Стрічка новин
Спільна акція тижневика «Будьмо разом» та підприємств, організацій Сумщини продовжується: Незабаром ми відзначатимемо тридцяту річницю Незалежності України. Подія, яка стала епохальною для всіх громадян країни, внесла серйозні корективи в подальший Віктор Лисянський: «Постійно згадую Михайлівку, лебединських друзів»: На цей раз ми поспілкувалися з колишнім, одним із кращих сільських голів Лебединщини, Віктором Лисянським. На Сумщині знову знайшли боєприпаси: 14 вересня, боєприпаси були виявлені у Охтирському, Лебединському і Роменському районах. Так, у двох кілометрах від села Пологи, що на Обережно, гриби!: Гриби – це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й Земельні спори. Як їх вирішити?: Куди звернутись, процедура розгляду, закони, якими слід керуватися у їх вирішенні, судовий порядок вирішення спору, вартість судового збору. Лебединське бюро правової допомоги повідомляє: Відповідальність за несплату аліментів: Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею Яна ТРОФИМЕНКО: «...Шлях до перемог не буває без перешкод»: Лебединська каратистка, чемпіонка і володарка Кубка світу Яна Трофименко розповіла читачам тижневика “Будьмо разом” про свій шлях до успіху. Ольга ПАЛИВОДА: «Я творила свою долю сама. Радію життю і по-філософськи ставлюся до нього»: 15 травня відзначатиме ювілей напрочуд цікава людина, неординарна особистість – педагог-ветеран, Заслужений працівник культури України, громадська діячка з активною 102: що трапилось? з 30 серпня по 5 вересня 2021 року: Протягом звітного періоду до відділення поліції №3 (м.Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області надійшло 125 заяв та повідомлень громадян, 102: що трапилось? з 7 по 13 грудня  2020 р.: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 100 заяв та повідомлень громадян, із них 6 на момент реєстрації містили

Валентина якраз заходилася робити ревізію в кухонній шафі, як її гукнув чоловік:

– Там тебе Сергіївна кличе. Якась розмова є.

Одягнувшись, Валентина вийшла за хвіртку.

«Ой, скільки листя за ніч насипалося з дерев, – пробігла в голові думка. – Тепер цей килим прибирати треба».

Поліна Сергіївна, сусідка по вулиці спра­ва, якраз цим і займалася, озброїв­шись мітлою і граблями.

– Валюню, а ти чому не виходиш? Удвох веселіш працюватиметься. Та й погомоніти зможемо. Щось уже трохи спину прихопило…

Валя вирішила, що шафа почекає до вечора, і теж взялася до роботи. Сухе листя приємно шурхотіло під ногами і навіювало якісь приємні спогади. Чоловік допомагав носити наповнені поліетиленові мішки на город, де вони восени збирали листя на купу для компосту.

– Оголошую перерву, – трохи стомлено озвалася Сергіївна. – Я тебе пиріжком пригощу. Сьогодні ранком щось не спалося, так я знайшла собі роботу. Та й син повинен заїхати, а він дуже любить пиріжки з капустою. Просив Олег з десяток масок пошити, бо дітвора все їх десь губить. І тканину мені привіз. Так я два дні за машинкою. А в тебе які новини? Бо давненько не бачились.

– Я влаштувалася на підробіток. В моєї знайомої, яка живе в Харкові, у мами інсульт. Так я за нею доглядаю. Позмінно працюю через день. З незвички дуже стомлююсь. Але відмовити Тетяні не змогла.

– Ну, нічого. Нехай видужує бабуся. Їй скільки років?

– Уже чималенько – 82-й рік. Але вона молодець. Вже вчимося ходити. У Вас, Сергіївно, я чула, сестра захворіла на коронавірус? Так по телевізору сьогодні повідомили, що той, хто лікуватиметься амбулаторно, вдома, і має підтвердження цієї хвороби від лікаря, виписані рецепти, зможе отримати грошову компенсацію за придбані ліки. Тому нехай збирає чеки з аптеки. Може, пощастить.

– Та де там! Знаєш, як у народі кажуть: «Як надума бідний женитись, то й день малий…» Це багатим людям скрізь кабінети відкриті, і вони знають, в які двері стукати. А ми цих грошей від держави не діждемось. Це треба лікаря додому викликати, щоб рецепти виписав. Та до них зараз і не додзвонишся, а то й телефон відключають.

– Згодна, Сергіївно. Краще б лікарі виписували безкоштовні рецепти по ковіду – і ніякої тоді мороки людям. А то збирай чеки, пиши заяву в управління соцзахисту, а вони на дистанційній роботі…

– Мені ще Тетяна телефонувала з Харкова й розповідала, що там зараз орудують «віконні» аферисти. Їздять по невеличких містах, селах на Харківщині і пропонують людям встановити склопакети по знижених цінах. Просять давати передоплату. Один чоловік робить заміри вікон, а жінка бере гроші, видає чек, як і годиться.

– Як це передоплату? Може, який аванс?

– Ні. Одна 70-річна жінка заплатила за два вікна половину суми – 2120 гривень. Побоялася всі гроші віддавати. А через два дні комерсанти приїхали знову. Мовляв, завод не відпускає товар, потрібна вся сума. Жінка позичила в сусідів і віддала ще 2 тисячі.

Через місяць вікна повинні були встановити, але на дзвінки ніхто не відповідав. У нас теж такі «заробітчани», Поліно Сер­гіївно, можуть з’явитися, але вже, мабуть, весною.

Поділилася Валентина з сусідкою сумною звісткою про те, що 7 листопада трагічно загинув журналіст, який вів телепередачу «ДНК». Розбився на легкомоторному літаку.

– Ми з чоловіком так любили її дивитися. Повчальні життєві історії там показували, і Олександр душевно про все розповідав. 41 рік лише йому.

Сергіївна зітхнула:

– Всі, як то кажуть, під Богом ходять, але ж знаємо, що береженого він береже.

Півгодини відпочинку минули непомітно. Жінки взялися знову за роботу. Можливо, ще й наступного дня зустрінуться. Бо надворі – лис­топад.

Додати коментар