Стрічка новин
Перший раз – у перший клас: Ось і завітав до нас у гості Першовересень. Шкільне подвір’я Лебединської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №7, яка є одним із Наша баба Дуня: Я так і знала, що й цього разу мене не дуже приязно зустрічатиме на при­вітному, витоптаному без утоми гусячими лапами Ще мінімум тиждень знадобиться російським військовим, аби підготуватися та розгорнути наступ на схід України: Такі дані наводить британська розвідка. Наразі на Донбасі знаходиться лише частина армії РФ. Це ті війська,які раніше були виведені з 29.12.2020 р. у м.Суми відбувся Відкритий чемпіонат ДЮСШ Спартак з боксу: У заліку команди ОДЮСШ Колос три золотих і одна срібна медаль. Перше місце: Стеблянко Олександр, Придатько Данило, Лебединська ЗОШ номер АМК РЕМ-БУД оновлює дорогу на Лебединщині: Наразі працівники компанії «АМК РЕМ-БУД» здійснюють поточний дрібний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення на території Лебединщини, 102: що трапилось? з 4 по 10 жовтня 2021 року: Протягом звітного періоду до відділення поліції №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області надійшло 93 заяви та повідомлення Ще один випадок COVID-19 у Лебедині: Як стало відомо днями, в одного мешканця м. Лебедина, який звернувся за медичною допомогою до сімейного лікаря, результат дослідження на Лебединська «стіна плачу»: Був колись тут дитбудинок, потім дитсадочок, Де діти гуляли, Батьківщину-Україну в піснях прославляли. І реліквія, і скарб, і пам’ять: Йшла з магазину. Неочікувано поряд скрипнули гальма легковика, і він зупинився. Із салону виглянув молодий чоловік та запитав чемно, Небезпека covid-19 залишається: За минулий тиждень по Лебединському району зареєстрований один випадок підозри на Covid-19. У жителя району (51 рік), який захворів 13

Знайомтеся: Ірина Усенко – керівник танцювального гуртка «Соняшник» на базі закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №6.

Також працює в Лебединському центрі позашкільної освіти. За час своєї роботи навчила танцю багатьох своїх вихованців.

Їх вона сприймає, як рідних. Тож коли вони стають випускниками й залишають стіни навчального закладу, тренерка Ірина Олександрівна сумує. Я зустрілася і поспілкувалася із Іриною Усенко про її роботу, яку вона любить понад усе.

– Ірино Олександрівно, коли вперше у Вас з’явилося бажання танцювати?

– Ще в дитячому садочку. Потім був танцювальний хореографічний гурток «Веселка». І так аж до закінчення школи.

– Хореографія – це Ваш фаховий профіль?

– Ні. За профілем я – фізичний реабі­лі­толог, а хореографія це моє, так би мовити, хобі, яке стало улюбленою справою.

– Чи пам’ятаєте перших своїх вихованців?

– Так, звісно, бо це була моя  перша група – дітки різного віку, від 6 до 13 років. І мені треба було вигадувати для них вишуканий і веселий танок, щоб всі були зацікавлені.

– З чого почався Ваш шлях як тренера?

– Все життя мені хотілося бути хореографом. І одного разу до мене звернулася на той час директор школи №6 Людмила Миколаївна Пасько. Вона хотіла, щоб у закладі був створений танцювальний гурток і попросила, щоб я спробувала себе у ролі вчителя танців. Мене підтримали в цій справі батьки, за це я їм дуже вдячна.

– Що найбільше подобається Вам у своїй роботі?

– Все те, що подобається дітям. Коли я бачу їх усміхненими та натхненними під час танцю, це приносить мені задоволення.

– А чим найбільше пишаєтеся?

– Своїми випускниками. Чимало з них вже й самі стали хореографами.

– Які емоції переповнюють Вас, коли спостерігаєте за вихованцями, які виступають на сцені?

– Різні бувають. Якщо все гарно виходить, то і я відчуваю задоволення, а якщо щось не так, то, звісно, хвилююся за них. Але не засмучуюся.

– Ірино Олександрівно, а який момент із Вашої творчої діяльності найбільше запам’ятався? Можливо, кумедний.

– Всі моменти яскраві, але найбільше запам’яталася підготовка до десятирічного ювілею. Все ж таки перший ювілей! До свята готувалися протягом року. А в останній день перед святом ми допізна тренувалися, а коли вже збиралися додому, то зрозуміли, що нас закрили всередині школи. Не ображалися, було весело.

– Ви ще й виховуєте донечку. Як скрізь встигаєте?

– Стараюся встигати. Кіра ще маленька, але вже виявляє цікавість до танців. Одного разу мені ні з ким було її залишити, і я взяла донечку з собою на заняття меншої групи. І була вражена, коли вона, така маленька, займалася із старшими від неї дітками.

– Чи не виникало бажання залишити цю справу?

– Ніколи цього не було.

– А яке місце у Вашому житті сьогодні займають танці?

– Перше місце, звичайно, займають моя сім’я та рідні. А на другому – танці. Цим усім я живу.

– Дякуємо, Ірино Олександрівно, за відверту розмову. Подальших Вам творчих успіхів!

 

 

 



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар