На сьогодні, коли клятий ворог порушив кордони нашої рідної України, руйнує наші міста і села, жорстоко вбиває мирне населення, по-варварськи знищує усе на своєму шляху, болем і смутком сповнилася творчість самодіяльних авторів газети «Будьмо разом». Ось які вірші вони надіслали до редакції.
Війна
Війна... Страшніше слова не буває:
Палає небо, серце крає.
За що кривава нам така дорога ?
Ми на колінах молимося Богу.
«Закрийте небо», – просимо ми всі,
«Закрийте небо», – збережіть нам діток,
«Закрийте небо», – плачуть в небі журавлі...
Бо як же далі з цим нам жити?
Війна вже показала, хто є хто,
Війна вже показала, хто є ворог,
Хто душу вам віддасть, а хто – лайно,
Та знайте – всі ми ходимо під Богом.
Наталія ОВЧАРЕНКО, м.Лебедин.
Поверніть мене додому
Поверніть мене додому,
Я не хочу вже тікати,
Так набридло до утоми
Йти від хати і до хати.
Я візьму свою дитину,
Обійму її міцніше,
Хочу я в свою хатину
І забути все скоріше.
Ця війна нас не зламає
І не зробить рабами,
Вона всіх нас об’єднає,
Ворог нас не подолає.
Поверніть мене додому,
Я не хочу вже тікати,
Обійму свою дитину
І спокійно ляжу спати.
***
Ми чекали весну,
А зустріли війну,
Таку люту, холодну й криваву.
Ми покинули дім
І поїхали геть
Хто до Польщі, а хто – на Полтаву.
Ми не можемо спати,
Не можем читати
Ті новини, страшні і тривожні.
Але знаєм одне,
Що настане той день,
Скажуть всі: українці – непереможні!
Юлія ЗАЙЧЕНКО, м.Лебедин.