Стрічка новин
На територію Сумщини залетів російський вертоліт: Журналіст Андрій Цаплієнко повідомив про надзвичайну подію в Сумській області – о 14:05 16 березня у повітряний простір України залетів Консультант: А було це на Лебединщині, коли активно розвивалось сільське господарство, переробна промисловість, будувались ракетні бази, вдосконалювалась авіація Запобігання поширенню коронавірусної інфекції: 24 березня відбулося чергове засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій. Під час роботи Тарифи змінюються: Згідно Рішення №318, від 16.12.2020р.,   відповідно до вимог ч.5 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  КП  «Водоканал виконавчого комітету Лебединської 102: що трапилось? З 13 по 19 липня 2020 року: Протягом звітного періоду до Лебединського відділення поліції надійшло 124 заяви та повідомлення громадян, з них 9 на момент реєстрації містили У Лебедині відкрили пам’ятний знак Федору Кричевському: 22 травня в Лебедині відбулася довгоочікувана подія – відкриття знаку відомому живописцю, педагогу та одному із засновників Української Академії мистецтв Карантин з 6 квітня: На час карантину в Україні заборонено перебувати у громадських місцях без маски чи респіратора, пересуватися групою більше двох, прогулюватися у парках Шановні працівники редакції газети «Будьмо разом»! : Щиро і сердечно вітаємо вас із 22-річ­чям виходу першого номера вашої газети. Газета – чернетка історії, сказав хтось із відомих. Наша баба Гапа: Є у нашому будинку унікальна бабуся – Горпина. Але всі її звуть Гапою. Довгожителька досі струнка, завжди з посмішкою. Сусіди Лебединські поліцейські оперативно викрили крадіїв електротехніки: Менше доби знадобилося оперативникам Лебединського відділення поліції, аби встановити осіб, причетних до крадіжки чужого майна та вилучити у них викрадені

Колодубський якраз нарізав «лікарську», коли в двері побутової кімнати зазирнув майстер Крутько:

— Що? Знову микитите? — суворо запитав він і занишпорив очима по столу.

— Та що Ви, Василю Федоровичу! За кого Ви нас маєте? — обурились ми. — Просто вирішили сьогодні пообідати домашніми харчами. Та й у їдальні черга...

— Знаю я вас! Дивіться мені, щоб ані-ні!

Мартиненко якраз наливав з термоса гарячий чай, коли до кімнати увійшов начальник діль­ниці Семенко.

— Що ви тут хімічите? — підозріло пробурчав він, взявши зі столу склянку з чаєм, і старанно її обнюхав. — Мабуть, знову намірилися?..

Колодубський нервово засовався:

— Їмо ми! Просто їмо! А це чай! Якщо не вірите — сьорбніть!

— Так усі кажуть. А потім за верстатом не встоять!

Ми якраз прибирали зі столу, коли до нас заскочив змінний інженер Кучерявський.

— Уже встигли! — впевнено заявив він, досвідченим оком оглядаючи стіл. — І корок заховали, конспіратори! Тишком-нишком!

— Нічого ми не встигли! І не ховали! — зірвався я.

І на підтвердження своїх слів негігієнічно хукнув йому в носа.

— Заїли! — скривився інженер. — Чим заїдали? Цибулею?

— То я позавчора їв!

Він ще раз скептично оглянув нас і вийшов. У приміщенні запанувала тягуча тиша. Колодубський кисло посміхнувся:

— Пристали, як реп’ях до холоші!

Мартиненко перестав длубатися в зубах:

— Одне у них на думці! Як утрьох, так, значить, з певною метою...

— Так уже повелося: втрьох — значить, микитують... — зітхнув я.

— А може?.. — невизначено запропонував Колодубський.

— А встигнемо? — засумнівався Мартиненко.

— Ще 40 хвилин залишилося! — запевнив я.

— Тоді біжи! — твердо сказав Колодубський і сягнув рукою до кишені.

Я побіг. Бо негарно обманювати чужі сподівання.

Павло СТОРОЖЕНКО.

Додати коментар