Нам, випускникам мехмату 1981 року, можна сказати, пощастило двічі в житті. Перший раз – коли нас для захисту диплома «прикріпили» до кафедри геометрії, керівником якої був Олександр Андрійович Борисенко.

Другий – коли після закінчення університету отримали направлення на роботу в місто Лебедин Сумської області – батьківщину Олександра Андрійовича.

По-перше, це дало можливість слухати лекції,  будучи студентами, повірити у себе, відчути свою значимість і впевненість у собі, бо лекції були досить складні для розуміння, а хорошу оцінку отримати було теж неймовірно складно.

 По-друге, живучи в Лебедині, мали прекрасну  можливість спілкуватися зі своїм викладачем протягом сорока років, оскільки у вільний час він відвідує рідне місто, читає пізнавальні лекції для школярів і студентів (це сприймається з великим інтересом), здійснює велосипедні та пішохідні прогулянки по мальовничих околицях, доглядає за бджолами, косить траву, прибирає картоплю...

Він для нас приклад, як треба жити, як виконувати громадянський обов’язок, «борг по від­но­шенню до самого себе і по відношенню до люд­ства» (С. Н. Бернштейн), як популяризувати ма­тематику, як завжди бути незалежним, як працювати, як розвивати науку, як відпочивати, як зміцнювати своє здоров’я, як виховувати дітей і онуків.

Спілкування з Олександром Андрійовичем завжди пізнавальне, захоплююче, наповнене тонким гумором.

Він завжди бадьорий, енергійний, сповнений яскравих ідей, нових планів.

Був би рідний університет ближче, ми б знову прийшли послухати чарівну музику математики на новому факультативі у виконанні великого маестро - нашого дорогого Учителя.

Алла Кузнєцова, Василь Каща, викладачі математики, працівники освітньої сфери Лебедина з 1981 по 2020 роки.