Стрічка новин
Біль материнський: «Сину, сину – ангел мій. Я тобі щасливу зичу долю. Добре серце матимеш в житті, ну а я пишатимусь тобою». 102: що трапилось? з 6 по 12 квітня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 168 заяв та повідомлень громадян, з них 15 на момент реєстрації містили Пожежа – це велика небезпека: Настала зима, тож пожежонебезпечний опалювальний сезон триває. Ризик виникнення пожеж у житловому секторі має тенденцію до зростання. А що у сусiдiв? І не тільки...: 16 квітня Тростянець відвідав яскравий український телеведучий, волонтер, політичний діяч та продюсер Сергій Притула, який, як з’ясувалося, є давнім знайомим Закінчується заборона на ловлю раків: 30 вересня цього року закінчується термін заборони на вилов раків у період другої линьки в Сумській області. З цього періоду Обережно, шахраї!: Відділ з питань взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи закликає сумчан не вірити шахраям, які користуються Примусили: Колодубський якраз нарізав «лікарську», коли в двері побутової кімнати зазирнув майстер Крутько: — Що? Знову микитите? — суворо запитав він і Відвідали острів Хортиця: Під час цієї екскурсії лебединці дізнались багато цікавого про одне з найвідоміших, найславетніших історичних місць України, її гордість і святиню. Станом на 27 вересня 2020 року на Сумщині 3672 випадки захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 123 осіб (Суми - 65, Шостка - 6, Конотоп - 18, Глухів - 1, 102: що трапилось? з 26 по 30 квітня 2021 року: Протягом звітного періоду до відділення поліції №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області надійшло 69 заяв та повідомлень

Серед кількох промислових підприємств, що залишилися в нашому місті, й «Лебединський моторобудівний завод», що є дочірнім підприємством відомого в Україні й в близькому та далекому зарубіжжі ПАТ «Мотор Січ».

…Літній ранок. Надокучлива липнева спека вже проникла у відчинені двері виробничих заводських приміщень на вулиці Грушевій, де трудівники вже включилися в роботу: хтось за верстатом, хтось біля комп’ютера чи кульмана з кресленням, де вимальовуються якась нова деталь чи виріб, якого потребують замовники.

Директор підприємства Володимир Адаменко, який беззмінно працює на цьому підприємстві з 1988 року: спочатку – технологом, потім – начальником технічного відділу, головним інженером, а тепер його очільником, познайомив нас з жінкою, яка є, можна сказати, конструкторським «мозком» підприємства. Інженер-конструктор Любов Камчатна (на знімку вгорі) працює тут з 1990 року, дуже любить свою професію. Ще зі школи дівчина була схильна до точних наук, тому, отримавши диплом про середню освіту, без вагань вступила на навчання до Сумського філіалу Харківського політехнічного університету. Деякий час працювала в Шостці на заводі хімреактивів, а згодом повернулася в рідне місто.

Роботи в неї вистачає: якісь креслення потрібно удосконалювати, якісь – робити заново. І все Любові Миколаївні вдається. Технологом в інженерно-конструкторському відділі, де в минулі добрі часи працювало до 8 спеціалістів, трудився і її чоловік Олександр Володимирович. Зараз він уже на заслуженому відпочинку. Отже, ця професія у подружжя Камчатних – сімейна.                                                                                                              

Йдемо в супроводі Володимира Васильовича у виробничі приміщення, звідки чути гул верстатів. Працює на підприємстві 37 чоловік (колись було до 500),  але вони, можна сказати, й тримають на своїх плечах підприємство в досить непростих умовах: маємо на увазі й епідемію коронавірусу,  й локдаун. Основний вид продукції, як і в минулі роки, твердопаливні котли, але кількість замовлень останнім часом значно зменшилася. Крім того, для ПАТ “Мотор Січ”, що знаходиться в Запоріжжі, виготовляється різне нестандартне обладнання. Це, скажімо,  візок для транспортування авіаційних двигунів,  а також гальванічні ванни. Виконуються замовлення, що надходять з місцевих сільськогосподарських підприємств. Для ПП “Надь” скажімо,  потрібно відремонтувати плуг.  «Не дивлячись на певні труднощі, –  розповідає Володимир Адаменко, – сплачуємо податки до бюджету, податок на землю, що становить (не дивуйтесь!)  20 тис. грн. за місяць. Не має в нас заборгованості по заробітній платі, були лише невеликі затримки».

Прямуємо на дільницю механічної обробки, де знайомимося з фрезерувальником Олександром Нездойми­шапкою, який за верстатом виконує дане йому замовлення. Роботу свою знає, працює сумлінно.

Микола Огієнко є розточувальником  деталей, де треба дотримуватися неабиякої виваженості, точності в роботі. Адже найменша погрішність може звести нанівець і його роботу, і ту, що виконали інші колеги. Миколу Огієнка цьому вчити не треба, адже виробничого досвіду йому не позичати.

Досвідченими робітниками на під­приємстві також є  зварювальник Олександр Шульга, який працює тут 15 років, слюсар Яків Нестеренко –  близько 10 років. Дехто з робітників прийшов у цей колектив після того, як безславно закінчилася трудова біографія Лебединського заводу поршневих кілець. Хтось – це люди переважно старшого віку, трудяться тут десятки років, бо ж не звикли бігати з місця на місце, шукати “легкого” карбованця. І саме такі робітничі колективи, як, скажімо, на моторобудівному заводі, спільно пишуть історію свого міста. Побажаємо їм триматися на плаву, не дивлячись ні на що.  Скільки заводів у Лебедині вже, як-то кажуть, “порізали”,  знищили, але так бути не повинно. Економіка має розвиватися. І крапка. Від того мають ставати успішними кожне місто чи село.

 Олена Лубенська,

фото Вікторії Берест.

Коментарі  
0 #1 Слюсар 26.07.2021, 12:00
А яка освіта у директора Адаменка В.В. чого не хочете написати?
Цитата
Додати коментар