Стрічка новин
З історії педагогічного: Поринемо спогадами в історію педа­гогічного коледжу. Раніше – педагогічне учи­лище, переглянувши світлини різних ро­­ків, віднайдені в архіві викладачем Васи­лем Подоляком. Вогнеборці ліквідували загоряння літньої кухні: 16 червня о 09 годині 24 хвилини, на пункт зв’язку 18 ДПРЧ Управління ДСНС України в Сумській області надійшло телефонне Валерій ЧАЛИЙ, директор ТОВ «Крук», депутат обласної ради: «Коли ти займаєшся тим, що приносить задоволення, то не помічаєш, як плине: – Валерію Григоровичу, Ви керів­ник досить солідного підприємства – ТОВ «Крук». Цікаво, а чому «Крук»? Казочка для дорослих «Зайчик і проблеми»: Зібралися звірі на нараду. Медвідь каже: – Дорогенькі! В лісовому бюджеті нуль гривень! Що робити? Їжак, не спи! На конкурс: Ось таку п’ятикілограмову щуку  в кінці жовтня спіймав спінінгом наш земляк, затятий рибалка Олександр Стеблянко на одному із ставків Київщини. За ряд зухвалих злочинів молодики отримали реальну міру покарання: Роменською місцевою прокуратурою підтримано державне обвинувачення у кримінальному провадженні за фактом вчинення розбійного нападу, Це не професія, це – доля: Вибір першої вчительки – це дуже важливо. Якою вона буде, залежить, як дитина буде в подальшому ставитися до навчання, до Примусили: Колодубський якраз нарізав «лікарську», коли в двері побутової кімнати зазирнув майстер Крутько: — Що? Знову микитите? — суворо запитав він і З Днем Конституції України: Олександр Бакликов-міський голова: 30 жовтня 2020 року Лебединська міська територіальна виборча комісія Сумського району Сумської області підписала протокол про результати голосування

В Будилці всі добре знають родину Головко, бо це родина стоматологів. Тому, якщо скажу, що кожен житель села хоча б один раз звертався до них за допомогою, не помилюся.

Я теж знайома з ними ще зі школи. Пам’ятаю, як сиділа і тремтіла під кабінетом, як заєць під кущем. Скажу по-секрету, що й зараз так роблю.

Станіслав Петрович та Валентина Михайлівна тривалий час працювали в нашій Будильській амбулаторії. Жіноча половина населення во­ліла потрапити в крісло до Станіслава Петровича, чоловіки ж норовили – до Валентини Михайлівни, бо вона виняткової краси жінка. Доброго їм здоров’я, зараз вони на заслуженому відпочинку. Син, Ігор Станіславович, теж пішов шляхом батьків – фаховий стоматолог.

Слід зауважити, що під вікнами сто­мато­логічного кабінету, де працювала родина, росла груша. Це вона щоранку привітно зустрічала, а втомленими вечорами проводжала родину з роботи.

Якось Станіслав Петрович у якійсь справі завітав до амбулаторії, та своєї старої знайомої під вікнами не побачив. Грушу спиляли, і це його дуже засмутило.

Знаючи про це з тільки мені відомих джерел, хочу подарувати родині ось цей вірш.

 

Заквітувалa груша невеличка

Під вікнами лікарні, мабуть, дичка.

Взялася десь, з насіння проросла,

Тепер в пригоді цілого села.

 

Зростає між людей все вища й вища,

Терпляча взимку, коли вітер свище,

По осені плодами землю встелить,

До всіх привітна, лагідна, весела.

 

Квітує груша, а того й не знає,

Що вітер чорних хмар табун зганяє.

Зненацька небо з синього у чорне,

Біду, мов хвилі, на вітрилах горне!

 

Кому, скажіть, я стала на заваді,

Для всіх вас холодок, пташкам принада,

Весною в білім, наче наречена,

В узварі пахнуть грушки запечені.

 

Не чути відповідь, самі не знають люди,

Для чого деревині несли згубу.

Примарилось, чи, може, щось наснилось,

Спиляли так, ніде й не зачепилось...

 

Осиротіли вікна без притулку,

Гуляє протяг за стіною гулко.

Без грушки той, хто звик, сумує дуже,

Зчерствілим душам – їм усе байдуже.

З повагою Лідія Бугайова, с. Будилка.

Додати коментар