Стрічка новин
102: що трапилось? з 14 по 20 грудня  2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 135 заяв та повідомлень громадян, з них 11 на момент реєстрації містили Примусили: Колодубський якраз нарізав «лікарську», коли в двері побутової кімнати зазирнув майстер Крутько: — Що? Знову микитите? — суворо запитав він і Жiнка з великим серцем: З приходом весни прокидається земля, розквітає природа. У такі сонячні весняні дні 1 травня у с.Кам’яне народилася дівчинка Ніна. Вона І знову зустріч…: 90-ті роки. Випускники входили у самостійне життя якраз на межі розпаду однієї країни і народження іншої. Разом із її становленням Траєкторія життя подружжя Пилипенків: Багато хто з нас народився в раю і цього не відає. Окремі перекладачі з перської мови  слово «рай» пояснюють, як На річках закінчується нерест: 20 травня 2021 року закінчується термін заборони любительського рибальства на річках та їх кореневих водах Сумської області, що була встановлена Черговий трюк?: Телефонний дзвінок вечірньої пори збентежив не на жарт. «Чому це в п’ятницю, вже по закінченню робочого дня турбує «Сумигаз­збут»? – Уривки Лебединських розмов: Розмовляють дві «продвинуті» подруги у центрі Лебедина: – Хочеш, я познайомлю тебе з хлопцем, який знає п’ять іноземних мов, не п’є, Однією рукою дадуть, іншою – заберуть: Валя, доки сонце ще не піднялося високо, вийшла на город: потрібно ще пройтися по бур’янах. Поглянула на грядку з помідорами: Лебединське бюро правової допомоги Інформує: Особливості роботи у нічний час: Який час, згідно із законодавством, вважається нічним? Питання тривалості, режиму і порядку обліку робочого часу регулюються Кодексом законів про працю України

Прочитала в газеті «Будьмо разом» від 19 листопада цього року зворушливу розповідь-пам’ять про курсанта Юрія Молодику під заголовком «Він був схожий на маму»,

який трагічно загинув у квітні 1971 року. І думками поринула у спогади, у юність. Це було ніби зовсім недавно, а стільки ж років пролетіло! Читала, згадувала і плакала. Юрія Молодику я добре знала.

Ми навчалися тоді в новій, красивій школі №6. Я в 10-А (класний керівник – Галина Силівна Шкурко), а Юрій – в 10-Б (класний керівник  – Клавдія Романівна Радченко). Наші класи були розташовані поряд на 3 поверсі. Учнів було багато. У 1968 році в школі випускалися п’ять класів. Серед усіх випускників Юрій Молодика був особливим. На мій погляд, він відрізнявся від своїх однокласників-ровесників розсудливістю, витримкою, мудрістю, ввічливістю. Був активістом, добре навчався. Брав участь у всіх святкових заходах, шкільних вечорах, спортивних змаганнях. Спорт – це його стихія, бо готував себе до вступу у військове льотне училище. Був завжди підтягнутий, стрункий, вродливий, тож подобався всім дівчатам нашого класу. Й до цього часу пам’ятаю його спортивну постать, красиву ходу.

У ті роки багато учнів займалося спортом у різних секціях. Школа гриміла від спортивних успіхів, перемог на різних рівнях. А любов до спорту їм прищепив Іван Степанович Радченко – вчитель від Бога, який підготував у свій час і майбутніх олімпійських чемпіонів.

Пам’ятаю наш випускний вечір 1968 року. Всі красиві, святково одягнені, схвильовані. Отримуємо атестати про середню освіту і напутні слова від учителів, директора школи Михайла Федоровича Зініча. Востаннє звучить прощальний «Шкільний вальс», і зі сльозами на очах залишаємо рідну школу. Перед нами – доросле життя.

Світанок зустрічали на нашому, мальовничому тоді, Лебединському озері.

Після випускного розлетілися, хто куди. Одні поїхали вступати у технікуми, вузи, інші залишилися в рідному місті й пішли працювати на його підприємства. Юрій вступив у Чернігівське військове льотне училище. Ми ним пишалися.

На жаль, одного квітневого дня 1971 року Лебедин сколихнула страшна звістка: курсант 4 курсу військового льотного училища Юрій Молодика під час тренувального польоту трагічно загинув. Вона була шоком для рідних, друзів, однокласників 1968 року випуску, вчителів і учнів школи, знайомих, усіх лебединців. З болем і сумом у серці ми всі проводжали нашого Юрія в останню путь…

Як швидко летять роки! Зими змінюються веснами, весни-літами. Уже інші учні навчаються у нашій школі №6, інші покоління, зі своїми поглядами і звичками.

Але нашого випускника 1968 року Юрія Молодику ми не забудемо ніколи! Він залишиться в нашій пам’яті і серці назавжди – молодим, вродливим і найкращим!

Вічна і світла йому пам’ять!

Щиро дякуємо газеті «Будьмо разом», котрі повернули нас у далеку юність, у пам’ять.

З повагою Тетяна БОРОВИК (ВОВК),

випускниця СШ №6 1968 року, м.Лебедин.

Додати коментар