Стрічка новин
Вона в нас найкраща: «Це наша листоноша. Вона в нас найкраща», – з повагою відгукуються про Антоніну Черемнову мешканці дільниці, яку вона обслуговує в Біла хата край села... (Пам’яті батька Миколи Дмитровича Нестеренка присвячую): Правильніше сказати не край села, а на краю хутора. Був такий колись. Та й не один він, а довкола села Українські вечорниці: Весело і завзято пройшов захід у ди­­тячому садку «Сосонка» для вихованців старшого до­ш­­кі­ль­ного віку, під­­­го­тов­ле­ний му­­зич­­­ним ке­­рів­­ни­ком Оксаною Семененко. Відлетіли літа, змінились епохи, але пам’ять нетлінна про героїв війни: 9 травня… Знову і знову календар невблаганно нагадує нам, що ось уже 76 років ми живемо пам’яттю про Другу світову Її життя – це учні, зошити та недоспані ночі: Такими словами можна розпочати розповідь про директора Лебединської ЗОШ I-II ступенів №4 Олену Дубовик. Вона успішно поєднує досвід управління Станом на 15 вересня 2020 року на Сумщині 2553 випадки захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 51 особи (м. Суми - 38, Конотоп - 1, Білопільський р-н - 4, Краснопільський Понад 57 тисяч клієнтів «Сумигаз» жодного разу не сплатили за доставку газу: Власники більше 57 тис газифікованих домо­во­лодінь Сумщини ще жодного разу не сплачували за розподіл газу. Нагадуємо, з 1 січня 2020 Ти - мені, я - тобі: Поговоривши з сусідками, іноді багато корисних порад почуєш – і по веденню домашнього господарства, і по кулінарії. Ось деякі з Ціни на ринку на 9 червня 2021 року: М’ясо (1кг) – 100-140 грн. Сало (1кг) – 30-120 грн. 29.12.2020 р. у м.Суми відбувся Відкритий чемпіонат ДЮСШ Спартак з боксу: У заліку команди ОДЮСШ Колос три золотих і одна срібна медаль. Перше місце: Стеблянко Олександр, Придатько Данило, Лебединська ЗОШ номер

Під час цієї екскурсії лебединці дізнались багато цікавого про одне з найвідоміших, найславетніших історичних місць України, її гордість і святиню.

Це найбільший острів на Дніпрі, площа якого становить близько 23,5 кв. км, що складає майже 10  відсотків території сучасного міста Запоріжжя. Довжина острова – 11,2 км, найбільша ширина – до 2,5 км.З найдавніших часів Хортиця приваблювала до себе людей звідусіль.  Тож  і лебединці вирішили відвідати це славетне місце.  Під час екскурсії ми дізналися, що з археологічних досліджень відомо про заселення острова та прилеглої місцевості в неоліті-енеоліті (VII-III тис. до н.е.). З того часу люди не оминали острів своєю увагою і лишали на ньому сліди свого перебування у кожному історичному періоді. У добу бронзи (III-II тис. до н.е.) тут перебували землеробські племена, які залишили по собі численні поселення, городище з кам’яними укріпленнями, поховання та культові об’єкти – святилища. У 2005 році під час археологічних досліджень у місці будівництва опор нового мосту через Дніпро на східному узбережжі острова археологами були виявлені найдавніші в Запорізькому краї залишки кам’яної житлової забудови віком понад 3,5 тисячі років. У VII столітті до н. е. – ІІІ столітті н.е. півднем сучасної України хвилями прокотилися кочові іраномовні народи: кіммерійці, скіфи та сармати. Скіфи з’явилися на Хортиці у VI столітті до н. е. і залишили на ньому чисельні пам’ятки: потужне укріплене городище на Совутиній скелі (єдине досліджене острівне скіфське поселення). Серед археологічних знахідок цього періоду скіфський меч-акінак, вишукані прикраси скіф’янок, амфори, грецькі монети. Що стосується ранньо-слов’янського періоду Хортиці (з II ст. н. е.), то він  представлений окремими пам’ятками черняхівської культури, виявленими археологами на о. Байда та в балці Корнійчиха. З IV ст. хортицькими степами проходили різні тюркські племена: гуни (IV-V ст.), авари (з V ст.), хозари (VIII-IХ ст.), печеніги (IХ-ХI ст.), половці (ХI – поч. XIII ст.), монголо-татари (ХIII-XV ст.). Давні народи залишили по собі кургани з кам’яними скульптурами на верхів’ях – кам’яними бабами. Усього на Хортиці у XIX ст. налічувалось 129 курганів різних епох, проте до наших часів уціліло близько трьох десятків.

У часи Київської Русі Хортицю відвідували князі. Як розповідає «Повість минулих літ», біля берегів Хортиці поклав голову у битві з печенігами навесні 972 р. войовничий князь Святослав Ігорович «Хоробрий». Доказом цього є знахідка мечів того періоду у 1928 р. та восени 2011 р. У давньоруських літописах 1103 та 1190 рр. острів згадується вже під своїм сучасним іменем, як місце збору військ перед битвами з половцями. За «Повістю минулих літ», навесні 1223 року на Хортиці збираються княжі дружини перед трагічною битвою з татаро-монголами на річці Калці.

З XV ст. Хортиця нерозривно пов’язана з історією запорозького козацтва. Черкаський староста Остафій Дашкевич планував створити на острові форпост для захисту від татар. Його справу продовжив князь Дмитро Вишневецький, який на о.Мала Хортиця (нині о.Байда) у 50-х роках XVI ст. збудував «городок» – першу Запорозьку Січ. У народній пам’яті Хортиця пов’язана з іменами козацьких ватажків: Якова Шаха, Петра Сагайдачного, Марка Жмайла, Івана Сулими, Тараса Трясила. У 1648 році тут було військо Богдана Хмельницького. Про перебування козаків на Хортиці свідчать численні назви: балки Совутина, Громушина, Чавунова, скелі Думна, Каракайка, Дурна, Наумова. Кожна з цих назв має свою історію, що дійшла до нас з народних переказів і легенд. На острові Мала Хортиця (Байда) і західному узбережжі Дніпра під час війни 1735-1739 років з Османською імперією було закладено Запорозьку корабельню та фортецю, де розташовувались козацькі курені та військові землянки.

Лебединці дізналися  й про  те, як 1843 року острів відвідав Тарас Шевченко. Пізніше тут побували історики Микола Костомаров, Дмитро Яворницький, художники Ілля Рєпін та Валентин Сєров, майбутній нобелівський лауреат письменник Іван Бунін. Саме в ці часи формується романтичний образ Хортиці як колиски запорозького козацтва.

Цікаво було дізнатися, що острів утворився завдяки декільком геологічним розломам, останній з яких стався приблизно 2,5 млн. років тому. Вік його геологічної основи – масиву гранітоїдів – близько 3 млрд. років. Перепад висот у межах Хортиці складає 56 метрів. На півночі граніти велично піднесені над водним дзеркалом Дніпра майже на 30 метрів, а на півдні вони значно нижчі  рівня води. Південна окраїна острова є частиною затопленого Каховським водосховищем Великого Лугу Запорозького. Це мальовнича, помережана затоками і протоками, заплава з плавневим лісом. Статус Національного заповідник “Хортиця” отримав у 1993 році.

Відвідування його розпочалося переглядом козацьких виступів. Знаний в Україні гурт «Січові козаки» показав неповторне дійство - козацькі герці, адже власним прикладом вони є  живими носіями запорозьких традицій. На нашу  честь був здійснений вибух із  справжньої козацької гармати! Нам  продемонстрували вправність козацьких прийомів зі зброєю та на конях. Ми настільки були вражені, що, затамувавши подих,   спостерігали за вправними козаками, а наприкінці  стріляли зі справжньої козацької зброї та зробили на згадку світлини з  козаками.

Неймовірною була екскурсія  до  Запорозької Січі! Подорожувальники з Лебединщини дізналися,  хто ж такі були запорозькі козаки.  На нас чекало  багато цікавих фактів та відкриттів про узагальнений образ  столиці Вольностей Війська Запорозького Низового. До нашої уваги були представлені  житло та господарські будівлі козаків, побут та звичаї запорожців.   Ми відчули дух козацької доби!

Посмакувавши козацьким кулішем, варениками та борщем, насолодившись смачненьким узваром та зробивши декілька світлин на згадку, ми відправилися островом до “Музею судноплавства”. Ознайомились із історією козацького судноплавства на прикладі військових суден XVIII ст., які було піднято з дна Дніпра. Це  величезні кораблі, які брали участь у російсько-турецькій війні 1735-1739 рр.: судно-байдак, моноксил,  чайка, бригантина та колекція стародавніх якорів. Дізналися не тільки про принципи їх будівництва, оснащення та бойові якості, але на власні очі побачили, як вдихають в них друге життя реставратори.

На самому початку козацьких виступів вигукнули козаки: «Козацькому роду…..»!  А ми, подорожувальники з Лебедина, продовжили: «… нема переводу!». Впевнена, не буде переводу тій нації, яка пам’ятає  і шанує минуле.  Повертаючись  з  неймовірними враженнями на Лебединщину,    ми були ствердні думки про те,  що варто  берегти й  відновлювати традиції козацтва і в рідному краї, який оповитий козацькими  легендами  та переказами.

Наталія Логвиненко,  м. Лебедин.

Додати коментар