Бойовий медик Євгенія Семененко служила в першій мотострілецькій роті першого мотострілецького батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Вона загинула на Херсонщині. 6 червня її поховали у селі Боромля Охтирського району, – пише Суспільне.
Євгенія Семененко народилася в селі Залізничне на Лебединщині, там навчалася в школі. Вже коли служила в лавах Збройних Сил, придбала будинок у Боромлі і переїхала сюди разом зі старшою сестрою і мамою.
«Вона закінчила Лебединське медичне училище і вирішила влитися до лав Збройних Сил України, захищаючи таким чином Батьківщину. Коли почалася війна 24 лютого, дівчина залишилася служити. І ось доля розпорядилася так, що ця молода квіточка нашої громади, якій було всього 25 років, загинула, захищаючи нас», – говорить Тетяна Кліпацька, секретар Боромлянської сільської ради.
«Загинула молода людина, яка віддала життя за наше життя, за мир, за Батьківщину. Ми дуже переживаємо за всіх наших воїнів, що там, на передовій», – каже Валентина Ройко, мешканка с. Боромля.
«Женя обрала мирну й гарну професію – лікувати людей. Але до того ж була великим патріотом своєї країни, тому більше 5 років присвятила служінню Батьківщині. Дуже прикро, що така молода людина, якій би ще виходити заміж і виховувати діточок, загинула…», – говорить Олександр Євенко, офіцер відділення комплектування першого відділу Охтирського РТЦК та СП.
«Я з нею зустрічався на День села: «Я хочу в армію,– сказала вона, – хочу здобути фах лікаря, заробити коштів, пройти практику». Вона була дуже цілеспрямована дівчина. Потім пішла в АТО, 5 років майже прослужила, а загинула в Херсонській області. «Швидкою» вивозили пораненого, попала ракета – весь екіпаж загинув», – розповідає Василь Романіка, сільський голова Боромлянської громади.
А ще у Євгенії було дуже цікаве хобі: весь час тримаючи в руках зброю і медичні інструменти, вона по-серйозному захопилася малюванням. У вільний час її часто можна було бачити з олівцями чи фарбами.
– Вона дуже любила малювати. Це була віддушина для неї, – згадує бойова подруга Ліза. – І відчувалося, що вона може вирости у справжнього митця, майстра, бо з кожним роком її роботи ставали все кращими.
Та, як бачимо, не судилося. Попрощатися з Євгенією Семененко на місцеве кладовище прийшли кількасот односельців та її бойові побратими. Зустрічаючи похоронну процесію, що йшла від дому військової, жителі села Боромля стояли живим коридором, а потім приєднувалися пішою ходою до процесії.
На прощальній панахиді було багато військових, бойових побратимів.
Євгенії не стало 30 травня. Їй було 25 років.
