Стрічка новин
До слова рідного торкнись душею: Для кожної людини її мова – найкраща, найзворушливіша. Калиновою, солов’їною називають українські поети нашу мову. Чи відчуваємо велике таїнство живого Зв’язок поколінь: батьки і діти: Спостерігаючи сьогодні за стосунками між поколіннями та й взагалі за стосунками між громадами у суспільстві, відверто скажу: страшно стає. Чому? Чи потрібні сучасній людині танці?: Анастасія, 13 років: – Звичайно, потрібні. Звісно, не всі стануть професіоналами. Але для власного всебічного розвитку – так. 10 років проведе за гратами мешканець Сумщини, який позбавив життя свого приятеля: Роменською місцевою прокуратурою в суді доведено вину 55-річного чоловіка в умисному вбивстві свого приятеля. Над нашою хатою згасло сонце: Коли маєш на меті поділитися з читачами улюбленої газети «Будьмо разом» чимось веселковим, радісно-хвилюючим, то з піднесеним настроєм і позитивними Ще один випадок COVID-19 у Лебедині: Як стало відомо днями, в одного мешканця м. Лебедина, який звернувся за медичною допомогою до сімейного лікаря, результат дослідження на 102: що трапилось? з 7 по 13 грудня  2020 р.: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 100 заяв та повідомлень громадян, із них 6 на момент реєстрації містили Спільна акція тижневика «Будьмо разом» та підприємств, організацій Сумщини продовжується: Незабаром ми відзначатимемо тридцяту річницю Незалежності України. Подія, яка стала епохальною для всіх громадян країни, внесла серйозні корективи в подальший Іван КАРПЕНКО: «Де б я не працював, прагнув робити все для людей»: – Доброго дня, Іване Григоровичу! Прийміть щирі й теплі весняні вітання від земляків-лебединців! Дякуємо, що погодилися поспілкуватися з нами через Заходи пожежної безпеки в побуті: Переважна більшість пожеж виникають у помешканнях громадян. Наші оселі становлять велику пожежну небезпеку. Значна кількість горючих матеріалів у вигляді меблів,

Життя іде, залишаючи по собі гіркі й добрі спогади. Іноді перегортаєш їх, як аркуші у фотоальбомі, і посміхнешся, пригадавши якусь кумедну історію.

У мене був дуже хороший сват, майстер на всі руки – і тесляр, і муляр. Людям багато допомагав безвідмовно і по будівництву, із го­род­німи роботами. Бувало, як візь­ме­ться полоти картоплю, то жодної бур’янини не залишить.

Якось попросила я Анатолія Васильовича допомогти викопати погріб. Було це навесні. Ідемо ми з ним ранком до моєї садиби, розмовляємо, і він, як зазвичай, попихкує цигаркою. Курій був тільки такий! Раптом чуємо, десь близенько звідкись потягнуло димком.

– Щось десь горить, – кажу. А сват, поглянувши навкруги, у відповідь: «Ага, горить». І продовжує курити. Йде­­мо далі. Знов потягло горілим. Аж рап­­том як гляну на свата, а в нього на куртці біля плеча вже дірочка про­­горіла, і димок угору тягнеться.

– Свату, гасіть цигарку! – кричу.

– У Вас куртка горить!

Ох, і попосміялися ми тоді! А він бідка­ється: «Ну, й попаде ж мені від жінки. Прийдеться сьогодні чимось вину перед нею загладжувати».

Немає вже мого чудового свата, а в пам’яті про нього залишилося тільки все найкраще. Як ось ця історія, яка мені пригадалась.

Любов ГОРОШКО, м.Суми.

Додати коментар