Стрічка новин
КП «Водоканал»: Трудівники КП «Водоканал» працюють в надзвичайно складних умовах: за будь-якої погоди, у вихідні дні їм доводиться займатися ремонтом, відновленням водопровідної 19 червня – День медичного працівника: Цього чарівного червневого дня відзначається професійне свято людей у білих халатах, котрі свої знання, теплоту власних сердець, гуманізм, щирі слова «Їду, де хочу»: Усі ми хочемо жити в красивому, чистому місті. Але коли бачимо безладдя, звинувачуємо кого завгодно – комунальників, владу, Святкували у Михайлівці: 18 грудня у селі Михайлівка відбулось святкування Дня Святого Миколая та відкриття Новорічної ялинки. На заході були присутні: голова Лебединської Шановні жителі міста та району!: 12 червня з 14.00 до 15.00 години в приміщенні Ворожбянської сільської ради буде проводити прийом громадян т.в.о.начальника Лебединської поліції Шановні жителі 162-го виборчого округу!: Захворюваність на COVID-19 на Сумщині зростає швидкими темпами: показник захворюваності в області майже вдвічі більший за середній по Україні, суттєво Шановні освітяни!: Колектив тижневика «Будьмо разом» щиро вітає вас із професійним святом – Днем працівників освіти! Що таке родинне щастя?: Дивне запитання. Якими категоріями, розмірами виміряти його? Кожна людина підходить до тих вимірів по-своєму. Одні думають, якщо збудували не дім, Спеціальні об’єктові навчання і тренування з питань цивільного захисту:   Враховуючи повсякденне зростання рівня терористичних загроз, пожежної та техногенної небезпеки, керівники підприємств повинні приділяти увагу питанням підготовки працівників до дій На сторожі життя і здоров’я людей: Указом Президента України № 830 від 12 вересня 2008 року встановлено  професійне свято – День рятівника, яке щорічно відзначається 17

Вдатися до роздумів на цю тему і взятися за написання матеріалу підштовхнув візит на батьківську дачу.

Життя завжди вносить корективи у власний ритм. Ось і я раніше не мав змоги туди навідатися. На цей раз відвідати маму, яка проживає самотньо (тато відійшов у Вічність через тяжку хворобу), допомогти по господарству прибув на власному транспорті, тож і вирішив поїхати подивитися на дачний будиночок, аби дізнатися, що там робиться, оскільки мама сама вже не саджала біля нього город. Як зазначила вона, не так давно, проїжджаючи у справах через Рябушки, із траси побачила, що наш будиночок бовваніє шиферним дахом. Я запропонував мамі розібрати його й перевезти до садиби, можливо, матеріал на щось та й згодиться. І що побачив, коли прибув на те місце? Руїни! Всюди руїни! А який був садово-городній кооператив «Світанок»! Масив, розбитий на символічні вулиці: Вишнева, Яблунева, Городня, Радісна, Весняна, Осіння…, приваблював добре доглянутою городиною (родило там усе – картопля, огірки, помідори, перець, навіть земляний горіх), молодесенькими садами, чепурними дачними будиночками.

Розумію, що з тих чи інших причин люди перестали засаджувати земельні ділянки, хоча вони й приватизовані. Одні господарі постаріли, то вже і несила займатися городництвом, в інших трапилася біда (як у нашій родині), а ще попідростали діти і роз`їхалися по світу тощо. Не стало поряд з нами й керівника кооперативу, відійшов у Засвіти… Склалося, як склалося. Одні власники будиночків, вочевидь, розібрали їх і забрали додому. Інші, як ми, збиралися це зробити. Однак… Хтось проворніший і меткіший це зробив. Мою душу обпік холод, коли побачив, що і наш будиночок, й інші стерті з лиця землі. Забрано шифер, шлакоблок, дерев`яні конструкції, стіл, стільці… Якби я зустрів тих людей, котрі це зробили, не знаю, що б я їм зробив. Причому вони вкрали не лише нашу будівлю, а й матеріал інших дачників. Як у них не тремтіла рука, коли посягалися на чуже? А совість не мучила, що з того, чужого, щось собі вибудували в господарстві? І там, вочевидь, діяла група ділків. Трощили,  руйнували, вивозили…

Нашій незалежній державі наступного року виповниться три десятки років. Дивлюся на процеси, що проходять у ній (крадуть, крадуть, крадуть від верхів і до низів) упродовж усього цього часу, і думаю: чи наступить цьому кінець? Одні її громадяни трудяться безупину, невтомно, не маючи особливих статків, а інші жирують за чийсь рахунок, бо крадуть і такі оборудки для цього придумують, що диву даєшся. Та доки ж це триватиме? Коли, врешті-решт, з характерів обраних наших співвітчизників зникнуть такі риси, як варварство, злочинність, цинізм, хабарництво та й увесь інший негатив? Порядними людей слід виховувати з маленького віку, з пелюшок. Та й саме суспільство тоді зміниться. А щоб змінилося, самого виховання мало. Потрібні відповідні закони, котрі тримали б людей у «рамках».

Тому й бідна держава, що не ті закони приймають наші добродії-депутати. За три­дцять років незалежності ніхто не відповів за крадіжки, злочини і перед державою, і перед українським народом. Бо ті ж депутати народні про народ думають, коли пробираються до найвищого органу влади, а потім,  «ступивши на Олімп», начхати їм на народ.

Прийняли такі закони, які дозволяють знищувати малі і великі підприємства радянської доби (у Лебедині практично вже немає промисловості), руйнувати аграрний сектор економіки, робити рейдерські захоплення і т.д. І красти все підряд. Що вже говорити про такі крадіжки, про які зазначав вище?

Пригадую, як мій дідусь розповідав, що в Європі не крадуть. Він у свій час перебував у Німеччині, як остарбайтер. Як їм, примусово  вивезеним до ворожої країни, не сутужно жилося тоді, працюючи на чужу державу, а своя, рідна, в цей час потерпала від ворога – фашизму, однак і він, і його товариші не сміли ніде нічого чужого брати, скажімо того ж яблука із саду господаря-бауера. Бо навіть за дрібну крадіжку – жорстоке покарання. Вочевидь, і сьогодні там існує такий же порядок. Я не був за кордоном, але друзі, знайомі розповідали, що саме так. Можливо, колись і ми дочекаємося порядку і житимемо в заможній і правовій державі. Можливо…

Валерій Ніколаєнко,

м. Чугуїв Харківської області.



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар