Стрічка новин
Небезпека covid-19 залишається: За минулий тиждень по Лебединському району зареєстрований один випадок підозри на Covid-19. У жителя району (51 рік), який захворів 13 На 15% збільшилась кількість онлайн платежів за доставку газу на Сумщині: Від початку карантину зберігається тенденція збільшення розрахунків за доставку газу онлайн. Проте протягом березня-квітня АТ «Сумигаз» отримало від банків Успіх талановитих лебединців: 18 травня в Києві проходили дистанційні фестивалі-конкурси – Всеукраїнський багатожанровий фестиваль-конкурс «Країна зірок» та Міжнародний багатожанровий фестиваль «STAR WAV». Дорогі співвітчизники! : Щиро вітаємо усіх християн з Воскресінням Христовим! Великдень – свято духовного очищення та оновлення, яке сповнює наші серця непохитною вірою Щоб не трапилось пожежі: 21.07.2020 р. працівниками Лебединського районного сектора Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області ЗВІТ народного депутата України Миколи Задорожнього: Шановні жителі 162-го виборчого округу! 29 серпня минув рівно рік, як Верховна Рада IX скликання зібралася на своє перше засідання, Квітнуть узори в душі й на полотні: Надія Лампак з Лебедина має золоті руки і добре серце. За все своє життя не цуралася ніякої роботи, вкладала в Через шахрайства постраждали дві літні жінки: До Сумського районного управ­ління поліції з заявою про злочин звернулася 75-річна житель­ка обласного центру та повідомила поліцейським, що вдень їй На конкурс: Сергій із Лебедина (прізвище просив не називати) на одній із водойм Лебединщини ловив карасів і зміг «вполювати» на досить тонку Купівля-продаж товарів через Інтернет – теж небезпечно: Спроба продати швейцарський годинник через мережу Інтернет обернулася для жительки Лебедина його втратою. В поліції за даним фактом відкрили кримінальне

Ці два слова вповні характеризують Надію Іванівну Діденко, жительку с.Курган. Хоча ця мила й чарівна жінка родом із Прикарпаття, однак все її життя пов’язане із Сумщиною.

Свого часу доля так розпорядилася.

Навчалася Надійка в школі №5 нашого міста. Потому вирішила здобути фах зоотехніка у Маловисторопському радгоспі-технікумі імені П.С.Рибалка. А вже по його закінченню Надію, дипломованого спеціаліста, скерували на роботу в Путивльський район. Там пройшли її молоді роки, там вона робила перші кроки у професії, там прийшло до неї кохання, там створила сім’ю і народила двох діток.

Та у житті майже кожної людини бувають круті повороти. Був він і в Надіїному. Пропрацювавши двадцять років у партизанському краї, Надія Іванівна з родиною перебралася на Лебединщину, у мальовниче село Курган.

Сімейні турботи, знову улюблена робота зоотехніком, нові друзі, – все це сповнювало життєвий ритм. Сьогодні жінка із задоволенням згадує той час. Професія зоотехніка не з легких, хоча дехто думає інакше. Жінці доводилося вставати рано-вранці (десь о 5-ій) і прямувати на ферму, що знаходилася на курганській горі. І так щодень будь-якої пори року долала той крутий підйом. Хоча влітку, коли худобу переводили в літній табір на луки понад Пслом, було легше.

Тут зоотехнік Надія Діденко зустрічала ранкове сонце, насолоджувалася п’янким запахом хвойного лісу, що розкинувся поряд, милувалася луговими квітами і травами та діамантовою росою на них, тихоплинним Пслом. Але то були миттєвості. А попереду – клопітка робота впродовж дня. І так день у день, рік у рік, десятки років. Саме в такому ритмі протікала життєва ріка Надії Іванівни. Швидко пролетіли роки, настав час заслуженого відпочинку. І відтоді почався новий відлік іншого відрізку життя жінки. Виросли і пішли своїми стежками діти. Одержавши пенсію, Надія Іванівна думала, що відпочиватиме. Та де там! Власний будинок, земельна ділянка, господарство – всьому треба давати лад, щоб було чим зустріти дітей, онуків, котрі приїжджатимуть на гостину.

Здавалося б, зуміє все, зможе все. Однак сталася з Надією Іванівною непоправна біда: втратила зір. Здавалося б: все, кінець! У душі поселилися пустка, безнадія, безпомічність. Спочатку тяжко все вдавалося, але жінка не втратила душевного тепла, рівноваги, жіночності. Долаючи всі негаразди, привчалася жити по-новому, пристосовуватися до інших обставин. Сьогодні ця сильна і мужня жінка не бажає обтяжувати дітей, а сама себе обслуговує, готує їсти, доглядає невеличке господарство, підтримує порядок і в домі, і на подвір’ї.

Добрі люди і родичі відвідують Надію Іванівну, допомагають їй, підтримують морально, спілкуються. А сама жінка вважає, що найвищий дар на землі – це життя, хоча воно плине, як ріка, і не завжди приносить позитивні емоції.

«Радію, що маю добрих, перевірених життям друзів, – зазначає Надія Іванівна. – Заради них варто жити». Вірною подругою для жінки є її однокласниця по школі №5 Валентина Кричкевич, котра в будь-яку хвилину поспішить на допомогу з міста Лебедина. Надія Іванівна дуже вдячна соціальній робітниці Надії Володимирівні Копусовій за її допомогу. Вона завжди й душу звеселить, щось порадить, підтримає.

Нині Надія Іванівна – активна учасниця громадської організації «Спортивний клуб інвалідів «Фенікс». Вона із великим задоволенням відвідує заходи, свята, зібрання, що проводить клуб. Тут також влаштовуються різні конкурси, фестивалі, гуморини, змагання. Надія Іванівна професійно читає вірші, виконує ліричні пісні, романси.

«У «Феніксі» завжди панують душевні спілкування й тепло, а це для мене – цілющий бальзам для душі, цілющий ковток чистої джерельної води», – ділиться враженнями від перебування в клубі Надія Іванівна.

А ще добру, чуйну, доброзичливу Надію не забувають її однокласники, телефонуючи і відвідуючи. Влітку організовують зустрічі «У Надії», разом спілкуються, відпочивають на Пслі.

Тож побажаємо цій сильній, мужній жінці сили, енергії для добрих і корисних справ. А ще міцного здоров’я, наснаги, оптимізму. І не втрачати надію. Бо ж вона сама – надія для інших. Про це свідчить її ім’я.

Ольга ПАЛИВОДА,

позаштатний автор тижневика «Будьмо разом».

Додати коментар