Стрічка новин
Мале фермерство в Україні у 2022 році опинилося на шляху «виживання»: Зростаючий курс доллара, подорожчання хімії та палива, дефіцит добрив – це те, з чим зіштовхнулися дрібні українські фермери. При цьому Будильська азпсм отримала новий автомобіль: Медичний автомобіль «Renault Duster» придбаний за рахунок субвенції з державного бюджету на здійснення заходів, спрямованих на розвиток Безпартійний дід: Було це в період становлення автобусного руху між районами та селами. До цього в села добиралися хто як міг: підводами, Важливо! Ухвалено декілька нових законів: Закон про надання фінансової допомоги під час війни усім українцям - як отримати виплату «Мій дядько був прикордонником, і я мріяв ним стати»: І знову нова зустріч. Цього разу ми поспілкувалися з випускником нашого закладу Данилом Могильним про перспективи молоді і її місце На черговій сесії районної ради депутати прийняли рішення з 10 питань: 6 травня відбулося спільне засідання постійних комісій та пленарне засідання чергової 33 сесії Лебединської районної ради. На засіданні постійних комісій, На Iвана на Купала село Кам’яне гуляло: 6 липня в Кам’яному відзначили свято Івана Купала.Чудовий концерт, ігри та конкурси, Водяник та русалочки, смачнюща  каша та варенички. Гуляли На Лебединщині чоловік обібрав матір: Із заявою про крадіжку в поліцію звернулась 77-річна жителька Лебединького району. Жінка розповіла, що тривалий час відкладала 102: що трапилось? з 19 по 25 липня 2021 року: Протягом звітного періоду до відділення поліції №3 (м.Ле­бедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області надійшло 146 заяв та повідомлень громадян, 102: що трапилось? з 27 липня по 2 серпня 2020 року: 28 липня до чергової частини надійшла заява від 46-річної місцевої мешканки про те, що в певний період часу з веранди

Кожен раз, коли я її згадую, бачу здалеку чи підходжу ближче, мене огортають особливі почуття любові й гордості. Я помічаю, як вона з роками змінюється,

стаючи більш привабливою і сучасною. І це дуже тішить. Я радію, що про неї дбають і не забувають, часто відвідують і передають вітання. Отже, вона потрібна. Іноді про неї пишуть  ЗМІ, а світлини, на яких  вона чарівна й неповторна, прикрашають сторінки сайтів. Це свідчить про її популярність і вагомість. Вона дуже любить гостей, дитячий сміх, свята, бо є щирою і відкритою  від народження.

Пам’ятаю те захоплення, коли  ми дізналися, що вона вже є у проєкті. Важко передати словами  той ентузіазм, з яким ми допомагали їй якнайшвидше з’явитися на світ. І от нарешті – День народження. Перші й подальші впевнені кроки. Вона ніколи не стояла на місці. Завжди змінювалася, розвивалася, набувала досвіду, ділилася власними здобутками, переживала складні моменти й вирішувала чимало проблем, дбала про інших і ніколи не відмовляла в допомозі. Кожен рік був для неї особливим, важливим, відповідальним. Вона успішно зустріла перше десятиліття, тріумфально – друге, і от тепер їй виповнюється тридцять. Це вік, коли багато досягнуто, але ще чимало попереду.

З яким настроєм зустрічає свій черговий ювілей моя рідна школа? Так-так, саме про неї , як про живу істоту, я думаю і говорю, бо живу всі ці роки разом з нею. Спочатку – як учениця із  першого випуску. Згодом – як практикантка педучилища. І нарешті – як учитель після вишу.

Всі тридцять років ми практично не розлучаємося. Заходжу до світлого просторого приміщення, де мої учнівські кроки зміряно сином і донькою, дітьми моїх ровесників і вже  колишніх учнів. Дивлюся на стенди й світлини у шкільному музеї , де розкрито історію  закладу від позаминулого століття до сучасності. Розумію, що треба поновлювати експозицію, думаю, як це зробити краще, щоб відвідувачі повною мірою оцінили роль сільського осередку освіти , велич учительської праці.

Ось чорно-біле фото першого директора «нової» школи Ковалевського Володимира Сергійовича. У пам’яті спливає помаранчева нива, якою він постійно «мотався» у справах будівництва та облаштування нового приміщення, бо  до першого вересня не встигли закінчити ремонтні роботи. Батьки увечері після роботи приходили складати меблі. Але все-таки другу чверть розпочали в новому приміщенні. Святкову лінійку разом з учнями готувала піонервожата Білокобильська Любов Борисівна. Зараз вона директорка КЗ «Лебединський педагогічний коледж ім. А.С.Макаренка», але при нагоді приїздить у гості , цитує  віршовані  рядки, які лунали далекого листопадового дня 1990 року.

Ось портрет наступного керівника. За п’ять років Володимир Сергійович підготував собі надійну зміну – молодого й дієвого заступника Бондаренка Юрія Борисовича, який майже чверть століття був біля штурвалу Маловисторопської школи. Саме йому належить ідея вислову для девізу: «Усі перемоги розпочинаються з перемог над собою». І дійсно, перемог і здобутків було чимало. Про це свідчать численні грамоти й кубки в експозиції музею.

А ось фото нинішнього директора ще немає на стенді, бо на заваді став ремонт. Але воно обов’язково з’явиться, бо Кривопатря Лідія Іванівна – відома постать у творчих та освітянських колах,   вимоглива, але справедлива наставниця, керівниця-господарниця.  Її прагнення створити сучасні комфортні умови для начально-виховного процесу постійно  вті­люються  в  життя від початку роботи на нелегкій посаді. Звісно, цьому сприяють вагома підтримка районного  відділу освіти, влади села, спонсорів, спільні зусилля  батьківського комітету та колективу школи, який поповнився молодими кадрами. Але ж і результати не змусили себе чекати !

Перегортаю сторінки «Історії школи». Чимало змін сталося за тридцять років. З  дев’ятирічки  заклад «виріс» до  навчально-виховного комплексу. Його родина почала збільшуватися за рахунок вихованців та учнів з кількох прилеглих населених пунктів, тому шкільний автобус почав здійснювати рейси у двох напрямках – до сіл Гарбузівка та Залізничне.

Здається, все під контролем. Але, на жаль, є проблема наповненості класів.  На даний момент вперше за стільки  років відсутні учні  найстаршої ланки. Цього літа традиційно випускники 11 класу повісили на символічне дерево листочки з побажаннями. Невже це було востаннє?

Хочеться вірити, що школа не втратить свого статусу, якого так довго прагнула й підтримувала стільки років. Хочеться споді­ватися, що її історія поповнюва­тиметься новими цікавими та змістовними сторінками. Хочеться передбачити ще не один ювілей у стінах справжнього храму науки, про який мріяло не одне покоління. Дай Боже, щоб ніякі негаразди не стали на заваді в роботі освітян у досить непростий час. З роси й води тобі, рідна школо, на довгі літа! Нехай твоє символічне дерево поповнюється новими побажаннями випускників!

Ковалевський Володимир Сергійович

Бондаренко Юрій Борисович

Кривопатря Лідія Іванівна

Богдана Гусак, випускниця  школи 1991 року, учитель з 1998 року.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар