Стрічка новин
Ірина УСЕНКО: «Танцю, до тебе прагнуть серце I душа….»: Знайомтеся: Ірина Усенко – керівник танцювального гуртка «Соняшник» на базі закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №6. Наш дитсадок - один iз кращих!: За вісім років роботи, після відновлення у Межирічі дитячого садочка «Берізка», з нього випустилось 76 дошкільнят. Станом на 27 вересня 2020 року на Сумщині 3672 випадки захворювання на коронавірусну інфекцію: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 123 осіб (Суми - 65, Шостка - 6, Конотоп - 18, Глухів - 1, Які спеціальності є найбільш затребуваними на ринку праці Сумщини?: Незважаючи на суворі карантинні обмеження, які діють в нашій області, роботодавці Сумщини продовжують звертатися до обласної служби зайнятості за допомогою Служба «101» інформує: Скажемо пожежам – Ні!: Настав період холодів, тож усе частіше доводиться нагрівати своє помешкання. Однак потрібно робити це безпечно і зважати на застереження. Створюємо ліси разом: Депутати Лебединської міської ради долучилися до акції Президента України «Створюємо ліси разом». Мета цієї акції: за три роки посадити 1мільярд Саме Бражник дав поштовх розвитку в Україні художньої гімнастики: На сторінках тижневика неодноразово розповідалося про відомих лікарів, педагогів, митців, краєзнавців тощо. Але про відомих спортсменів-земляків розповідей обмаль. «Якщо є мрія, досягнувши її, вважаєш себе щасливим»: На цей раз розмову віч-на-віч ми ведемо з нашим земляком, а нині жителем м. Харкова, тренером-викладачем із велоспорту Олександром Звоновським. Зеленський звільнив 7 голів райдержадміністрацій на Сумщині : 21 квітня, Президент України Володимир Зеленський підписав низку кадрових розпоряджень, зокрема про звільнення деяких очільників районів Сумської області. Демографічна статистика: У Лебедині та районі протягом березня зареєстровано 10 шлюбів та 1 розлучення. У березні на Лебединщині зареєстровано 18 дітей. З

Меморіал слави «Лебедина пісня» в Лебедині є воістину святим місцем. Він споруджений на честь лебединців і жителів Лебединщини, які полягли в боях із фашизмом за свободу і незалежність нашої Вітчизни

в роки Великої Вітчизняної війни (тепер же узагальнюють: Другої світової війни). На меморіальних плитах цього величавого комплексу – імена жителів, які віддали найдорожче – життя – задля мирного неба і яскравого сонця для своїх рідних, дітей, онуків, правнуків на майбутні мирні літа. Вдячні нащадки звели в 1985 році цей меморіал на ознаку увічнення пам’яті земляків-визволителів: «Героическим землякам-воинам Советской армии и партизанам в честь 40-летия Победы советского народа в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 г.г.»  – значиться на стелі. А далі: «Слава вам, храбрые, слава бесстрашные! Вечную славу поёт Вам народ. Доблестно жившие, смерть сокрушившие, память о Вас никогда не умрёт!».

Вочевидь, ідентичного меморіалу немає не тільки по всій Україні, а й у світі. Він в одній такій скульптурній композиції. Це ще й пам’ятник-символ, адже відлитий із бронзи лебідь (символ нашого міста) підтримує пораненого солдата-визволителя. На меморіальних плитах значиться й кількість загиблих у роки війни 1941 – 1945 років жителів усіх сільських рад Лебединщини. «Вы ушли из жизни, чтобы спасти жизнь. Подвиг Ваш, имена Ваши навеки в сердцах благодарного народа» – про шану і пам’ять від нащадків свідчить напис на стелі.

Так і було кілька десятиліть потому. Біля меморіалу проходили міські урочистості з нагоди чергових річниць з Дня Перемоги та визволення Лебедина від фашистських загарбників, Дня міста, різного роду фестивалі, конкурси, поряд з комплексом, на лісовій галявині, – спортивні змагання, свята Масляної. Та й просто тут відпочивали лебединці, гості міста, а весільні пари традиційно клали квіти до підніжжя комплексу. Та хіба все зазначиш! А які троянди милували тут  погляд! Краса, хвилювання, захоплення – такі відчуття переповнювали лебединців і гостей міста, котрі відвідували Меморіал Слави. Це наша гордість.

У дитячі, шкільні та студентські роки я теж часто відвідував це святе місце, а потім, приїжджаючи у відпустку до рідних, приво­зив сюди дружину й сина. Вони захоплювалися меморіалом. Однак так склалися не лише життєві обставини, а й пандемія завадила, що кілька останніх років не вдалося побувати в улюблених місцях Лебедина. І ось нарешті я тут. Син нагадав, чи поїдемо до озера і до «Лебедя» (Меморіалу Слави). До озера не поїхали, бо його немає: висохло. Тут природа негативно спрацювала. А ось до Меморіалу Слави пішли всією сім’єю. І були шоковані. У якому він жалюгідному стані! Чимала частина меморіальних плит відпала чи, можливо, хтось їх відірвав і перевіз до власного подвір’я (знадобиться), територія заросла бур’яном (між плиткою), квіти – прості чорнобривці – не дуже радують зір. А що у свідомості тих лебединців (та яка там свідомість?), котрі закидали сміттям місце, де запалюють Вічний вогонь. Не могло ж воно туди залетіти крізь решітки. Як наважилася людська рука засмітити пам’ять про великий подвиг нашого народу в роки Великої Вітчизняної війни?

Іще побачили таку картину: на трав’яному килимі за меморіалом якась «дбайлива» господарка… випасала кіз. Де ж поділося сумління у цієї людини? А пам’ять? Мабуть же, жорстока війна принесла втрати і в їхню родину?

Словом, потьмянів наш Меморіал Слави «Лебедина пісня». Дев’ятнадцятого серпня в Лебедині відзначають значимі свята: День визволення міста від фашизму, День міста, потім двадцять четвертого – 30-річчя Незалежності України. Хочеться запитати: з якими очима тримали слово перед лебединцями, які прийшли на урочистості з нагоди свят, представники влади Лебединської об’єднаної територіальної громади? А людей прийшло сюди чимало, бо ж на стелах комплексу прізвища їхніх загиблих у роки минулої війни прадідів, дідів, батьків, рідних, родичів, сусідів, знайомих… Прийшли, щоб вшанувати пам’ять.

Розумію, що важливо для міста відкрити культурну зону відпочинку, нове футбольне поле тощо.  Але ж як можна забути наших визволителів, солдатів-переможців, які віддали життя за мирне небо, яскраве сонце, рідну землю? Нащадки, це що: відгомін декомунізації чи ваша байдужість? Звісно, в міському бюджеті коштів замало, бо ж загубили бюджетоутворюючі промислові підприємства, організації. Але ж і на парк, і на поле знайшли меценатів. Чому не дали клич по збору коштів на реставрацію Меморіалу Слави, утворивши, скажімо, спеціальний фонд? Думаю, якби місцева влада звернулася, то й меценати знайшлися б, і депутати різних рівнів, і лебединці скинулися б, як кажуть, по гривенику, або й більше, особливо ті, у яких прізвища рідних, загиблих у клятій війні, значаться на плитах меморіалу. Впевнений, жителі всієї об’єднаної територіальної громади підтримали б той клич. Але за ті кошти треба перед нею прозвітувати, а не «відмити»  у власну кишеню, як це часто практикується в нашій країні.

Сподіваюся, що незабаром Меморіал Слави «Лебедина пісня» буде відновлений.

Валерій Ніколаєнко,

викладач коледжу, м. Харків.

 

Сумська райрада виділила 1млн. 650 тис. грн. на меморіал

Нещодавно відбулася десята сесія Сумської районної ради восьмого скликання. Одним із головних питань порядку денного було «Внесення змін до рішення Сумської районної ради «Про районний бюджет Сумського району на 2021 рік». Враховуючи численні звернення мешканців Лебединщини до мене та Богомаз Г. В., як депутата Сумської районної ради від ПП «Слуга народу», нами було ініційовано виділення до бюджету Лебединської територіальної громади 1 млн. 650 тис. грн. для проведення капітального ремонту Меморіалу Слави «Лебедина пісня».

Дякуємо за підтримку депутатському корпусу Сумської районної ради.

Ми завжди повинні пам’ятати безсмертний приклад самопожертви та відваги, вшановувати героїчний подвиг українців.

Віктор Химич,

голова Сумської районної ради.

Додати коментар