Стрічка новин
Консультант: А було це на Лебединщині, коли активно розвивалось сільське господарство, переробна промисловість, будувались ракетні бази, вдосконалювалась авіація «Спортивна хата»: У лісопарковій зоні міста теплого сонячного суботнього дня відбулася така ж тепла зустріч членів колективу представництва на Лебединщині громадської організації У Лебедині відкрили пам’ятний знак Федору Кричевському: 22 травня в Лебедині відбулася довгоочікувана подія – відкриття знаку відомому живописцю, педагогу та одному із засновників Української Академії мистецтв Руйнувати не можна берегти. Де ставимо кому?: Не встигли ще комунальники до­об­­­­­­лаш­­­ту­вати дитя­чо-спор­­тив­ний май­данчик у скве­рі Во­­їн­­­ської слави, як но­­во­вста­новлені еле­мен­­­­ти уже було пошкоджено: У Лебедині під час ліквідації пожежі в житловому будинку виявлено тіло людини: 20 жовтня о 13:56 до Служби порятунку 101 надійшло повідомлення про пожежу в будинку по вул. Разіна, в м. Лебедин. Практика – це серйозно!: Суспільство завжди потребувало висококваліфікованих фахівців у кожній галузі. На сьогоднішній день ця потреба не зникла, а навіть навпаки – зросла. Є загроза задухи риби: Щороку у зимовий період із встановленням льодового покриву на водоймах виникає загроза задухи риби. Внаслідок утворення криги припиняється надходження кисню Бути не просто батьком, а прикладом: Тато для дитини – не просто рідна людина, а зразок справжнього чоловіка, символ мужності, чоловічого початку. Батько допомагає дитині скласти На Сумщині більше 300 роботодавців отримують виплати з часткового безробіття під час карантину: Про це повідомив директор Сумського обласного центру зайнятості Володимир Підлісний. «На сьогодні в Сумській області більше тисячі роботодавців До уваги громадських об’єднань осіб з інвалідністю: Урядом прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 р. № 166 «Деякі питання надання фінансової

Кожен раз, коли я її згадую, бачу здалеку чи підходжу ближче, мене огортають особливі почуття любові й гордості. Я помічаю, як вона з роками змінюється,

стаючи більш привабливою і сучасною. І це дуже тішить. Я радію, що про неї дбають і не забувають, часто відвідують і передають вітання. Отже, вона потрібна. Іноді про неї пишуть  ЗМІ, а світлини, на яких  вона чарівна й неповторна, прикрашають сторінки сайтів. Це свідчить про її популярність і вагомість. Вона дуже любить гостей, дитячий сміх, свята, бо є щирою і відкритою  від народження.

Пам’ятаю те захоплення, коли  ми дізналися, що вона вже є у проєкті. Важко передати словами  той ентузіазм, з яким ми допомагали їй якнайшвидше з’явитися на світ. І от нарешті – День народження. Перші й подальші впевнені кроки. Вона ніколи не стояла на місці. Завжди змінювалася, розвивалася, набувала досвіду, ділилася власними здобутками, переживала складні моменти й вирішувала чимало проблем, дбала про інших і ніколи не відмовляла в допомозі. Кожен рік був для неї особливим, важливим, відповідальним. Вона успішно зустріла перше десятиліття, тріумфально – друге, і от тепер їй виповнюється тридцять. Це вік, коли багато досягнуто, але ще чимало попереду.

З яким настроєм зустрічає свій черговий ювілей моя рідна школа? Так-так, саме про неї , як про живу істоту, я думаю і говорю, бо живу всі ці роки разом з нею. Спочатку – як учениця із  першого випуску. Згодом – як практикантка педучилища. І нарешті – як учитель після вишу.

Всі тридцять років ми практично не розлучаємося. Заходжу до світлого просторого приміщення, де мої учнівські кроки зміряно сином і донькою, дітьми моїх ровесників і вже  колишніх учнів. Дивлюся на стенди й світлини у шкільному музеї , де розкрито історію  закладу від позаминулого століття до сучасності. Розумію, що треба поновлювати експозицію, думаю, як це зробити краще, щоб відвідувачі повною мірою оцінили роль сільського осередку освіти , велич учительської праці.

Ось чорно-біле фото першого директора «нової» школи Ковалевського Володимира Сергійовича. У пам’яті спливає помаранчева нива, якою він постійно «мотався» у справах будівництва та облаштування нового приміщення, бо  до першого вересня не встигли закінчити ремонтні роботи. Батьки увечері після роботи приходили складати меблі. Але все-таки другу чверть розпочали в новому приміщенні. Святкову лінійку разом з учнями готувала піонервожата Білокобильська Любов Борисівна. Зараз вона директорка КЗ «Лебединський педагогічний коледж ім. А.С.Макаренка», але при нагоді приїздить у гості , цитує  віршовані  рядки, які лунали далекого листопадового дня 1990 року.

Ось портрет наступного керівника. За п’ять років Володимир Сергійович підготував собі надійну зміну – молодого й дієвого заступника Бондаренка Юрія Борисовича, який майже чверть століття був біля штурвалу Маловисторопської школи. Саме йому належить ідея вислову для девізу: «Усі перемоги розпочинаються з перемог над собою». І дійсно, перемог і здобутків було чимало. Про це свідчать численні грамоти й кубки в експозиції музею.

А ось фото нинішнього директора ще немає на стенді, бо на заваді став ремонт. Але воно обов’язково з’явиться, бо Кривопатря Лідія Іванівна – відома постать у творчих та освітянських колах,   вимоглива, але справедлива наставниця, керівниця-господарниця.  Її прагнення створити сучасні комфортні умови для начально-виховного процесу постійно  вті­люються  в  життя від початку роботи на нелегкій посаді. Звісно, цьому сприяють вагома підтримка районного  відділу освіти, влади села, спонсорів, спільні зусилля  батьківського комітету та колективу школи, який поповнився молодими кадрами. Але ж і результати не змусили себе чекати !

Перегортаю сторінки «Історії школи». Чимало змін сталося за тридцять років. З  дев’ятирічки  заклад «виріс» до  навчально-виховного комплексу. Його родина почала збільшуватися за рахунок вихованців та учнів з кількох прилеглих населених пунктів, тому шкільний автобус почав здійснювати рейси у двох напрямках – до сіл Гарбузівка та Залізничне.

Здається, все під контролем. Але, на жаль, є проблема наповненості класів.  На даний момент вперше за стільки  років відсутні учні  найстаршої ланки. Цього літа традиційно випускники 11 класу повісили на символічне дерево листочки з побажаннями. Невже це було востаннє?

Хочеться вірити, що школа не втратить свого статусу, якого так довго прагнула й підтримувала стільки років. Хочеться споді­ватися, що її історія поповнюва­тиметься новими цікавими та змістовними сторінками. Хочеться передбачити ще не один ювілей у стінах справжнього храму науки, про який мріяло не одне покоління. Дай Боже, щоб ніякі негаразди не стали на заваді в роботі освітян у досить непростий час. З роси й води тобі, рідна школо, на довгі літа! Нехай твоє символічне дерево поповнюється новими побажаннями випускників!

Ковалевський Володимир Сергійович

Бондаренко Юрій Борисович

Кривопатря Лідія Іванівна

Богдана Гусак, випускниця  школи 1991 року, учитель з 1998 року.

Додати коментар