Стрічка новин
Що на Лебединщині?: Станом на 9:00 21.04.2020р. на самоізоляції під медичним наглядом лікарів знаходяться 27 осіб, прибулих з-за кордону. З них 17 у ...Перестаралися: Весна нес­мі­ли­вими про­мі­нцями вже заглядає в наші оселі. Дехто з господарок починає перебирати насіння для посіву овочів, квітів. Комунальники ж АМК РЕМ-БУД оновлює дорогу на Лебединщині: Наразі працівники компанії «АМК РЕМ-БУД» здійснюють поточний дрібний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення на території Лебединщини, Президент України Володимир Зеленський заявив, що відтепер у "Дії" є опція, яка дозволяє подавати заявку на пошкоджене майно: "Держава відшкодує кожен втрачений будинок чи квартиру внаслідок бойових дій. Кожен наш громадянин вже може подати відповідну заявку", — заявив На Сумщині викрили розкрадання державних нафтопродуктів: За даними досудового слідства, незаконну схему організувала група осіб із Роменського району області, у тому числі раніше судимі за аналогічні Телеканал «СТБ» приїхав до Кролевця, щоб зафіксувати унікальний рецепт борщу: 22 травня кролевчанка Тетяна Сокур ділилася секретним рецептом борщу з яблуками з яблуні-колонії зі знімальною групою телеканалу СТБ та представниками Для родин із дітьми, які постраждали через війну та потребують фінансової підтримки, ЮНІСЕФ разом із Мінсоцполітики розпочали програму грошової допомоги: Допомогу можуть отримати родини, які: 📌 мають 3 і більше дітей до 18 років, з яких принаймні 1 дитина не досягла Анатолій Сахно, Почесний громадянин Лебедина: «Хто хоч рік побув учителем – ним залишається назавжди»: Своєю малою батьківщиною киянин Анатолій Сахно, якого знають на Лебединщині як талановитого письменника, співака, музиканта, вважає село Будилку, Епідемічна ситуація в Сумській області та Лебединській міській ОТГ: Станом на 16 січня 2022р. показник захворюваності за попередні 14 днів по Сумській області становив 365 на 100  тис. населення, Рятувальники закликають громадян дбати про пожежну безпеку в побуті: З початку року на Сумщині сталося 1100 пожеж, матеріальні збитки від яких склали понад близько 8 млн. грн. Як свідчить

Вдатися до роздумів на цю тему і взятися за написання матеріалу підштовхнув візит на батьківську дачу.

Життя завжди вносить корективи у власний ритм. Ось і я раніше не мав змоги туди навідатися. На цей раз відвідати маму, яка проживає самотньо (тато відійшов у Вічність через тяжку хворобу), допомогти по господарству прибув на власному транспорті, тож і вирішив поїхати подивитися на дачний будиночок, аби дізнатися, що там робиться, оскільки мама сама вже не саджала біля нього город. Як зазначила вона, не так давно, проїжджаючи у справах через Рябушки, із траси побачила, що наш будиночок бовваніє шиферним дахом. Я запропонував мамі розібрати його й перевезти до садиби, можливо, матеріал на щось та й згодиться. І що побачив, коли прибув на те місце? Руїни! Всюди руїни! А який був садово-городній кооператив «Світанок»! Масив, розбитий на символічні вулиці: Вишнева, Яблунева, Городня, Радісна, Весняна, Осіння…, приваблював добре доглянутою городиною (родило там усе – картопля, огірки, помідори, перець, навіть земляний горіх), молодесенькими садами, чепурними дачними будиночками.

Розумію, що з тих чи інших причин люди перестали засаджувати земельні ділянки, хоча вони й приватизовані. Одні господарі постаріли, то вже і несила займатися городництвом, в інших трапилася біда (як у нашій родині), а ще попідростали діти і роз`їхалися по світу тощо. Не стало поряд з нами й керівника кооперативу, відійшов у Засвіти… Склалося, як склалося. Одні власники будиночків, вочевидь, розібрали їх і забрали додому. Інші, як ми, збиралися це зробити. Однак… Хтось проворніший і меткіший це зробив. Мою душу обпік холод, коли побачив, що і наш будиночок, й інші стерті з лиця землі. Забрано шифер, шлакоблок, дерев`яні конструкції, стіл, стільці… Якби я зустрів тих людей, котрі це зробили, не знаю, що б я їм зробив. Причому вони вкрали не лише нашу будівлю, а й матеріал інших дачників. Як у них не тремтіла рука, коли посягалися на чуже? А совість не мучила, що з того, чужого, щось собі вибудували в господарстві? І там, вочевидь, діяла група ділків. Трощили,  руйнували, вивозили…

Нашій незалежній державі наступного року виповниться три десятки років. Дивлюся на процеси, що проходять у ній (крадуть, крадуть, крадуть від верхів і до низів) упродовж усього цього часу, і думаю: чи наступить цьому кінець? Одні її громадяни трудяться безупину, невтомно, не маючи особливих статків, а інші жирують за чийсь рахунок, бо крадуть і такі оборудки для цього придумують, що диву даєшся. Та доки ж це триватиме? Коли, врешті-решт, з характерів обраних наших співвітчизників зникнуть такі риси, як варварство, злочинність, цинізм, хабарництво та й увесь інший негатив? Порядними людей слід виховувати з маленького віку, з пелюшок. Та й саме суспільство тоді зміниться. А щоб змінилося, самого виховання мало. Потрібні відповідні закони, котрі тримали б людей у «рамках».

Тому й бідна держава, що не ті закони приймають наші добродії-депутати. За три­дцять років незалежності ніхто не відповів за крадіжки, злочини і перед державою, і перед українським народом. Бо ті ж депутати народні про народ думають, коли пробираються до найвищого органу влади, а потім,  «ступивши на Олімп», начхати їм на народ.

Прийняли такі закони, які дозволяють знищувати малі і великі підприємства радянської доби (у Лебедині практично вже немає промисловості), руйнувати аграрний сектор економіки, робити рейдерські захоплення і т.д. І красти все підряд. Що вже говорити про такі крадіжки, про які зазначав вище?

Пригадую, як мій дідусь розповідав, що в Європі не крадуть. Він у свій час перебував у Німеччині, як остарбайтер. Як їм, примусово  вивезеним до ворожої країни, не сутужно жилося тоді, працюючи на чужу державу, а своя, рідна, в цей час потерпала від ворога – фашизму, однак і він, і його товариші не сміли ніде нічого чужого брати, скажімо того ж яблука із саду господаря-бауера. Бо навіть за дрібну крадіжку – жорстоке покарання. Вочевидь, і сьогодні там існує такий же порядок. Я не був за кордоном, але друзі, знайомі розповідали, що саме так. Можливо, колись і ми дочекаємося порядку і житимемо в заможній і правовій державі. Можливо…

Валерій Ніколаєнко,

м. Чугуїв Харківської області.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар