Стрічка новин
АГОВ! Хто в бур’янI заховався?: Лебединці ще пам’ятають комплекс будівель заводу поршневих кілець, який завжди привертав увагу містян і приїжджих своєю затишністю, догля­ну­тіс­тю. Непроста доля Клавдії Луківни. Розповідь перша.: Нещодавно, перебираючи домашній архів, мені потрапив до рук давній альбом уже немо­ло­дої, як за студентськими мірками, 37-річної випускниці Лебединського Актуально про субсидії: 19 травня 2021 року  Уряд прий­няв рішення щодо уточнення змін в умовах призначення житлових субсидій. Відповідно до прийнятої постанови, для Шановні медичні працівники міста та району, ветерани медицини!: Щиро вітаємо Вас із професійним святом – Днем медичного працівника. Здоров’я – головне багатство, без якого неможливе щасливе і повноцінне Дар Божий: Галина Миколаївна тихесенько підвелася з ліжка та навшпиньки вийшла зі спальні, уважно поглянувши на сплячого чоловіка. Чи, бувало, не розбудила? Віч-на-віч із нашим  земляком, Почесним громадянином Лебедина Владиславом Бухарєвим – про головне: Генерал-полковник спецслужб України. Народний депутат України VIII скликання. Почесний громадянин міста Лебедина, де народився. Один із засновників Всеукраїнського фестивалю Kvartal Директор Лебединського ВПУ лісового господарства Анатолій ТРОЯН: «Працюємо на результат»: – Анатолію Григоровичу, що для Вас значить заклад, який Ви очолюєте? – ВПУ для мене, як рідна домівка. Докладаємо  чимало зусиль, Увага: Ожеледиця!: Для уникнення ризику надзвичайних подій Лебединський районний сектор Управління ДСНС України у Сумській області звертається до громадян з проханням Уривки Лебединських розмов: Розмовляють дві жіночки: – Спочатку на тих людей, які ходили без масок, всі дивилися з великою підозрою і остерігалися їх… 14 жовтня – день захисників і захисниць України: У колективу Другого відділу Сумського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (колишній Лебединський райвійськкомат) була нагода зібратися всім разом

Другого жовтня, із самого ранку і протягом усього дня, сонце аж сміється. Здається, сама природа раділа нашому професійному святу – Дню працівників освіти.

До свята профспілкова органі­за­ція Лебединського коледжу ім. А.С. Ма­каренка на чолі з її керівниками Оленою Жовбою та Іриною Рожко, дирекцією коледжу (директор Любов Білокобильська) зробили оригінальний подарунок освітянам – організували екскурсію до Націо­нального історико-культур­ного за­по­­від­ника «Гетьманська столиця» (м. Батурин) та до перлини садибної архітектури  – палацово-паркового ансамблю «Качанівка», що на Чернігівщині, поряд з козацьким містом Ічня.

Ранок. До педколеджу під’їхала маршрутка (водій Павло Кудлай), і освітяни, зайнявши свої місця, вирушили в дорогу. Екскурсія розпочалася із огляду історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», куди входять: музей археології Батурина, Цитадель Батуринської фортеці, дерев’яна церква Воскресіння Господнього (має особливу ауру), пам’ятник жертвам Батуринської трагедії 1708р., мурована Воскресенська церква-усипальниця, пам’ятник «Гетьмани. Молитва за Україну», скульптура «Сини мої соколи», парк «Кочубеївський», палац гетьмана України К. Розумовського. Стародавній Батурин посідає чільне місце поміж історичних міст нашої держави, століттями зберігав і зберігає для нащадків пам’ять про героїчне минуле України.

Екскурсовод цікаво розпо­вів про історію Батурина від найдавніших часів, до трагічної загибелі міста у 1708р. Найбіль­шого розквіту воно досягло за часів гетьманування Івана Мазепи (1687-1708рр.).

Меморіальне значення має й  пам’ятник жертв Батуринської трагедії 1708р, встановлений 2004р. за ініціативи Віктора Ющенка та його однодумців. Мурована Воскресенська церква-усипальниця (стиль пізнього класицизму), – місце останнього спочинку гетьмана України К. Розумовського (збереглася в первісному вигляді).

Велику увагу привернув Майдан Гетьманської слави. Центром композиції є пам’ятник «Гетьмани. Молитва за Україну» (зведений 2009р.). Авторами його є брати Мазури. Він об’єднує п’ятьох державних діячів України – гетьманів, діяльність яких була пов’язана з Батурином: Д.Ігнатовича, І. Самойловича, І. Мазепи та К. Розумовського, П. Орлика. Продовженням композиції є скульптура «Сини мої соколи». Це гімн одвічному материнському подвигу української жінки. В центральній частині Батурина нас зустрічала Свято-Покровська церква, яка у 2008 р. за участю колишнього Президента України В.Ющенка була освячена.

Перед нами парк Кочубеївський – пам’ятка садово-паркового мистецтва XVII ст., який займає 10 га. Яскравими фарбами осінь позолотила дерева, кущі. Тут ростуть вікові дуби, екзотичні дерева. Парк дбайливо доглянутий. З ранньої весни і до пізньої осені тут буяє розмаїття квітів.

А ось перед нами палац гетьмана Розумовського – видатна пам’ятка доби класицизму (архітектор Чарльз Камерон). Палац гетьмана є головною окрасою і своєрідним символом Батурина.

За 20 км від козацького містечка Ічні розташована перлина садибної архітектури – палацово-парковий ансамбль «Качанівка». На нижньому його плато – мальовничий парк зі ставками, альтанкою, скульптурами, парковими містками. Все це формувалося у 70-х роках XVІII ст. Садиба належала задунайському графу,  фельдмаршалу, генерал-губернатору Лівобережної України П.О. Рум’янцеву, а український зодчий Максим Мосцепанов звів розкішний палац і одночасно заклав парк. Це справжній рай на землі. Потім маєток успадкував Григорій Тарнавський, і 70 років садиба належала його родині.

За часів Тарнавських будувалися садибні комплекси: головний дім, об’єднаний флігелями і величний парадний двір з парком, широкими алеями. Талант майстра, воля власника, поради знаменитостей поєднувались в одному прагненні – і вони створили вічну, незрівняну красу, велику естетичну цінність тих далеких років. Одноповерховий палац був перебудований у двоповерховий.

Після Тарнавського садиба належала цукрозаводчику П.І. Харитоненку. У палаці оновили повністю інтер’єр (1914р.). Качанівка мала кількох власників, але всіх їх поєднувала спільна риса – це продовження і відродження традицій своїх попередників.

Кого тільки не приваблювала Качанівка! Своїми візитами садибу вшанували: М. Глінка, С. Гулак-Артемовський, Т. Шевченко, М. Гоголь, П. Куліш, Ганна Барвінок, Маркевичі, І. Репін, Д. Яворницький та інші знаменитості. Тут народжувалися справжні шедеври. М. Глінка написав оперу «Руслан і Людмила», І. Репін зробив замальовки до знаменитих «Запорожців». Т.Шевченко подарував родині Тарнавських картини «Катерина», поему «Гайдамаки», «Кобзар». Господар Качанівки допомагав простим селянам, молодим талантам.

Наприкінці ХІХ ст. у Качанівці з’явилися нові господарі – цукрозаводчики Харитоненки. Глава родини Павло Іванович був не лише однією з найбагатших у Російській Імперії людиною, промисловцем, землевласником, а й доброчинцем. Харитоненко приніс перші блага цивілізації: телефонізацію, електрифікацію.

1918р. палац втратив свої багатство та велич. 24 листопада 1981 року парковий ансамбль Качанівка, площею 563,68 га, став Державним історико-культурним заповідником. 2001р. йому надано статус національного.

Під час цієї екскурсії ми духовно збагатилися побаченим, одухотворились, оздоровилися. Вдячні організаторам цієї поїздки.

Ольга Паливода,

позаштатний автор тижневика

«Будьмо разом».

Додати коментар