Стрічка новин
«Одруження онлайн» – актуальний виклик сьогодення: Після повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну зміни торкнулися багатьох сфер нашого життя, зокрема, і державної реєстрації актів цивільного стану. Безпартійний дід: Було це в період становлення автобусного руху між районами та селами. До цього в села добиралися хто як міг: підводами, Чи зупиняється перебіг строків прийняття спадщини під час карантину?: Під час оголошеного в країні карантину державні та приватні нотаріуси, згідно з рекомендаціями Мін’юсту, здійснюють прийом громадян за попереднім записом Світлини: Розглядаю старі світлини... Скільки їх назбиралося за багато років! Деякі пожовкли від часу і неякісних реактивів. Деякі, наче  витвір мистецтва Нові карантинні обмеження з 19 грудня: Кабінет Міністрів 14 грудня оприлюднив пере­лік карантинних обмежень, які діятимуть з 19 грудня. Зокрема, нові обмеження забороняють: З минулого межиріцьких хуторів: У складний період сучасної історії України особ­ливої актуальності набуває формування у громадян національної ідентичності, виховання патріотизму, відданості, Станом на 17 вересня 2020 року на Сумщині 2724 випадків захворювання на коронавірусну інфекцію.: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 84 осіб (Суми - 47, Шостка - 2, Конотоп - 4, Охтирка - 5, Даруємо радість дітям: З першим снігом і морозами приходять в Україну зимові свята. Одне з найбільш шанованих християнських свят – День Святого Миколая. Кредитні канікули на час воєнного стану: Законом України № 2120-IX  "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на Друга фаза повномасштабного російського вторгнення почнеться зовсім скоро - ймовірно, вже з наступного тижня: Такий прогноз озвучив в ефірі 24 каналу військовий експерт, генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун. Він відзначив хорошу роботу української розвідки, а

У Лебедині була добра традиція: їдуть жителі міста або його гості в бік Будилки на Харків чи Охтирку, обов’язково поглянуть наліво, щоб помилуватися озером Лебединим. У зворотньому напрямку, на в’їзді в Лебедин, подивляться направо, чи не плавають на водному дзеркалі лебеді. Так було колись…

Зараз хоч направо дивись, хоч наліво – нічого, крім заростей бур’яну та очерету, на місці історичної пам’ятки не побачити. На жаль, такі реалії сьогодення… До речі, до озера Лебединого не по-господарськи ставилися й більш ніж 50 років тому.

Як підтвердження цьому – матеріал, надрукований нашим земляком Владиславом Бойком у журналі «Перець» ще у 1969 році.

 

Жабам непереливки

Ой, приманювало ж колись голубими плесами до себе славнозвісне озеро Лебедине, що на Сумщині! Приманювало силу-силенну дичини, мисливців та рибалок. Навіть лебеді в давні часи, кажуть, полюбляли задивлятися в його прозору глибінь. Недарма ж на старовинному гербі міста Лебедина зображена ця благородна птиця.

Тепер мисливця з рушницею або рибалку з вудкою на озеро й калачем не заманиш. Минулося... Навіть пляжники починають обходити його десятою дорогою. Тільки жаби все ще мужньо утримують цей єдиний великий водний рубіж поблизу міста. Але й їм стає непереливки. Як сонце вкладається спатоньки, далеко навкруги лунають сумні-пресумні жаб’ячі хори. Про що ж то голосять вони серед нічного безгоміння?

Якби начальник Сумського відділення Південної залізниці т.Жоравович розумів жаб’ячу мову, то він дізнався б, що водне дзеркало озера зменшилося вже з 73 до 50 гектарів. Що береги його рясно заросли осокою, а вода щоліта зацвітає ядучою зеленню. Він би почув жалібні скарги на те, що залізничники станції Лебединська з давніх-давен викачують звідси воду для заправки паровозів, опускаючи забірні труби все глибше та глибше... А про те, щоб почистити озеро, впорядкувати його береги – досі нікому голова не боліла.

П’ють собі паровози водичку, по 5-6 гектарів озера осушуючи щорічно. П’ють її й холодильники місцевого м’ясокомбінату, котрому залізниця відпускає воду по комерційній ціні – 11 копійок за кубометр. Жвава торгівля припинилась, було, після недавнього рішення райвиконкому про охорону озера Лебедине. Та на комбінаті відразу заволали пробі: гинемо без води! Після чого водопостачання відновилось.

До речі, в згаданому рішенні й багато інших пунктів, які передбачають широкі роботи по відновленню й збереженню старовинної водойки.

Отут би й залізничникам відгук­ну­тися, отут би й подати свої про­по­зиції... Та вони – як у рот води набрали.         Владислав  Бойко.

Підготував Василь СЕМЕНЕНКО.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар