Малювати картини руками не можна,
Лише серцем, що б’є у душі…
В тій, де мешкає дивний художник,
Що натхнення черпає в собі.
Саме цими поетичними рядками була відкрита в Лебединському краєзнавчому музеї виставка картин вихованців Лебединського центру позашкільної освіти художньо - естетичного відділу гуртка «Образотворче мистецтво та декоративно – прикладне мистецтво» (керівник Олена Верхова).
Виставка картин – це завжди свято, це можливість зустрітися з прекрасним, а особливо, якщо автори цих картин – діти. Що ж малюють діти? Чому присвячені їхні рукотворні шедеври? Що надихає юних митців?
Дивлячись на дивовижні роботи дітей, розумієш, наскільки їхній світ яскравий, світлий і величний. Це справжній «Живописний калейдоскоп». У них багато душевного тепла, любові, радості, фантазії, казки.
Діти своїми роботами неначе відкривають нам, дорослим, новий світ – незнайомий, несподіваний, трохи таємничий і бажаний, а, може, й дещо забутий. Юні художники малюють усе, що їх хвилює, усе, що їх радує і тривожить. Свої мрії й бажання вони втілюють у картинах, необмежених тематикою (є де розгулятися фантазії!), технікою виконання, жанром.
Усі експоновані роботи мають свою душу і змінюють світогляд дорослих. Ці картини хвилюють і захоплюють, пробуджують почуття прекрасного і зміцнюють віру в усе добре, що існує в світі. Діти-художники – майстри неповторності, бо саме вони вміють доторкнутися поглядом до душі, помітити непомічене іншими й зробити його зрозумілим для кожного, хто дивиться на картину.
Світлана Бражніченко,
старший науковий співробітник
Лебединського краєзнавчого музею.
"Малювати картини руками не можна,"
Звiсно, що не можна. Їсти борщ теж руками не можна, бо для цього iснуϵ ложка. А малювати треба не руками, а пензлем або олiвцем. В усякому разi, так нас вчила в першому класi наша Полiна Костянтинiвна.
"Лише серцем, що б’є у душі…"
Мало того, що серце у вас когось там б’є, так воно ще й б’ється в душi, а не в груднiй клiтинi! От же яка анатомiчна аномалiя.
"В тій, де мешкає дивний художник"
Художник мешкає в душi? Справдi, дивак! Сподiваюсь, вiн чоботи знiмає, як заходить до свого мешкання?
"Що натхнення черпає в собі".
Ну, й молодець! Не ходити ж йому з черпаком по сусiдям...