Стрічка новин
Зверніть увагу! Терміново!!!: Диверсійні групи займаються розповсюдженням на підконтрольній території цінних речей, технічних гаджетів замінованих! Не чипати та терміново повідомляти про такі факти!!!! Прохання З 1 грудня на Сумщині розпочинається заборона на лов раків: Сумський рибоохоронний патруль повідомляє, що з 1 грудня 2021 року по 30 червня 2022 року в області триватиме заборона на У Лебедині рухнула головна новорічна ялинка: На кордоні тихо!!! : Російські війська залишаються на кордоні із Сумською областю, але ударного угруповання наразі не спостерігається. Про це на своїй сторінці в Загроза не зникає: У міськрайонний відділ ДУ «Сумський обласний лабораторний центр МОЗ України» за   24 серпня  надійшли 4 позитивні результати ПЛР-досліджень ...Перестаралися: Весна нес­мі­ли­вими про­мі­нцями вже заглядає в наші оселі. Дехто з господарок починає перебирати насіння для посіву овочів, квітів. Комунальники ж Вернісаж ідей Василя Сухомлинського: Людина починається з країни дитинства. А якою буде ця країна? Який внесок у становлення особистості дитини може зробити кожен з Однією рукою дадуть, іншою – заберуть: Валя, доки сонце ще не піднялося високо, вийшла на город: потрібно ще пройтися по бур’янах. Поглянула на грядку з помідорами: Неспокійний дід: З дідом сумно не буває, це вже баба добре знає! Розшукую подругу!: Розшукую подругу Марію Косяк. Із Косяк Марією ми навчалася у Полтавському сільськогосподарському інституті. Після його закінчення у 1975 році, Марія

Розлетілися мої однокласники після закінчення Пристайлівської 8-річної школи по всьому колишньому Радянському Союзу, кожен шукав свою стежину, аби застосувати в житті  набуті шкільні знання і навички.

І лише через 50 років, у 2016-ому, ми зустрілися в рідній школі. В організації цього незабутнього свята взяв активну участь однокласник Микола Гончаренко, який продемонстрував високий рівень відповідальності, уміння знаходити шляхи вирішення проблем, що виникали при проведенні нашої довгоочікуваної зустрічі. Та найважливішим позитивним прикладом дорослого життя Миколи є той факт, що він ніколи не полишав батьківського подвір’я в Пристайловому, прикипів серцем до отчого дому. Тут влаштував власне сімейне життя, дбайливо доглянув батька й матір, дбає про порядок у садибі. Єдина донька Людмила подарувала своїм батькам двох онуків – Сашу  і Владу, для яких дідусь Коля ладен все зробити, якби їх ощасливити. То ж і мчить частенько Микола Дмитрович з гостинцями  власним авто по новій асфальтованій трасі, дякуючи президентському проєкту «Велике будівництво», до райцентру, де тепер мешкає дочка з дітками. А гостинці завжди знайдуться для своїх улюбленців, бо Микола Дмитрович разом із дружиною Марією Іванівною тримають господарство, що приносить в дім достаток і задоволення. Нелегкою працею дістаються такі результати, а щоденними клопотами, бо свою «птахоферму», кроликів, поросяток треба годувати. Любить трудитися Микола Дмитрович, бере на себе всю домашню роботу по господарству – порає город, вирощує неабиякі урожаї зерна та різних овочів. Та ще й встигає доглядати за кількома вуликами, розмовляє зі своїми бджілками-трудівницями, хвалить їх за роботу. І власним трактором-помічником керує хвацьки, без цього виду техніки не обходиться круглий рік. Ще й встигає полагодити електропроводку комусь із земляків, чи то в місцевій школі.

У читачів може виникнути запитання: звідки беруться завзяття, сили і любов до праці у 70-річного чоловіка? Та від його веселої вдачі, від його гри на гармошці, від пісень, які прикрашають його життя, від друзів, які його підтримують, розділяють його інтереси, спільно виконують певні види  сільськогосподарських робіт. Справжньою опорою для мого однокласника є найближчі друзі Віктор Видюк, Микола Горовий, Олег Ревердоренко, Анатолій В’ялков, Володимир Гладишев. А наші часті зустрічі з Дмитровичем розпочинаються і закінчуються піснями, бо, відкриваючи хвіртку, вже чую:«Если бы парни всей земли» або «Ой, ты, зима морозная» чи «Еду, еду на комбайне», і мені нічого не залишається, як підтримувати, доповнювати, бо ми виросли на таких піснях.

Шановний однокласнику Миколо Дмитровичу! Роки пливуть, та й твоя донька уже не Люда, а Людмила Миколаївна. Ми живемо сьогодні, вирощуємо і доглядаємо, допомагаємо і співаємо, дружимо і підтримуємо. Тож, дай Бог, щоб твої урожаї множилися з роками, щоб співала твоя душа довго, щоб багато разів ти почув вітання своєю доньки Люди з ювілеями, які б починалися тими ж словами, що і в день 70-річчя: «Дорогий таточку…».

Катерина Кобиліна,

позаштатний автор тижневика

«Будьмо разом».

Коментарі  
-1 #1 степан 10.09.2021, 21:05
а чому не на украiнських пiснях виросли?
Цитата


Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар