Стрічка новин
Ціни на ринку: Ціни в порівнянні з минулим місяцем залишаються на тому ж рівні. Лише подорожчали: цукор – на 2 гривні, олія – Відповідь є. а маршрутки поки що немає: У тижневику «Будьмо разом» (№ 39 за 24 вересня ц.р.) під рубрикою «Читач звернувся до газети» був надрукований матеріал «Залишилися Викрили жительку Лебедина у скоєнні крадіжки: Правоохоронцям знадобилося буквально пів години, аби не лише встановити особу злодійки, а й розшукати її за місцем проживання. Як встановили  Земельні спори. Як їх вирішити?: Куди звернутись, процедура розгляду, закони, якими слід керуватися у їх вирішенні, судовий порядок вирішення спору, вартість судового збору. На перших сходинках рейтингу: Золотавої жовтневої пори першої неділі середнього місяця осені ми вшановуємо людей незвичайної професії – вчителів. Мабуть, похідна слова від дії Національній поліції - 5 років: 4 липня українські поліцейські відзначають своє професійне свято. Національній поліції України цього дня виповнюється 5 років. Гімн Лебедина у виконанні вокального ансамблю "Оберіг" м.Суми на фестивалі в с Підопригори: Ветерани спорту Лебединщини не втрачають фізичної форми: 13 листопада 2020 року у с.Михайлівка Лебединського району відбулись змагання з міні-футболу «Кубок Лебединщини-2020»  серед  ветеранів спорту у віковій Черги безробітних змінилися на черги підприємців: Відтепер черги безробітних у центрах зайнятості та філіях змінилися на черги підприємців. Вони, зокрема, бажають отримати від держави компенсації через У Лебедині під час пожежі згорів чоловік: 2 жовтня о 09:14 на лінію екстреного виклику «101» надійшло повідомлення про загоряння літньої кухні по вул. Зарудка в м.

Розлетілися мої однокласники після закінчення Пристайлівської 8-річної школи по всьому колишньому Радянському Союзу, кожен шукав свою стежину, аби застосувати в житті  набуті шкільні знання і навички.

І лише через 50 років, у 2016-ому, ми зустрілися в рідній школі. В організації цього незабутнього свята взяв активну участь однокласник Микола Гончаренко, який продемонстрував високий рівень відповідальності, уміння знаходити шляхи вирішення проблем, що виникали при проведенні нашої довгоочікуваної зустрічі. Та найважливішим позитивним прикладом дорослого життя Миколи є той факт, що він ніколи не полишав батьківського подвір’я в Пристайловому, прикипів серцем до отчого дому. Тут влаштував власне сімейне життя, дбайливо доглянув батька й матір, дбає про порядок у садибі. Єдина донька Людмила подарувала своїм батькам двох онуків – Сашу  і Владу, для яких дідусь Коля ладен все зробити, якби їх ощасливити. То ж і мчить частенько Микола Дмитрович з гостинцями  власним авто по новій асфальтованій трасі, дякуючи президентському проєкту «Велике будівництво», до райцентру, де тепер мешкає дочка з дітками. А гостинці завжди знайдуться для своїх улюбленців, бо Микола Дмитрович разом із дружиною Марією Іванівною тримають господарство, що приносить в дім достаток і задоволення. Нелегкою працею дістаються такі результати, а щоденними клопотами, бо свою «птахоферму», кроликів, поросяток треба годувати. Любить трудитися Микола Дмитрович, бере на себе всю домашню роботу по господарству – порає город, вирощує неабиякі урожаї зерна та різних овочів. Та ще й встигає доглядати за кількома вуликами, розмовляє зі своїми бджілками-трудівницями, хвалить їх за роботу. І власним трактором-помічником керує хвацьки, без цього виду техніки не обходиться круглий рік. Ще й встигає полагодити електропроводку комусь із земляків, чи то в місцевій школі.

У читачів може виникнути запитання: звідки беруться завзяття, сили і любов до праці у 70-річного чоловіка? Та від його веселої вдачі, від його гри на гармошці, від пісень, які прикрашають його життя, від друзів, які його підтримують, розділяють його інтереси, спільно виконують певні види  сільськогосподарських робіт. Справжньою опорою для мого однокласника є найближчі друзі Віктор Видюк, Микола Горовий, Олег Ревердоренко, Анатолій В’ялков, Володимир Гладишев. А наші часті зустрічі з Дмитровичем розпочинаються і закінчуються піснями, бо, відкриваючи хвіртку, вже чую:«Если бы парни всей земли» або «Ой, ты, зима морозная» чи «Еду, еду на комбайне», і мені нічого не залишається, як підтримувати, доповнювати, бо ми виросли на таких піснях.

Шановний однокласнику Миколо Дмитровичу! Роки пливуть, та й твоя донька уже не Люда, а Людмила Миколаївна. Ми живемо сьогодні, вирощуємо і доглядаємо, допомагаємо і співаємо, дружимо і підтримуємо. Тож, дай Бог, щоб твої урожаї множилися з роками, щоб співала твоя душа довго, щоб багато разів ти почув вітання своєю доньки Люди з ювілеями, які б починалися тими ж словами, що і в день 70-річчя: «Дорогий таточку…».

Катерина Кобиліна,

позаштатний автор тижневика

«Будьмо разом».

Коментарі  
-1 #1 степан 10.09.2021, 21:05
а чому не на украiнських пiснях виросли?
Цитата
Додати коментар