

Та час завжди вносить певні корективи в наше життя. Коли розформували дитяче поліклінічне відділення, Тетяна Василівна опанувала особливості роботи сімейного лікаря. А якось головний лікар запросив Тетяну Василівну на бесіду і запропонував повернути її лікарську професійну спрямованість в інший бік: «Нам вкрай потрібен лікар ультразвукової діагностики, тож пропоную Вам освоїти й  цю справу». Родинні турботи взяв на себе Віктор Михайлович, а Тетяна Василівна поїхала навчатися новій спеціалізації до Харківського медичного університету.

Незабаром у Лебединській лікарні ультра­звукові дос­лід­­ження стала проводити й лікар Тетяна Рева. А коли в Україні медицина поступово почала переходити на приватну основу, Тетяна Василівна при допомозі чоловіка Віктора Михайловича відкрила й приватний кабінет УЗД, що знаходиться навпроти поліклінічного відділення лікарні. За помірну ціну, без черг пацієнти мають змогу пройти тут ультразвукові дослідження різних органів свого організму. А Тетяна Василівна, як зазначила в розмові, «закохалася в УЗД».  Вона поставила перед собою завдання: знаходити точну причину захворювання людини, нею оволоділо бажання відразу порадити, як діяти в тій чи іншій ситуації, скерувати пацієнта, як лікуватися чи звернутися до того чи іншого спеціаліста. «Головне, – зауважує лікар, – правильно встановити діагноз. Від цього залежатиме й процес лікування, й результат одужання. Адже здоров’я – найцінніший скарб людини».

І цей найцінніший скарб лікар оберігає й поза межами лікарні та власного кабінету. Вона, вірна клятві Гіппократа, надає людям допомогу в будь-яких ситуаціях. Чомусь так трапляється, куди б вона не поїхала, не пішла, завжди комусь потрібна. Скажімо, летіли родиною на відпочинок до Єгипту, раптом одному з пасажирів стало зле. Стюардеса оголосила, чи є в салоні медпрацівники?  І Тетяна Василівна блискавично зреагувала і заспішила надавати невідкладну медичну допомогу. Врятувала молодого чоловіка. Той, уже прийшовши до тями, побачив лікарку, котра сиділа поряд з ним аж до приземлення літака. І тоді, подякувавши, мовив: «А назад, в Україну, Ви коли повертатиметеся? Я би теж летів тим же рейсом, для впевненості, що Ви будете поряд, раптом щось». Родина чоловіка теж щиро дякувала лікарці. А нещодавно виконала свою високу місію лікаря, коли поблизу магазину «Алло» нашого міста раптом стало зле вагітній жінці. «Що відчуваєте у своїй  душі, коли допомогли людині, а то й врятували їй життя?» – запитуємо Тетяну Василівну. Вона, посміхаючись, зазначає: «Це ніби бальзам на власну душу, в ній приємні відчуття».

Але ж, окрім лікарських обов’я­зків, Тетяна Васи­лівна високо несе й місію материнства, є берегинею сімейного вогнища. Звичайно, їй допомагає в цьому Віктор Михайлович – добрий господар, ніж­ний чоловік, дбайливий батько їхніх дітей. Лікарською стежкою пішла старша донька подружжя – Анастасія. Вона навчається в Київському медичному університеті імені Богомольця. Дівчину ніхто не скеровував у медицину. Цьому слугував їй приклад батьків-лікарів, бабусі Надії Микитівни, котра працює в медицині понад 50 років. Менша донечка Аня ще четвертокласниця. Хтозна, який фах обере в майбутньому, час покаже. А сьогодні добре навчається, любить малювати.

Господа подружжя Ревів добре облаштована, потопає в квітах. Господарювати і в будинку, і на подвір’ї, і на городі, і в саду – то їхня спільна справа. Тетяна Василівна і Віктор Михайлович доповнюють одне одного в усьому: в професії, в сім’ї, на відпочинку, у подорожах. Активний відпочинок – то для цієї родини. Подорожі, іноді, за кордон, частіше – по рідній Україні, де багато історичних і пам’ятних місць, плавання на байдарках водними артеріями країни, походи в гори разом з друзями – їхнє хобі.

Та, звісно, найголовніший зміст життя лікарів Ревів – медицина. І це ще раз підтвердила Тетяна Василівна: «Я себе не уявляю в іншій професії. Медицина полонила нас із чоловіком цілком і повністю. Ми нікуди з неї не підемо. Наше головне призначення на Землі – оберігати здоров’я наших співвітчизників. Від цього одержуємо душевне задоволення. І як добре, що не помилилися в житті, обравши фах медика».

На фото: Тетяна Василівна та Віктор Михайлович з доньками Настею й Анею.

Фото Наталії МАТВЄЄВОЇ.

Надія Солодовник.

Додати коментар