Стрічка новин
Губернатор Грищенко відстояв на державному рівні інтереси жителів Лебединщини: Підкомітет Верховної Ради України з питань адміністративно-територіального устрою підтримав входження Лебединщини до Сумського району. Родинна біографія Тонкошкурів продовжується: …Стою біля розваленої будівлі,  що нагадує колишнє місце культурних подій, тобто клуб, на своїй маленькій батьківщині на центральному перехресті  вулиць, Подарунок: Софія Андріївна, тільки-но прокинувшись (про настання нового, вже весняного дня їй нагадав своєю ранковою піснею півень Ромка – онучка назвала), 102: що трапилось? з 22 по 28 червня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 132 заяви та повідомлень громадян, з них 16 на момент реєстрації Автоматичне списання коштів з банківських рахунків боржника – одразу звернись до ДВС: Громадяни, які мають борги по житлово-комунальних послугах чи не сплатили штраф, наприклад, за перевищення швидкості, кошти на банківських рахунках таких На Iвана на Купала село Кам’яне гуляло: 6 липня в Кам’яному відзначили свято Івана Купала.Чудовий концерт, ігри та конкурси, Водяник та русалочки, смачнюща  каша та варенички. Гуляли Шановні представники галузі охорони здоров’я!: Щиро вітаю вас із про­фесійним святом – Днем медичного працівника! Тисячі пацієнтів з глибокою вдячністю згадують ваші золоті руки, добрі Друзі, щиро вітаю з Великоднем!: Нехай це Величне Свято наповнить наші серця світлими почуттями надії і любові, дарує щастя та добро. Поліція викрила крадіїв електротехніки: Менше доби знадобилося оперативникам Лебединського відділення поліції аби встановити осіб, причетних до крадіжки чужого майна та вилучити у них викрадені Футбол – це гра, яка об’єднує: Під час нашої розмови така думка прозвучала з вуст президента футзального клубу «Автомобіліст» Івана Минюка, який до того ж є

На горизонті мого життя горить і горітиме найяс­кра­віша із зірок – зірка мого дитинства – село Грунь. Моє рідне село уособлює в собі не тільки велич природи,

а й працьовитих, доброзичливих, дружніх і дуже співучих людей. Я пам’ятаю і пам’ятатиму тебе завжди, моя колись квітуча мала батьківщино!

 

Ода Груні

Маленькі села й хутори –

Слобода, Марусенки, Падалки,

Галушки, Грицини,

Розкинувшись на берегах ріки,

Колись зростали й процвітали,

А тепер із карти позникали.

                                х Х х

Спочатку річка Грунь тече струмком,

А в росянистих луках – розливається.

Стоїть село на річці Грунь

І Грунню називається.

 

Ліворуч річки – Грунь Велика,

Праворуч річки – Грунь Мала.

Збудована уся інфраструктура,

В людей покращилось життя.

               

Колись Кокоша збудував завод цегельний.

Цех шиферний, комори для зерна,

Гараж, свинарник, ферми нові,

Бригаду тракторну у полі,

Механізовано було токи.

Конюшні в кожній із бригад,

Пологовий будинок, ФАП,

І магазин, і клуб – все для людей

Таким же був він – корифей!

А яблуневий сад який заклали?!

Там ще вирощували помідори й огірки.

Лененко керував цим господарством,

А всі ж допомагали залюбки.

 

Під кожний двір стовпа вкопали,

Електрик Патраков поначіпляв дротів,

Тоді від «дизеля» з Малої Груні

Неслося світло в кожний дім.

 

Від графа Капніста - школа дісталась,

Учні в дві зміни спочатку навчались,

Та стало дітей дуже багато,

Змушені школу добудувати!

 

Педколектив був чималий і дружній,

Знання давали нам міцні й потужні!

Шана й подяка усім вчителям,

За Ваші старання – уклін низький Вам!

                                х Х х

Важкі двохтисячні роки

Змінили людські долі навіки!

Хто зміг, той виїхав давно.

Залишивши спустошене село.

 

Колись село росло й цвіло

Між мальовничих пагорбів.

Тепер ми згадуєм його

Лише у нашій пам’яті.

 

2021-й рік. Села на карті вже немає...

Живе лишень тут 5 осіб

(Олексій Бороденко, Марія Підопригора,

           Надія Бороденко, Микола Левченко,

           Олександра Левченко),

Та як живуть вони, не знаю.

Їх сам Господь оберігає!

х Х х

Щорічно у червні, – останньої суботи,

У всіх односельців – одна лиш турбота:

«Дійти чи доїхать до рідної Груні?

На зустріч! На зустріч!» –пульсує у скронях.

 

Летять у село, як птахи з усієї Вкраїни:

З Донецьких степів, Дніпра, Харківщини,

Полтави, Одеси, Києва, Криму,

Черкас і Луганщини, з рідної Сумщини.

Летять туди, де вже немає нічого,

Ні рідної хати, ні навіть до неї дороги.

 

Зустрічі! Зустрічі! Бажані, ждані!

Скільки емоцій даруєте нам!

Радості сльози, надій сподівання

І фото на пам’ять – на згадку всім нам!

 

На фото: Свято зустрічі.

Світлана СІМОНОВА (КОЛДОВСЬКА),

м.Суми.

Додати коментар