Стрічка новин
Недаремно в народі кажуть...: Уманський парк Софіївка був побудований з 1796 по 1800 р.р. на кошти Фелікса Потоцького, що був наприкінці XVIII-го століття одним «Твоя енергонезалежність»: «СумигазЗбут» розпочав повертати залишки невикористаних коштів усім учасникам акції «Твоя енергонезалежність», яка тривала з жовтня 2019 по березень 2020 року. За жорстоке поводження з тваринами – до суду: В останні роки у світі все більшого визнання набуває думка, що гуманне поводження з тваринами — один із показників цивілізованості Вже рік, як у Лебединській центральній районній лікарні діє відділення медичної реабілітації: Одним із пріоритетних напрямків розвитку галузі охорони здоров’я є надання якісних та доступних медичних послуг населенню. Це і є основною З 22 травня - другий етап пом’якшення карантину: Про це міністр охорони здоров’я України Максим Степанов заявив на щоденному брифінгу. «Серед пом’якшень, які ми пропонуємо з 22 травня, Сходинками до успіху: Для кожної людини студентські роки – найцікавіша і найяскравіша сторінка у житті, яка залишає найприємніші спогади, закарбовується в пам’яті виром Як це було: Хокей. ХК «Лебедин» - «Бобри» м.Суми 2012 рік: Увага! Шахраї!: Правоохоронці застерігають громадян від необачних угод купівлі-продажу товарів через Інтернет. Спроба продати швейцарський годинник через мережу Інтернет Лебединське бюро правової допомоги роз’яснює: Нові правила для мікрокредитів: що зміниться з 1 січня 2021 року: Чимало українців у певних життєвих ситуаціях звертаються до послуг мікро­кре­диторських компаній. Нині як споживачам мікрокредитів, так і фінансовим організаціям, Навчання на карантині. Думки студентів: Новий навчальний рік теж, як і закінчення попереднього, продовжив для студентів «еру дистанційки». Такі зміни сколихнули всю Україну, та не

Олюся вийш­ла із по­ліклініки, куди ходила ро­бити рентген коліна, яке вже третій місяць боліло, опухло. Не допомагали ніякі компреси, мазі… Присіла на автобусній зупинці.

На другому кінці лавочки сидів  літній чоловік. Раптом до її ніг підлетів горобчик. Чоловік сказав: «Дивіться, як близько, він вас не боїться»…

Горобчик якось дивно набурмосився, став більш пухнастим. Олюся пригадала дитинство, як вона, сидячи на вишні, підгодовувала горобців. Вони настільки здружилися з нею, що дзьобали пшоно навіть із пелени, поки вона читала книжку. А бабця тоді говорила, що у неї незрозумілий зв’язок із птахами.

Горобчик сидів непохитно, мовчки, періодично розпушувався і стискався. «Якийсь він дивний, щось явно від вас хоче…», сказав чоловік. Олюсі стало чомусь смішно, і вона,  звертаючись до пташки, неголосно заговорила: «Який же ти – гарний, чепурний! Пухнастий! Чистенький. Яка чудова у тебе біла смужка навколо шийки, а яка красива темна плямка-мітка під смужкою, наче краватка!  Я б тебе чимось пригостила, та наперед не знала, що ти до мене прилетиш. У мене, на жаль, нічого немає. А ти, якщо хочеш їсти, лети на канал, он – навпроти! Там багато травички з насінням. Лети!»…

«Ну, діла!, – сказав чоловік, – такого я ще не бачив! Щось він занадто на­дутий, може, хворий? Я зараз його віднесу під паркан». «Не треба, він просто слухає, – сказала Олюся. Кож­ному приємно, коли його хвалять».

Горобчик слухав, слухав, повернув голівку набік, подивився на Олюсю, двічі цвірінькнув та й полетів у напрямку каналу. То він говорить: «Так, дякую», – сказала Олюся.

«Ну, ви – просто фея! – мовив здивовано чоловік. Він, виявляється розуміє людську мову! Чудеса, й годі».

Увечері розповіла чоловікові про дивного горобчика. Подумала, може, це якийсь знак? Пригадала, як бабця вчила, що, коли віриш щиро у Бога, він посилає знаки, треба їх тільки вчитися  розуміти. Треба бути дуже уважним до навколишнього світу. Навіть, коли йдеш вулицею, про щось згадуєш, думаєш, щось вирішуєш –  і раптом перед тобою падає листочок із дерева, якого немає поруч, і вітру немає, щоб його приніс… Це може бути підказка, яка залежить від того, як упав листок – стебельцем до тебе, чи від тебе. Навколо – світ, дивовижний, загадковий…

…Вдома заходилася готувати вечерю, прибирати, закрутилася зовсім і забула про коліно.  Вранці вирядила на роботу чоловіка й знов взялася до роботи. Аж тут здумала, що треба помазати коліно. А воно ж – не болить! Та й припухлість майже зникла!  От тобі – й знак! Дивний горобчик! Права була бабця, коли говорила, що пташки – Божі посланці, і треба до них придивлятися, ставитися з повагою.  Боронь Боже – зобідити пташку! От така історія! Хочете – вірте,  хочете – ні…

Людмила Осока, м.Київ.

Спеціально для лебединської дітвори.

Додати коментар