Зустрілися старий із молодим, і вийшла між ними ось така розмова.
– Пам’ятаєте, чим скінчилась вся та справа з євробляхами? Як не знаєте? Ви тут живете? Та тут недалеко до кордону! Тут кожен другий, або і кожен перший був
на єврономерах!
– Та ні, діду, до чого тут Vodafon і Київстар! То не ті номери! Ви що, новин не дивитесь, не читаєте? І на смартфоні немає інтернету? Ану-ну покажіть. То і є ваш смартфон? Ого! Його Вам, напевно, ще перший президент вручив — за службу Отєчєству. Що? Внучка викидала, і Вам стало шкода? Напевно, вона ще зовсім маленька — не було сили далеко закинути. Він же на два кіло потягне! Я Вам точно кажу: в нас з такими вже давно ніхто не ходить - ні малі, ні старі.
Що? І Ви не ходите? Як Ви кажете? Ви героїчно пересуваєтесь на трьох ногах — одна не згинається, друга не розгинається, а третя тягне, але не туди? Та я бачу, діду, що Ви якось рухаєтесь ніби... Дуже подібно на... Так, знаєте, в фільмах зомбі до людей підкрадаються. Хто такі зомбі? То такі штучки... Вони такі... Та нє, краще я Вам не буду розказувати — ви точно образитесь. Та нє, не буду! Та і не дуже ви подібні! А як глянути, то й точно не подібні. Ви ще славно тримаєтесь! В цій кепочці Ви на юного Наполеона схожі. Ні, правду Вам кажу! А піджачок цей висить на Вас як на Чінгізханчику.
А ну пройдіться! Але гордо так, по-парадному! І паличку свою мені дайте — нащо Вам та паличка? Дайте сюди! Та дайте сюди... Та давайте!
Ой! Ой, діду, пардон! Ой, вибачте! Що ж Ви так зразу носом в грунт, у конюшину?! Що? Паличка то і є та Ваша перша нога – та, яка не згинається? Пардоньте! Я ж не знав! Дайте я Вас пообтріпую, бо Ви весь у пилюці, як той Індіана Джонс. Та станьте прямо! Та що?! Чого Ви кричите?! Та не вибиваю я з Вас душу! Ні! І не хочу жизні Вас позбавити. Ви, діду, якийсь, як паперовий. Вас здати на макулатуру - ніхто й не помітить підміну!
Що? До Вас у гості запрошуєте? На чарку чаю? Баба Ваша радіє гостям? І я би хотів! І Ви мені сподобались! Але я тепер без машини. І я мав Мерседес! А тепер мушу бігти на маршрутку, поки не пізно. Щасливо, діду!
Іван Мандрівний.