У черзі на вакцинацію:
– Я сьогодні приїхала о 7-ій ранку і вже була десята в черзі!
– Нам пощастило, а то б довелося стояти не одну годину. Присісти людям ніде – ні стільця, ні лави, тіснява. В одній черзі інфіковані й здорові. І це не тільки в Лебедині – скрізь так.
– Налякані люди смертями, які вже нараховуються до семисот і більше. Але чула, що вже випробовуються на мишах таблетки від коронавірусу. Вчені по всьому світу працюють, спасибі їм. Але дивує, чому так багато медиків інфікуються? Вони що, невакциновані?
– Боїться дехто негативних наслідків у майбутньому, комусь хвороба не дозволяє. Однак медики повинні бути захищені в першу чергу. Ми на них сподіваємося, що нам допоможуть…
х Х х
На вулиці розмовляють дві сусідки:
– Вам поміняли сьогодні електричний лічильник?
– Ні, ми з чоловіком були вдома, але до нас ніхто не заходив.
– Прийдуть ще. Кажуть, що лічильники міняють по всьому місту. Електрикам ціла партія їх прийшла, і тепер вони думають, як встигнути це зробити до нового року.
– Мене це не дуже й турбує, якби тільки світло не відключали. Не хочеться повертатися в ті часи, коли свічки в торгівлі були в дефіциті…
х Х х
Розмовляють чоловік і жінка у парку в центрі міста, осіннього ще теплого сонячного дня.
Чоловік:
– Була б ти в армії, знала б, що це таке.
Жінка:
– Я тебе благаю: був би ти в пологовому будинку, втік би назад в армію.
х Х х
Розмовляють дві подружки, на перший погляд, студентки:
– Ти чого така щаслива?
– Василя рудого знаєш? Обіцяв одружитися.
– Та ти що? А коли обіцяв?
– У березні.
– У березні всі чоловіки те й роблять, що обіцяють. Як «мартовські» коти…
х Х х
Біля продовольчого ринку зустрілися два чоловіка, розмовляють. Вигляд у кожного, як після серйозного перепою.
– А шо ми вчора з тобою пили?
– Сначала водку, тоді пиво, а після знову шліфонули пивом?
– А що вчора був якийсь великий празник?
– Ні, гроші.
х Х х
Розмовляють дві жіночки на зупинці:
– Чого це ти сьогодні раніше, ніж, зазвичай, йдеш на роботу?
– Та забула свій мобільний телефон учора на роботі. Я ж без нього, виявляється, жити не можу. Цілий вечір учора тільки те й робила, що про телефон думала: ні зателефонувати нікому не можу, ні новини в Інтернеті переглянути.
– Так, залежні ми стали від сучасних гаджетів.
– Я й думаю, як ми раніше без мобілок жили? На пошту ходили дзвонити, в кого вдома телефону не було. Листи писали родичам, телеграми надсилали. І це ж не так давно було!
х Х х
Розмовляють молоді мами на дитячому майданчику в центрі міста:
– Як ваш перший рік навчання в школі проходить, багато уроків задають?
– Ой, не питай, дистанційка ж зараз навіть у першачків. Добре, що в нас є бабуся, доводиться їй приходити до нас додому і слідкувати за онучкою. А якби не вона, як би я залишала одну дитину у 6 років саму вдома?! Та ще ж потрібно сидіти за комп’ютером і вчитися.
– А говорили ж, школи, у яких 80 відсотків вакцинованих учителів, будуть працювати і в карантин?
– Говорили, ми на це й сподівалися, а закрили всі школи.
– Так це ж знову обман!
– Я тільки не розумію, чому можна відразу після вакцинації йти на роботу? Лікарі говорять, що вакцина починає діяти тільки через два тижні після другого щеплення.
Розмови підслухав і записав
Никанор Лагідний.