В історії Маловисторопського коледжу ніколи не було дефіциту педагогічних кадрів, тут постійно тривав відбір фахівців з тих,хто бажав працювати
викладачем у навчальному закладі. Приклади були різні. Хтось зумів пропрацювати рік-два і змушений був покинути педагогічну роботу, а є цілий ряд особистостей, які прийняли особливі вимоги навчальної установи і залишились на все життя. Саме до тих, хто спробував працювати і пов’язав своє життя з Малим Висторопом, відноситься сім’я Сиріт - Володимира Миколайовича та його дружини Валентини Григорівни. Приїхали вони до навчального закладу після закінчення Полтавської сільськогосподарської академії.
Володимир Миколайович більш схильний до управлінської праці, бо він це ввібрав від батька – відомого господарника із полтавської Оржиці, його ж дружина, Валентина Григорівна, прикипіла до викладацької роботи. Володимир Сирота яскраво працював на педагогічних і управлінських посадах у навчальному закладі, а після розподілу радгоспу-технікуму на дві самостійні установи, здолавши певні перипетії, очолив виробниче підприємство. І ось уже понад двадцять років успішно ним керує. Засновниками господарюючого суб’єкта та трудами і вміннями В.М. Сироти село отримало надійного роботодавця і технологічно зразкове підприємство з виробництва рослинницької продукції. Він добрий господарник, знаючий і уміючий організатор виробництва, авторитетний фахівець у регіоні, переможець багатьох професійних конкурсів у великій аграрній кампанії.
Дружина Валентина Григорівна понад сорок років зразково працює в навчальному закладі викладачем економічних дисциплін.
Нині розповідь про неї…
…Грація, з якою вона прийшла до приміщення навчального закладу,в моїй пам’яті закарбована і понині. В елегантній сукні, з бездоганною зачіскою, злегка усміхнена, струнка, як гілка весняного верболозу, легким кроком зайшла до мого кабінету. Я тоді працював заступником директора з навчальної роботи, тому перші настанови на педагогічну діяльність для Валентини Григорівни йшли саме від мене. Вона слухала все дуже уважно, вдумливо. Запитання задавала виважено. Про обов’язкове подальше її навчання в педагогічному університеті сприйняла спокійно і з задоволенням. На мене вона справила при першій зустрічі дуже позитивне враження, таким воно залишається й тепер, бо яскраво демонструє своєю високоефективною діяльністю зразкову працездатність і високі людські чесноти, що успадкувала від батьків.
Молодий педагог швидко засвоїла викладацькі технології, добре оволоділа методиками навчання студентів, а невдовзі започаткувала своє бачення окремих підходів до формування економічного мислення у майбутніх фахівців сільськогосподарського виробництва. Випускники заочної форми навчання хутенько рознесли добрі вісті про просвітницькі здатності молодого педагога, і її стали запрошувати консультантом в окремі підприємства, а також для публічних виступів перед керівниками господарств та їх підрозділів.
Повага від студентів до Валентини Григорівни прийшла з першого року праці і залишилась дотепер.Таке може заслужити тільки той, хто добре відноситься до молоді, розуміє її, вміє з нею потоваришувати та ще й грамотно вести лабіринтами тієї науки, яку доносить до їхньої свідомості. Вона для студентів стала головною консультанткою, а для окремих – і подругою на період навчання і на подальше життя.
Ініціатива і творчість не на словах, а на ділі є запорукою того, що Валентина Сирота – завжди щорічна учасниця виставки передового педагогічного досвіду в столиці. ЇЇ творчі доробки набули масового поширення і великої уваги серед колег та керівництва системи аграрної освіти України і неодмінно відзначаються нагородами організаторів відповідних заходів.
У навчальному закладі за багато років створена така аура, що студенти і педагоги – це єдиний організм, який живе як цілісна система, роками випробуваними алгоритмами дій і намірами на краще і раціональне сприйняття нового у навчанні і культурі. Героїня цього нарису є одним із головних провідників кращих навчальних і виховних традицій,вона це не просто вміє, а є витонченою майстринею у своєму ремеслі, завжди переймається рівнем підготовки студентів до оволодіння навчальним предметом, який викладає, сприяє різнобічно тому, щоб засвоєння економічних категорій у майбутнього фахівця відкладались якомога глибше.
Викладачка протягом всіх років педагогічної діяльності формує у студентів економічне мислення, тобто вчить молодь системно розуміти закономірності економічного розвитку суспільства, сутності явищ і процесів, що відбуваються в діяльності господарюючих суб’єктів і країни.
Сьогодні ж пані Валентина йде в ногу з тим педагогічним життям, що скориговане епідемією коронавірусу. Саме вона першою створила і запровадила в педагогічну практику навчального закладу віртуальний навчальний кабінет з економіки агропромислового бізнесу, який є для студентів методичним центром в опануванні предметом. Вона оволоділа європейським досвідом дистанційного навчання і використовує його у педагогічній діяльності. Зокрема, Валентина Григорівна майстерно послуговується інструментами комунікацій зі студентами онлайн, навчила їх користуватись онлайн-сервісами, створювати відео-конференції; систематично збирає електронні файли з самостійними роботами, контролює виконання ними індивідуальних завдань і підготовки курсових робіт.
Особливо професійно Валентина Григорівна проявляє себе в роботі як куратор навчальних груп. Вона турботливо переймається родинними клопотами своїх підопічних, вміє допомогти їм порадами, консультаціями.
Щодня з нею поряд зі власними успіхами і невдачами від вступу і до випуску пройшло багато молоді. Вона має щирі контакти з батьками своїх вихованців. Всі її студенти пам’ятають Валентину Григорівну як доброго наставника і розрадницю, як другу матір, що зразково підводить до самостійного життя значну когорту юнаків і дівчат. Теплота і щирість таких відносин легко підтверджується міцними стосунками педагога з випускниками. Останній приклад це добре демонструє. Коли Валентина Григорівна зазнала значного хірургічного втручання, то її щодня відвідувала велика група її випускників. Лікар був ошелешений такою кількістю молодих людей, які приходили до пацієнтки. Вони приїздили з різних куточків Сумщини. «Такого в лікарні на моїй пам’яті ще не було», – сказав він мені при вході до палати хворої. – Я ще не бачив, щоб вчительку щоденно відвідувала така кількість її вихованців.Ми тут їм влаштували чергу на побачення. Пускали по двоє до хворої. Такого авторитетного педагога серед студентів лікую вперше!».
…Валентина Григорівна прекрасна дружина, зразково веде домашнє господарство, а воно у неї немаленьке, бо ж потрібно виростити овочі, вигодувати птицю не лише для себе і чоловіка, а й для дітей, які так полюбляють материнську опіку і турботу. Діти для неї понад усе. Материнське серце пані Валентини їх обігріває і готове віддати все, що має.
ЇЇ велику доброту відчули батьки свої і чоловіка, яких вона доглядала до останнього подиху. Проявляла при цьому турботу і терплячість, повагу і сердечність. Своєю старанністю і заповзятливістю вона дарує оточуючим повагу. До її гостинності тягнуться родичі обох родин. Вони полюбляють у неї гостювати, бо завжди оточені неабияким піклуванням і увагою. ЇЇ гостинність неймовірно щира і довершена. А ще вона вміє товаришувати, віддана і щира подруга.
Від батька зоотехніка-селекціонера Григорія Дмитровича взяла високий рівень працездатності і охайність у діловодстві, а від мами Катерини Володимирівни – головного бухгалтера радгоспу-технікуму, відповідальність і глибоку професійність та уміння зразково вести домашнє господарство, незважаючи на значну зайнятість на роботі. Валентина Григорівна, як струнка береза, тягне корінням із-під землі енергію від батьків для власного життя і передає це дітям Олегу та Альоні і особливо виплеканій, вже помічниці, онучці Маргариті.
Нинішнього першого вересня Валентина Григорівна Сирота зустріла сороковий навчальний рік на педагогічній праці.Цей день для неї – свято торжества знань, особливий день поваги до своєї професії і студенства. Вона йшла до навчального закладу з новими задумами і з добрим настроєм, бо саме цього дня черпає силу на перспективу праці і душевного омолодження.
…Якщо ви, шановний читачу, їхатимете Малим Висторопом і на ганку чепурного двору побачите розкішні фіолетові квіти кучерявого клематісу та різнобарвні троянди – знайте: то садиба Сироти Володимира Миколайовича та його дружини Валентини Григорівни. Тут уквітчане все подвір’я, тут затишок, доглянутість і привітність господарів.
Володимир Ткаченко.
м.Суми.