Стрічка новин
Лебедин святкував день міста...: Лебединці та гості міста взяли активну участь у святкових заходах, що відбувалися з нагоди 367-ї річниці від дня заснування Лебедина 102: що трапилось? з 10 по 16 серпня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 96 заяв та повідомлень громадян, з них 7 на момент реєстрації містили Допомога по частковому безробіттю на період карантину: Така допомога надається суб’єктам малого та середнього підприємництва (від 1 до 250 найманих осіб). Допомога надається якщо у роботодавця виникло Війна. Любов. Весна: Пам’яті моїх дорогих сусідів – тьоті Маші і дяді Міші, учасників бойових дій у Другій світовій війні, присвячується. Основний закон України: 28 червня вся наша країна відмічає важливу дату - 25-річницю затвердження Верховною Радою Конституції України, яке відбулося 28 червня 1996 Бути не просто батьком, а прикладом: Тато для дитини – не просто рідна людина, а зразок справжнього чоловіка, символ мужності, чоловічого початку. Батько допомагає дитині скласти Інформація про стан оперативної обстановки на території м. Лебедина та Лебединського району з 15 по 21 березня 2021 року: Протягом звітного періоду до відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП надійшла 101 заява та повідомлення громадян, з них До 90-річчя учбового закладу (оновлено): У вересні цього року фаховому пе­да­­­го­­гічному коледжу ім.А.С.Ма­ка­рен­ка в­и­пов­­нюється 90 років. Редакція розпо­чинає цикл розпо­відей про людей, які із покоління Уникайте лову риби під дротами!: На Сумщині у розпалі риболовний сезон. Любителів риболовлі – цікавого і популярного виду дозвілля – доволі часто можна побачити на Чат-бот Viber 7104ua тепер приймає показання лічильників з фото: Показання газового лічильника у чат-боті 7104ua у Viber можна підтвердити фотографією. Після ручного введення показань чат-бот

Доброю славою в селі користувався електрогазозварник Григорій Братченко. Чим складніша була технічна робота, тим частіше запрошували його, як висококваліфікованого спеціаліста.

Керівництво сільгосппідприємства шанувало трудолюбивого працівника. а односельці постійно просили його відремонтувати автомобіль та мотоцикл, чи водяне опалення тощо. Віддячить же намагалися хто чим: одні – грошима, інші – горілкою чи самогоном. Так поступово Григорій Іванович почав скочуватися як з похилої гори. Він перестав помічати свою дружину Галю, яка працювала техпрацівницею у конторі. Дочки теж підростали без батьківської уваги. Він рано йшов з дому і пізно повертався. Всю домашню роботу було покладено на Галю та підростаючих доньок: одній виповнилося 16, другій – 14.

Галя, як могла, боролася з алкоголізмом чоловіка: і просила, і благала, і погрожувала розійтися. А з його дружками-п’яницями обіцяла провести виховну роботу. На що Григорій відповідав: «П’яниці мені не друзі, але й не вороги!». Скільки Галя не просила, все повторювалося знов і знов. Тоді вона змінила тактику. «Він же не б’ється, не лається, ще й інколи трохи грошей заробить. Не буду його займати»,  – вирішила вона.

А в цей час Григорій Іванович з друзями обговорювали питання чергової спільної гулянки. Адже якраз в цей період достигали баштанні культури. Тому не було б зайвим запастися горілкою та поїхати в курінь до сторожа, щоб на природі випити й закусити медовими динями та кавунами. Сказано – зроблено. Троє «друзів» на мотоциклі з коляскою, затарені горілкою, приїхали  на баштан. Сторож їх щедро пригостив динями, кавунами. Сам же, випивши чарку, пішов виконувати свої обов’язки. Хлопці ж підливали і підливали один одному. Хоч і жарко було, і парко, а горілка йшла на душу добре. Скоро Григорій Іванович не став «в’язати лика» і завалився в курені на солому, яку дбайливо намостив сторож. Тому «друзі» його залишили, а самі поїхали додому.

Проспавши більше години, Григорій Іванович прокинувся від сильного грому і блискавки. Все кругом клекотіло і шуміло. Поряд диміла розтрощена грозою стара груша. Здавалося, що небо з’єдналося з землею. Григорій Іванович не міг уторопати, чи він на цьому світі, чи на тому, чи у раю, чи у пеклі? Чоловік, не на жарт, злякався. Йому пригадалися дружина, донечки і своє безпутне  життя. Побачив себе ніби збоку. «Як же так, що ж я за людина така? Діти виросли без моєї участі, дружина сама і господарювала, і дітей ростила. Прости мене, Господи! Якщо я вирвусь із цього пекла, буду любити і поважати свою сім’ю. Завтра ж дістану «заначку» – дві сторублівки, подарую їх дружині Галі, і попрошу пробачення».

Гроза між тим все посилювалася з кожним ударом грому і спалахом блискавиць. Розряди, що лупили прямо в бугор, загнали на баштан вовка. Він весь час відступав назад і, сам того не помічаючи, заходив все далі у курінь. «Це Бог за мої гріхи ще й вовка наслав на мене» – подумав Григорій. Він схопив відрізок арматури, з яким дід сторожував, і оперіщив вовка з лівого боку (зверху ніяк було розмахнутися). Вовк гребонув лапами йому піску між очі, випустив смердючу цівку прямо на штани Григорію і зник у бур’янах. Діждавшись,  поки вщухнуть гроза і дощ, чоловік з важкою головою поплентався додому.

На другий день, вставши рано, Григорій розкрутив 12-вольтовий трансформатор, дістав звідти дві сторублівки і, прийшовши на кухню, де вже хазяйнувала Галя, попросив у неї пробачення за недостойну поведінку, вручив 200 гривень, поцілувавши у щоку. Пообіцяв їй, що буде гарним сім’янином.

Галя так розчулилася, що не могла й слова вимовити, тільки сльози текли срібними струмочками з блакитних очей. Сяючи від щастя, пішла на роботу, взявши з собою чоловіків подарунок.

Через деякий час Григорій відчув, що алкоголь потребує поповнення,  організм не тільки просить, а наполегливо вимагає його. Як назло, в кишенях пусто, і заначка реалізована. Де ж вихід? На думку спав лише один варіант.

Григорій вужем прослизнув у контору, знайшов підсобку, де Галя перевдягалася в робочий одяг, дістав із кишені вітровки дружини гаманець, висмикнув ним же подаровані дві купюри по 100 гривень і зник через чорний хід.

Через годину Галя пішла до магазину. Зайшовши в приміщення, дістала гаманець, відкрила його – і ледь не втратила свідомість: грошей не було. Вона пішла до керівника і заявила, що в неї із гаманця зникли 200 гривень.

Провівши своє розслідування, керівник з’ясував, що в конторі сторонніх не було. А його водій бачив, як із чорного ходу виходив електрогазозварник Григорій – чоловік Галі. Дільничний, якого покликали, пішов до магазину і з’ясував, що Григорій купував пляшку горілки, а розплатився купюрою в 100 гривень.

Керівник разом з дільничним покликали Галю і повідомили, що в крадіжці вони підозрюють її чоловіка, Григорія. Галя категорично заперечила. Вона пояснила, що після ранкового до неї «уніманія» чоловік не міг так поступити. Дільничний запросив Григорія в кабінет і попросив розкрити гаманець. Все стало зрозумілим.

Григорій знову вимолював у Галі пробачення. «Тепер, – сказала Галя, – я бачу, що тобі пообіцяти, як з гори  покотитися».

Тому пам’ятайте, що обіцянкам залежних від алкоголю людей не можна вірити. Будуть обіцяти, давати клятви, божитися, ставати на коліна, а вже наступного дня робитимуть своє. Як в тому анекдоті. Раніше модно було пісочити на засіданні профкому п’яниць і прогульників. От Христенкові давали, давали поради з усіх боків, як кинути пити, на ньому аж піт виступив, а в кінці запитали: «Ну що, Христенко, будеш іще пити?». «Хлопці, а у вас є?» – з надією в голосі запитав той.

Олексій Дученко, м. Лебедин.

Додати коментар