Стрічка новин
Уривки Лебединських розмов: Зустрілися два пенсіонери в районі АТБ, що в Лебедині: – Я читав, що Президент і Уряд обіцяють пенсіонерам, яким за сімдесят Наша баба Дуня: Я так і знала, що й цього разу мене не дуже приязно зустрічатиме на при­вітному, витоптаному без утоми гусячими лапами 102: що трапилось? з 30 листопада по 6 грудня  2020 р.: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшла 81 заява та повідомлення громадян, з них 9 на момент реєстрації містили Борги за землю доведеться повертати: Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону. Проблем додалося: Трохи більше року працює на своїй керівній посаді начальник КП «Лебединська ЖЕК» Іван Соловей. Він був призначений 2 квітня 2019 За фейк - до відповідальності: Інтернет та соціальні мережі в умовах карантину стали для українців одним з основних джерел отримання інформації про коронавірус. В умовах Була така Лебединська геологічна партія глибокого буріння: Повертаючись у далекі 60-ті роки минулого століття, лебединці старшого покоління, певно, пам’ятають, що у нашому місті заснували тоді таку організацію, Дякуємо вам, благодійники!: Лебединська ПО УТОГ висловлює щиру подяку керів­нику ТОВ «Крук»  Валерію Чалому, ЧП «Маковичок» Юрію Дубровіну, ке­рів­никам підпри­є­мства «Лебединські ковба­си» Олекса­ндру На річках закінчується нерест: 20 травня 2021 року закінчується термін заборони любительського рибальства на річках та їх кореневих водах Сумської області, що була встановлена Навколишнє природне середовище і сьогодення: Про це ми ведемо мову із колишнім старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Сумській області Анатолієм НЕЧВАЛЕМ.

Колодубський якраз нарізав «лікарську», коли в двері побутової кімнати зазирнув майстер Крутько:

— Що? Знову микитите? — суворо запитав він і занишпорив очима по столу.

— Та що Ви, Василю Федоровичу! За кого Ви нас маєте? — обурились ми. — Просто вирішили сьогодні пообідати домашніми харчами. Та й у їдальні черга...

— Знаю я вас! Дивіться мені, щоб ані-ні!

Мартиненко якраз наливав з термоса гарячий чай, коли до кімнати увійшов начальник діль­ниці Семенко.

— Що ви тут хімічите? — підозріло пробурчав він, взявши зі столу склянку з чаєм, і старанно її обнюхав. — Мабуть, знову намірилися?..

Колодубський нервово засовався:

— Їмо ми! Просто їмо! А це чай! Якщо не вірите — сьорбніть!

— Так усі кажуть. А потім за верстатом не встоять!

Ми якраз прибирали зі столу, коли до нас заскочив змінний інженер Кучерявський.

— Уже встигли! — впевнено заявив він, досвідченим оком оглядаючи стіл. — І корок заховали, конспіратори! Тишком-нишком!

— Нічого ми не встигли! І не ховали! — зірвався я.

І на підтвердження своїх слів негігієнічно хукнув йому в носа.

— Заїли! — скривився інженер. — Чим заїдали? Цибулею?

— То я позавчора їв!

Він ще раз скептично оглянув нас і вийшов. У приміщенні запанувала тягуча тиша. Колодубський кисло посміхнувся:

— Пристали, як реп’ях до холоші!

Мартиненко перестав длубатися в зубах:

— Одне у них на думці! Як утрьох, так, значить, з певною метою...

— Так уже повелося: втрьох — значить, микитують... — зітхнув я.

— А може?.. — невизначено запропонував Колодубський.

— А встигнемо? — засумнівався Мартиненко.

— Ще 40 хвилин залишилося! — запевнив я.

— Тоді біжи! — твердо сказав Колодубський і сягнув рукою до кишені.

Я побіг. Бо негарно обманювати чужі сподівання.

Павло СТОРОЖЕНКО.

Додати коментар