Стрічка новин
Поліція Сумщини нагадує громадянам про небезпеку замінованих територій: Надзвичайну небезпеку для життя і здоров’я громадян несуть протипіхотні та протитанкові міни, якими росіяни, не жалкуючи, замінували українську землю. Правоохоронці Руйнувати не можна берегти. Де ставимо кому?: Не встигли ще комунальники до­об­­­­­­лаш­­­ту­вати дитя­чо-спор­­тив­ний май­данчик у скве­рі Во­­їн­­­ської слави, як но­­во­вста­новлені еле­мен­­­­ти уже було пошкоджено: “Щасливий пес”. це класно!: Сьогодні ми пропонуємо діалог про молодіжний волонтерський рух. Можливо, й вас зацікавить ця розмова? Це четверта оповідка про сільську вчительку-пенсіонерку, оптимістку, яка живе поряд з добрими сусідами: …Як і домовлялися раніше, сусід Григорій підвіз Марію Іванівну до залізничного вокзалу обласного центру. Через декілька хвилин підійшов потяг. Борги за землю доведеться повертати: Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону. Сумчанин втікав від обсервації з Борисполя: 29 березня в Бориспіль прилетів літак з В’єтнаму, який безкоштовно доставив українців.Їх доставив в’єтнамський бізнесмен З 1 грудня на Сумщині розпочинається заборона на лов раків: Сумський рибоохоронний патруль повідомляє, що з 1 грудня 2021 року по 30 червня 2022 року в області триватиме заборона на «Спортивна хата»: У лісопарковій зоні міста теплого сонячного суботнього дня відбулася така ж тепла зустріч членів колективу представництва на Лебединщині громадської організації Майстер лісу з Лебединського лісгоспу здобув перемогу на чемпіонаті України із змішаних єдиноборств: 15 травня вперше на центральній арені країни відбувся чемпіонат України із змішаних єдиноборств. Випробував у змаганнях свої сили майстер лісу Ювілеї: Проводячи у школі значну частину свого життя, її стіни стають нам рідними. Тут ми здобуваємо освіту, заводимо друзів, тут формуються

Надія Лампак з Лебедина має золоті руки і добре серце. За все своє життя не цуралася ніякої роботи, вкладала в неї всю душу.

Народилася 15 травня 1936 року в с.Маломихайлівка на Дніпропетровщині у великій родині. З дитячих років мала улюблене заняття: в’язала гачком із звичайних ниток скатертини, фіранки. Трудову діяльність розпочала на шахті, де й зустріла свою долю. Майбутній чоловік був родом з Лебедина, тому сюди й переїхали, щоб будувати далі спільне життя. Виростили двох дітей – сина і доньку. На жаль, чоловік, з яким прожили 60 років, уже відійшов у Вічність.

Надія Гаврилівна не боялася ніякої важкої роботи: протягом 10 років працювала на цегельному заводі, 18 років – у ливарному цеху на колишньому ЗПК. Звідти й вийшла на пенсію у 50-річному віці. І вдома весь вільний час віддавала в’язанню та вишиванню.

У свої 84 роки жінка продовжує займатися улюбленою справою. У її домашній колекції чимало власних виробів, майстерності яких можуть подивуватися інші народні умільці. Особливо багато в’язаних речей – ляльки, кашпо, абажури, серветки, платтячка для ляльок та інше. І майже щодня у майстрині виникають нові цікаві ідеї.

Доброго Вам здоров’я і довгих років життя, шановна Надіє Гаврилівно! Хай квітнуть барвисті узори у Вашій душі і на виготовлених Вами з любов’ю виробах!                                      

Фото Антоніни Бондар.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар