Стрічка новин
Українські вечорниці: Весело і завзято пройшов захід у ди­­тячому садку «Сосонка» для вихованців старшого до­ш­­кі­ль­ного віку, під­­­го­тов­ле­ний му­­зич­­­ним ке­­рів­­ни­ком Оксаною Семененко. Знешкоджено 2 боєприпаси: 16 вересня, групою піротехнічних робіт Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (м. Ромни), Вогнеборці ліквідували загоряння господарчої споруди: 20 березня о 19:00, на лінію екстреного виклику 101, надійшло повідомлення про загоряння господарчої споруди по вул. Ювілейна в с. Пам’ять, яка завжди з нами: Із цих довоєнних, вицвілих від часу фото дивляться дорогі для мене люди – дідусь Григорій Максимович Никитенко та бабуся Євдокія Гарний товариш, патріот, справжній козак: Наш побратим, учасник бойових дій в Афганістані  Сергій Іванович Бойко народився в с. Ворожба на Лебединщині. Він є заступником голови Лебедин: вогнеборці приборкали загоряння господарчої споруди: 19 лютого о 08:02 до Служби порятунку «101» надійшло повідомлення про пожежу господарчої споруди на вул. Кутузова у м. Лебедин. На Біла хата край села... (Пам’яті батька Миколи Дмитровича Нестеренка присвячую): Правильніше сказати не край села, а на краю хутора. Був такий колись. Та й не один він, а довкола села Щоб не з мене вийшло: Коли по весняному пригріло сонечко, літні жінки присіли на лавочку, щоб обговорити сільські новини та що в світі робиться. Слава На 15% збільшилась кількість онлайн платежів за доставку газу на Сумщині: Від початку карантину зберігається тенденція збільшення розрахунків за доставку газу онлайн. Проте протягом березня-квітня АТ «Сумигаз» отримало від банків Дмитро ШУМАЄВ:  «Країна-оазис посеред пустелі»: Дмитро ШУМАЄВ – лебединець, закінчив школу № 5, потім ВПУ лісового господарства та Сумський національний аграрний університет. Вже декілька років

Софія Андріївна, тільки-но прокинувшись (про настання нового, вже весняного дня їй нагадав своєю ранковою піснею півень Ромка – онучка назвала), поглянула на стіл,

де лежав подарунок. Він був їй дуже дорогий. По-перше, що з 8 Березня її привітав Петро Іванович – сусід, якого вона дуже поважала, по-друге, давно мріяла про великий фотоальбом, де могли б поміститися фотосвітлини, що протягом життя гріли її серце. Сама якось все забувала про таку покупку.

Швиденько підхопилася з ліжка, вмилась, випила чаю зі шматочком булочки й сіла до столу впорядковувати далі книгу її життя. Подовгу тримала в руках деякі світлини, пильно вдивляючись в обличчя рідних людей – чоловіка (Вічна йому пам’ять!), двох доньок і сина, онуків, ко­лег по роботі з бухгалтерії, друзів. Сто­рінка за сторінкою наповнювалися радіс­ними моментами її життя. Вирішила пе­ре­­почити. Аж тут телефон, що лежав по­ряд, обізвався:

– Софіє, я йду в Ощадбанк за газ, світ­ло платити. Тобі нічого купити не треба?

– Ой, як добре, Івановичу, що ти подзвонив. Я теж ще не платила. В мене все готове – і квитанції, й гроші. Зайди, будь-ласка.

Вони з сусідом жили дружно, допомагали одне одному. Петро Іванович жив із донькою, але вона на пів року поїхала в Польщу, влаштувалася на завод, де виготовляють побутову техніку. Допомагала грошима сину, який ще навчався у вузі, й батькові дещо перепадало.

Випровадивши сусіда, стала до плити. Зварила капусняк до обіду, напекла сирників. Згадала, що Петрович кисіль любить. Це теж не проблема, ягід наморозила багато.

Від чарочки сусід відмовився, він цим не зловживає, а от обід був доречним.

–Ти новин, Івановичу, ніяких не приніс? – запитала пообіді Софія Андріївна.

– Все одне і теж: тарифи, ціни, коронавірус. Ціни на деякі продукти, я чув по телевізору, в нас уже наздоганяють європейські. Та й справді – яйця, м’ясо, олія так стрибнули в ціні, що аж страшно.

– Яблука, чув, втричі подорожчають. – Пам’я­таю, років чотири тому мені мій покій­ний хазяїн казав, що хліб буде по 20 гривень. А я йому не вірила. Тепер ось і маємо. – А як там у Польщі? Що Надя розповідає?

– Продукти там недорогі, часто бувають знижки. Але наші, українські, каже, смачніші. Риби там чомусь мало продають. Розповідає, що навіть у Варшаві такого асортименту риби, як у фірмовому магазині в Лебедині, не побачиш. А працювати дуже важко. Зате платять не так, як у нас, за ті ж самі дванадцять годин.

– Будемо чекати, Івановичу, березневої пенсії, повинні добавити до 300 гривень.

– Хтозна. Казали, що добавлять тим, кому за 75 років, а це вже перенесли на осінь. Хіба нашій владі вірити можна?

– А за вакцину від коронавірусу ти що-небудь чув? Мені казали, що вже можна записуватися на чергу в сімейного лікаря.

– Хай ще перевірять, що то за вакцина! Багато українців проти, навіть медиків. Та й нам, у такому віці, я думаю, спішити не треба. А ще чув, хочуть на людях випробовувати якийсь спрей від коронавірусу. Людей на Сумщині стало хворіти ніби менше. Дай Бог, щоб так і було, аби менше людей помирало. Хоча, за статистикою, смертей від серцевих хвороб у 2020 році було втричі більше.

– Давай уже не будемо про сумне. Краще подарунок твій подивимося. Поглянь, скільки сторінок уже заповнені. Є мені тепер робота.

Петро Іванович посміхнувся:

– От і трудись. Не буде дурних думок у голові…  Да, яке в нас життя було, і нічого вже не повернеш. До зустрічі, сусідочко. Коли щось треба, звертайся.

На цьому й попрощалися. А завтра буде новий весняний день, турбот побільшає і в хаті, й надворі. А удвох робити все, звичайно, легше.

 

Додати коментар