Стрічка новин
Пам’яті колеги: Втрачаючи рідних людей, друзів, як важко завжди усвідомлювати, що це – назавжди. І ці болючі звістки часом такі несподівані! Щоб не зіпсувати враження від відпустки: Літо – пора відпусток. Ми з нетерпінням чекаємо теплих днів, мріємо про нові враження та знайо­мства. Але у зв’язку з пандемією про У Лебедині пенсіонеру виписали штраф за спалювання листя: Здійснюючи патрулювання міста Лебедин, група реагування поліції охорони помітила, що у вечірній час на території одного з міських підприємств по Син попрохав: «Поїхали до «Лебедя»: Меморіал слави «Лебедина пісня» в Лебедині є воістину святим місцем. Він споруджений на честь лебединців і жителів Лебединщини, які полягли … А завтра була війна: Цю фразу багато-багато разів повторювали випускники шкіл 1941 року – чи то десятого чи то восьмого класів – і звичайні Старий вовк (бувальщина): Пам’ятаю, льотчики Лебединського військового містечка не тільки добре літали, а й добре стріляли. Десь під Рябушками взимку вони вбили вовка. Шановні працівники, ветерани органів місцевого самоврядування та депутати усіх рівнів!: Щиро вітаю Вас з Днем місцевого самоврядування! Відзначення цього свята є підтвердженням самоврядних традицій багатьох поколінь українців, реалізації їх права брати Конотопський район: ситуація на ранок 1 квітня: Навколо Бурині встановлені ворожі блок-пости. Людей не впускають і не випускають з населеного пункту. Будь ласка, не наражайте себе на небезпеку! Свято першого снопа: За традицією це свято проводять у ТОВ «Ворожбалатінвест» одинадцятий рік.  Започаткував його генеральний директор товариства Микола ШТУКІН, коли зайняв цю Прорвемося!: Валентина Петрівна як не остерігалася коронавірусу, бо, стверджують лікарі, люди похилого віку найбільш незахищені перед цією загадковою

Вочевидь, наші читачі чули, що в місті Лебедині надається хоспісна та паліативна допомоги людям похилого віку із тяжкими захворюваннями. Однак достеменно ніхто не знає, чи це одне й те саме, чи є якась відмінність між ними. Які особливості роботи цих закладів?

Хто має право на одержання паліативної допомоги? Вартісна чи безкоштовна вона? Ці та інші запитання ми адресували директору Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласний медичний центр паліативної допомоги» Віктору РЕВІ.

– Вікторе Михайловичу, перш за все, з’ясуйте, чим все-таки різняться між собою хоспісна та паліативна допомоги?

– На мій погляд, грань між паліативною і хоспісною допомогою дуже тонка. Скажу кілька слів про кожну.

Паліативна допомога – сучасний напрямок медичної допомоги та соціальної опіки, що застосовується до пацієнтів із важкими невиліковними хворобами (в активній фазі розвитку) та обмеженою тривалістю, або прогнозом життя.  Захворювання, що обмежує життя, – це захворювання, яке неминуче призведе до передчасної смерті. Захворювання, що загрожує життю, це захворювання, при якому існує ймовірність передчасної смерті.

Паліативна допомога є під­ходом, що покращує якість життя пацієнтів та членів їхніх сімей у ситуації, пов’язаній із хворобою, що загрожує життю пацієнта, через попередження та послаблення його страждань шляхом ранньої ідентифікації та точної (бездоганної) оцінки та лікування болю і полегшення інших фізичних, психосоціальних та духовних проблем.

Хоспісна допомога, згідно з існуючим у літературі визначенням, є складовою паліативної допомоги. Це широкий комплекс медико-соціальних та психотерапевтичних заходів, що надаються людині, яка вмирає, в кінці її життя, як правило, в останні шість місяців.

Хоспісну медицину доцільно вважати такою, що займається комплексом питань, пов’язаних з перебуванням паліативних пацієнтів у термінальний період життя у спеціальних медико-соціальних установах – хоспісах. Ось у чому, по суті, відрізняються паліативна та хоспісна допомога.

– Де в нашій державі від­крилися першими від­ділення хоспісної й паліативної допомоги?

– Старіння населення України, збільшення кількості людей, які вмирають від онкологічних та інших невиліковних хвороб, стало чималою проблемою в українському суспільстві. Тож її вирішення – одна з найважливіших складових охорони громадського здоров’я в нашій державі. 

Особливо актуальні завдання для розвитку паліативної медицини спричинила та обставина, що за віковою структурою популяції Україна вже багато років належить до демографічно старих країн світу, при цьому значна частина осіб похилого віку в нас мешкає в сільській місцевості, де до цього часу система паліативної медицини була практично відсутня.

Тож в Україні перші хоспіси були створені у Львові, Івано-Фран­ківську, Коростені Житомирської області, які відкрили за сприяння міжнародних організацій. Зокрема, у Львові створення хоспісу було закладено у програму «Українського милосердя і здоров’я» ще у 1989 році. Ним зацікавилася  допомогова служба Мальтійського ордену, яка подарувала Львову частину лікарняного обладнання, а міська адміністрація виділила будинок колишньої дитячої лікарні, котрий капітально відремонтували. Були розроблені методичні основи діяльності нового медичного закладу, затверджено штатний розклад і фінансування. Це був найперший хоспіс в Україні.

З 1 квітня 2020 року послуга з надання паліативної допомоги увійшла до Програми медичних гарантій, що дало значний поштовх для розвитку. Також важливим  для даної допомоги  було прийняття наказу МОЗ України № 1308 від 04.06.2020р. «Про удосконалення організації надання паліативної допомоги в Україні». Він вніс чіткі роз’яснення  стосовно паліативної та хоспісної допомоги дорослим та дітям в Україні. А в 2021 році 733 медичних заклади України уклали угоди про надання паліативної допомоги з Національною службою здоров’я. Найбільша кількість лікарень, які надають паліативну допомогу за контрактом із Національною службою здоров’я України, у Львівській області – 51, на Дніпропетровщині – 47, Хмельниччині – 37, на Харківщині – 35.  На сьогодні всі заклади отримали від НСЗУ близько  1,5 млрд грн.

– А як справи з паліативною допомогою на Сумщині?

– У Сумській області перші відділення паліативної допомоги, якщо не помиляюсь, були створені при Краснопільській ЦРЛ – у 2012 році, при Лебединській ЦРЛ – у 2014 році. Саме в той час вони активно запрацювали.

На Сумщині 33 заклади уклали угоди з НСЗУ про надання паліативної допомоги, в них 29 – стаціонарна допомога, 27 – мобільна паліативна допомога. Дуже багато закладів як в Україні, так і в області підписали угоду з НСЗУ по паліативній допомозі вперше в цьому році. Наш Лебединський заклад – один із них.

– То розкажіть, будь ласка, як він створювався?

– З 1 квітня 2020 року вступила в дію медична реформа вторинної ланки, що призвело до змін  у фінансуванні медичних закладів. По всій Україні обласні дитячі санаторії (близько 75, у тому числі й наш дитячий багатопрофільний санаторій «Лебедин») залишилися без державного фінансування (не включили до медичної субвенції), а обласні ради частково могли забезпечити  фінансову підтримку. Майже одночасно з реформуванням в Україні з березня 2020 року ввели карантинні обмеження, і оздоровлення дітей було призупинено. За цих обставин ми знаходилися у вимушеному простої. Враховуючи ситуацію, з метою збереження закладу, на сесії Сумської обласної ради було прийнято декілька рішень про реорганізацію закладу та зміну назви. В жовтні 2020 року провели скорочення штатів (з 97 працюючих залишилося 34). Також шляхом економного використання коштів на енергоносії вдалося зекономити їх певну частину. Завдяки підтримці управління охорони здоров’я облдержадміністрації ми перерозподілили кошти та закупили  все необхідне обладнання відповідно до вимог пакету паліативної медичної допомоги.  Власними силами провели частковий ремонт приміщення для хворих, побудували пандус, відремонтували санітарний транспорт. На 2021 рік обласною радою були виділені кошти для дитячих санаторіїв області для продовження реорганізації, що дало змогу фінансувати заклад протягом першого півріччя. В першому кварталі 2021 року пройшли навчання лікарі та медичні сестри, змінили назву закладу (зараз він називається «Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Обласний медичний центр паліативної допомоги»), отримали ліцензію на наркотичні препарати та подали документи в НСЗУ на пакети паліативної допомоги. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 133  від 15.02.2021 року заклад отримав фінансування для 4 стаціонарних та для  6 хворих мобільної бригади.

– Вікторе Михайловичу, розкажіть про очолюваний Вами заклад. Що він являє собою сьогодні?

– Розрахований наш медичний центр на 35-40 ліжок, на сьогодні тут  функціонує 27 ліжок, а в інших палатах проводиться поточний ремонт. Їх  відкриття заплановано в 2022  році.  Працює бригада мобільної паліативної допомоги, яка обслуговує близько 70 пацієнтів на дому. Їм надається необхідна паліативна допомога: проводиться лабораторне обстеження, ЕКГ-дослідження, надаються в тимчасове користування асестивні засоби для мобільності, проводиться психологічна підтримка як пацієнтів, так і їхніх родичів. Зараз у закладі працює 5 лікарів, 13 медичних сестер, 9 молодших медичних спеціалістів та інший персонал. Є харчоблок, де щоденно готуються різноманітні калорійні страви для хворих стаціонару. Харчування триразове, його вартість 50-55 грн. у день. В раціоні завжди є овочі, фрукти. Працює клінічна лабораторія для забору і проведення клінічних аналізів сечі, крові хворих стаціонару та мобільної бригади. З 2022 року плануємо розпочати біохімічні методи дослідження.

Намагаємося створювати на­лежні умови для перебування пацієнтів у закладі. В приміщеннях чисто, затишно, тепло.

Звісно, ще багато завдань маємо вирішити  для подальшого покращення роботи. В першу чергу потрібне навчання лікарів, медичних сестер та інших членів мультидисциплінарної команди основам паліативної допомоги (в цьому напрямку працюємо з Лебединським та Сумським медичними коледжами). Одним із завдань є налагодження тісної співпраці з територіальним центром, особливо для надання паліативної допомоги вдома. На сьогодні ми тісно  співпрацюємо з духовними закладами Лебединщини. Персонал і хворі вдячні за щомісячне ведення служби у закладі. На жаль, ще відсутня волонтерська допомога з боку жителів міста (можливо, тому, що наш заклад ще молодий та завадила коронавірусна інфекція). Однак варто зазначити, що студенти медичного училища регулярно у нас бувають та надають посильну допомогу. Сподіваємося, що з часом ми переживемо пандемію і будемо активніше залучати волонтерів для допомоги.

– Зазначте, будь ласка, на яких умовах заклад приймає пацієнтів і звідки?

– Пацієнтів ми приймаємо з різних регіонів Сумщини і навіть України, адже наш медичний центр має статус обласного. Для того, щоб помістити пацієнта до нас, потрібно мати направлення від сімейного або профільного лікаря, паспорт, результати флюорографічного обстеження та ПЛР-тесту. Обмежень у віці немає, лише б були показання до поміщення в центр: онкологічне захворювання, больовий синдром будь-якого генезу, розсіяний склероз та інше, що призвело до обмеження здатності людини самостійно доглядати за собою.

– Перебування пацієнтів у закладі безкоштовне?

– Утримання хворих в стаціонарі затратне. Згідно Програми медичних гарантій-2021 держава виділяє 13129 грн. за один пролікований випадок, але для утримання закладу цих коштів замало, тому нам доводиться звертатися з проханням надання спонсорської допомоги як до родичів хворих,  так і до підприємців міста з метою покращення умов перебування пацієнтів. Сподіваюсь, що в країні зміниться ставлення до наших людей, до паліативних та хоспісних хворих. Основна ідея паліативного центру – полегшити біль і страждання як фізичні, так і душевні. Якщо пацієнта не можна вилікувати, це не значить, що для нього нічого не можна зробити. Те, що здається дріб’язковим, незначним у житті здорової людини, для пацієнта має величезний сенс.

– Дякуємо, Вікторе Михайловичу, за роз’яснення, за бесіду. Заклад, який Ви очолюєте, специфічний. На наш погляд, ця посада потребує від Вас чимало зусиль. Тож бажаємо Вам міцного здоров’я і витримки.

НА ЗНІМКУ (зліва-направо): Олена ДАНІЛОВА  та Ольга МЕЛЬНИК – лікарі, Віктор РЕВА – директор, Ліна ТУПІК та Марина ДАНІЛОВА – медичні сестри.

Молодша медична сестра Антоніна Редько доглядає за пацієнткою.

Медична сестра Марина Данілова надає допомогу пацієнтці.

 

Бесіду вела Надія СОЛОДОВНИК.

Фото Вікторії БЕРЕСТ.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар