Стрічка новин
Трощили, руйнували, вивозили…: Вдатися до роздумів на цю тему і взятися за написання матеріалу підштовхнув візит на батьківську дачу. Ще раз про озеро Лебедине: У Лебедині була добра традиція: їдуть жителі міста або його гості в бік Будилки на Харків чи Охтирку, обов’язково поглянуть НЕБЕЗПЕКА – для людей, СОРОМ – для влади!: У мережі Фейсбук у групі «Підслухано Лебедин» з’явився допис Олени Соляник, яка занепокоєна, в якому стані знаходиться Меморіал Слави. «Меморіал Увага, шахраї!: Шановні лебединці! Сьогодні до мене були неодноразові звернення про те, що містом блукають люди, які пропонуючи послуги з перевірки газових Заводчани працюють на результат: Серед кількох промислових підприємств, що залишилися в нашому місті, й «Лебединський моторобудівний завод», що є дочірнім підприємством відомого в Україні Якість, перевірена часом: «Лебединський фаховий медичний коледж імені професора М. І. Ситенка – це якість, перевірена часом» – такий меседж придумали наші студенти Що таке родинне щастя?: Дивне запитання. Якими категоріями, розмірами виміряти його? Кожна людина підходить до тих вимірів по-своєму. Одні думають, якщо збудували не дім, Гарний товариш, патріот, справжній козак: Наш побратим, учасник бойових дій в Афганістані  Сергій Іванович Бойко народився в с. Ворожба на Лебединщині. Він є заступником голови Навчання на карантині. Думки студентів: Новий навчальний рік теж, як і закінчення попереднього, продовжив для студентів «еру дистанційки». Такі зміни сколихнули всю Україну, та не Карантинні уривки Лебединських розмов: Оскільки в Україні триває карантин, і вулицями нашого міста, по магазинах, на базарі, на автовокзалі, аби почути, що люди говорять,

-Зоєчко, ми не змінюємо правила? Прогулянка не від­міняється? – відкрила двері в дім сусідки Наталя.

– Так сьогодні ж щедрувальники ходять.

– Ще не звечоріло, встигнемо.

Жінки вже взяли за правило щовечора займатися оздоровленням, і ходьба, як ніщо інше, в цьому допомагає. І сон тоді кращий, і нерви заспокоюються. Зазвичай, 3 км щодня – це для них не проблема. А чоловіки перед телевізором у цей час спини гнуть. І слухати не хочуть, щоб приєднатися до корисного марафону.

Надворі почало сутеніти. У вік­нах загорілося світло, блискотіли ліхтарики на ялинках. Тому про­гу­лян­ка цього разу видалася приєм­нішою, ніж завжди.

Попереду з’явилася групка дів­чаток у барвистому вбран­ні, і зле­тіла до неба дзвінка щедрі­вочка:

Щедрівочка щедрувала,

До віконця припадала.

Що ти, тітко, напекла,

Неси нам до вікна,

Чи вареник, чи пиріг,

Неси нам за поріг.

Хвилин через п’ять дівчатка вийшли з чийо­гось двору з пакетиками гостинців.

– Дітки, у 8 і 10 номери обов’яз­ково зай­діть, ми зараз повернемося, – обізвалася до них Зоя.

А ті весело засміялись і понесли по вулиці радість від свята, що завітала в людські оселі.

Свекруха Зої, Марія Павлівна, вже накривала в цей час стіл для вечері. Зібралися двома родинами, пригостили щедрувальників, поласували смачненьким, що припасли до свята. Були на столі знову кутя, узвар. Доньки Зої і Максима Віка і Маша зачинилися в окремій кімнаті, щоб пошепотітися про святкове ворожіння. Дещо бабуся Марія підказала, щось самі відшукали в Інтернеті.

– Колись і я була молодою, – посміхнулася Марія. – Зібралися з дівчатами ворожити в ніч на 14 січня. Наварили вареників із сюрпризом. В кожний з них поклали щось одне – монетку, нитку, кілечко, горіхи та інше. Кому що випаде,  те того й чекає.

– Ну, мамо, ти цього мені не роз­повідала, – обійняла її Зоя. – І що тобі випало?

– Зараз розповім. Монетка або якесь зерно – віщує багатство, нитка – до дороги, сіль – до сліз, цукор – до хорошого, забезпеченого життя, кільце – до заміжжя, горіх – два кавалери, перець – новий залицяльник, кісточка вишні – до поповнення в сім’ї.

– Не інтригуй, мамо!

– Було в мене два хлопці: обидва упадали за мною. Але мені був любий один. Його і вибрала. І не помилилась, бо в мій вареник, крім горіха, втрапила ще й грудочка цукру. Сама цей вареник зліпила, він мені й попався. Я дівчаткам розказала, як і  на картах можна ворожити. Покласти під подушку на ніч королів, а ранок покаже, який буде чоловік. Піковий король – старий і ревнивий, трефовий – війсь­ковий, чирвовий – молодий і багатий, бубновий  король – бажаний. Кожного, звичайно, своя доля чекає, але ж ворожіння йде ще від наших бабусь, прабабусь. Це цікаво, і якесь таїнство в цьому є.

Цього вечора не хотілося говорити про щось погане. Людей лякають і війною, і цінами, і тим, що газ відключать, і пенсії не даватимуть, що хліб по 30 гривень буде. Але почався новий рік, і треба жити надіями на краще. Вже навіть у тому є позитив, що у 2022 році, як обіцяють учені, коронавірус має відійти. І всі ми зможемо нарешті зітхнути з полегшенням.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар