Стрічка новин
«Я тебе ніколи не забуду…»: Віктора Михайловича призначили директором автопідприємства. Це для нього було несподіванкою, адже донині працював головним інженером спорідненого йому в одному із Непроста доля Клавдії Луківни. Розповідь перша.: Нещодавно, перебираючи домашній архів, мені потрапив до рук давній альбом уже немо­ло­дої, як за студентськими мірками, 37-річної випускниці Лебединського Уривки Лебединських розмов: Спілкуються на автовокзалі два молодих чоловіка, які, як виявилось, чекають автобуса на Київ: – Ох, і слово ж вигадали – діджіталізація. Звернення депутатів Лебединської районної ради до Президента України: Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Сумської обласної державної адміністрації, Сумської обласної ради щодо утворення та ліквідації районів. Великопісне архіпастирське послання: Митрополита Сумського і Охтирського Євлогія з нагоди початку Одинадцятої благодійної акції «До Світлого Дня – світлі вчинки». Що воно горить?: Життя іде, залишаючи по собі гіркі й добрі спогади. Іноді перегортаєш їх, як аркуші у фотоальбомі, і посміхнешся, пригадавши якусь ...Підприємства немає, а спогади – залишилися: Ні, це була не жіноча зустріч, так званий «дівичник», коли старі подруги раз на тиждень, відірвавшись від домашніх справ, збираються, Лебедин: вогнеборці ліквідували загоряння літньої кухні: 28 листопада о 03:45, на лінію екстреного виклику 101, надійшло повідомлення про загоряння літньої кухні по вул. Горького в м. До уваги громадських об’єднань осіб з інвалідністю: Урядом прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 р. № 166 «Деякі питання надання фінансової Наші батьки – найкращі!: У кожного в житті настає момент, коли трохи інакше оцінюєш справжні цінності та багатства людини. Я дуже рада, що вже

Бойовий медик Євгенія Семененко служила в першій мотострілецькій роті першого мотострілецького батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Вона загинула на Херсонщині. 6 червня її поховали у селі Боромля Охтирського району, – пише Суспільне.

Євгенія Семененко народила­ся в селі Заліз­нич­не на Лебе­дин­щині, там навчалася в школі. Вже коли служила в лавах Збройних Сил, придбала будинок у Боромлі і переїхала сюди разом зі старшою сестрою і мамою.

«Вона закінчила Лебединське медичне училище і вирішила влитися до лав Збройних Сил України, захищаючи таким чином Батьківщину. Коли почалася війна 24 лютого, дівчина залишилася служити. І ось доля розпорядилася так, що ця молода квіточка нашої громади, якій було всього 25 років, загинула, захищаючи нас», – говорить Тетяна Кліпацька, секретар Боромлянської сільської ради.

«Загинула молода людина, яка віддала життя за наше життя, за мир, за Батьківщину. Ми дуже переживаємо за всіх наших воїнів, що там, на передовій», – каже Валентина Ройко, мешканка с. Боромля.

«Женя обрала мирну й гарну професію – лікувати людей. Але до того ж  була великим патріотом своєї країни, тому більше 5 років присвятила служінню Батьківщині. Дуже прикро, що така молода людина, якій би ще виходити заміж і виховувати діточок, загинула…», – говорить Олександр Євенко, офіцер відділення комплектування першого відділу Охтирського РТЦК та СП.

«Я з нею зустрічався на День села: «Я хочу в армію,– сказала вона, – хочу здобути фах лікаря, заробити коштів, пройти практику». Вона бу­ла дуже цілеспрямована дівчина. Потім пішла в АТО, 5 років майже прослужила, а загинула в Херсонській області. «Швидкою» вивозили пораненого, попала ракета – весь екіпаж загинув», – розповідає Василь Романіка, сільський голова Боромлянської громади.

А ще у Євгенії було дуже цікаве хобі: весь час тримаючи в руках зброю і медичні інструменти, вона по-серйозному захопилася малюванням. У вільний час її часто можна було бачити з олівцями чи фарбами.

– Вона дуже любила малювати. Це була віддушина для неї, – згадує бойова по­друга Ліза. – І відчувалося, що вона може вирости у справжнього митця, майстра, бо з кожним роком її роботи ставали все кращими.

Та, як бачимо, не судилося. Попрощатися з Євгенією Семененко на місцеве кладовище прийшли кількасот односельців та її бойові побратими. Зустрічаючи похоронну процесію, що йшла від дому військової, жителі села Боромля стояли живим коридором, а потім приєднувалися пішою ходою до процесії.

На прощальній панахиді було багато військових, бойових побратимів.

Євгенії не стало 30 травня. Їй було 25 років.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар