Стрічка новин
...Був у Лебедині маслозавод: Так був. А тепер від цього підприємства на вулиці Сумській з вини тодішнього керівництва району залишилися лише руїни. Але ж Перший «Калиновий фест» у селі Велика Рибиця: Цей фестиваль був не схожим на всі інші: творчі колективи Лебединщини та Краснопільщини, народний артист України Іво Бобул, золотий саксофон Уривки Лебединських розмов: Зустрілися двоє знайомих, які довго не бачилися, на автостанції в Лебедині: – Я оженився вдруге і вдруге нещасливий. Нехай веселковою буде стежина: Більше тридцяти років на небосхилі Лебединщини усіма своїми барвами сяє віднедавна вже народний хореографічний колектив «Веселка» на чолі з чарівною Прорвемося!: Валентина Петрівна як не остерігалася коронавірусу, бо, стверджують лікарі, люди похилого віку найбільш незахищені перед цією загадковою Крадійку в Лебедині затримали: 29 червня працівники відділення поліції № 3 (м. Лебедин) розкрили крадіжку грошей, яку здійснила невідома жінка, що зайшла до хати Непроста доля Клавдії Луківни. Розповідь перша.: Нещодавно, перебираючи домашній архів, мені потрапив до рук давній альбом уже немо­ло­дої, як за студентськими мірками, 37-річної випускниці Лебединського Ми – маленькі козачата: Для українців свято Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва і День захисника України – свята, які сим­во­лізують зв’язок поколінь і Такий у них менталIтет: Якось Галина Олексіївна і Петро Іванович Перевозники з Лебедина, перегортаючи сторінки сімейного альбому і ведучи надвечірню задушевну розмову, невимушено Уривки Лебединських розмов: Розмовляють дві «продвинуті» подруги у центрі Лебедина: – Хочеш, я познайомлю тебе з хлопцем, який знає п’ять іноземних мов, не п’є,

11  червня у ДПТНЗ «Лебединське вище професійне училище лісового господарства» була відкрита меморіальна дошка воїнам – випускникам, які загинули в районі Операції Об’єднаних Сил і назавжди залишаться молодими.

Хто ж вони, ці герої?

Едуард Лобода народився 2 січня 1994 року в селі Підопригори Лебединського району. Вмів гарно малювати, писав вірші, також захоплювався військовою справою. Був учасником Революції Гідності. У 2016 році здобув професію «Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії «С», машиніст крана автомобільного». Потому працював водієм-кранівником в ПП «Надь» та водієм на підприємстві «Суми Софтранс». Періодично виїздив у зону бойових дій добровольцем Добровільного Українського корпусу Правого сектора,. Інструктор з мінно-саперної справи, розвідник. Воював біля Мар’їнки, Авдіївки, Пісків та шахти «Бутівка». Від 26 жовтня 2018 року служив за контрактом у 24-ій окремій механізованій бригаді. Старший солдат – позивний Фугас, оператор-радіотелефоніст 2-го розвідувального взводу розвідувальної роти.

3 липня 2019 року Едуард очолював групу бійців, яка забезпечувала прикриття проміжків, де передбачались дії ворожих диверсійно-розвідувальних груп. Пересуваючись визначеним маршрутом, не помітив встановлений терористами вибуховий пристрій і підірвався, при цьому прийнявши весь удар вибуху на себе, прикривши своїх побратимів. У важкому стані був доставлений до лікарні міста Курахове. Майже добу медики намагалися врятувати йому життя, але, на жаль, поранення виявились несумісними з життям. Вранці 4 липня 2019 року серце бійця зупинилося. 7 серпня 2019 року він був нагороджений відзнакою «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно);  Указом Президента України від 5 листопада 2019 року за особисту мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, зразкове виконання військового обов’язку нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). А вдома юнака чекали мама та два брати (один з них служить у 27-й бригаді).   

Едуарду назавжди залишиться 25…

х Х х

Михайло Капран народився 25 червня 1986 року в Лебедині. Виховувався у родині працьовитих батьків. Мав теплі стосунки зі старшим братом Дмитром. У 2005 році закінчив «Лебединське ВПУ лісового господарства» за професією «Муляр, штукатур, столяр». Солдат Михайло Капран служив на посаді наводчика мотопіхотного відділення одного з підрозділів 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського. За зразкову службу був відзначений у 2019 році медаллю «Захисник Вітчизни», у 2020 році – Нагрудним знаком.

Близько четвертої години ранку 20 лютого 2021 року у бліндажі в населеному пункті Водяне Ясинуватського району Донецької області, де перебували військовослужбовці, виникла пожежа. На жаль, врятувати з полум’я вдалося лише одного військовослужбовця – солдата Михайла Капрана. Медичною службою його було евакуйовано до опікового центру в місті Харкові. Але він мав 90% опіків тіла і 22 лютого від отриманих ран помер. На воїна вдома чекала любляча дружина Анжеліка, з якою вони прожили лише рік щасливого сімейного життя.

Михайлу назавжди залишиться 34…

х Х х

Максим Стеблянко народився в Лебедині 24 січня 1998 року. У батьків він був первістком. Потім у сім’ї один за одним народилося ще четверо дітей. Андрій - один із братів Максима – також ніс службу в Збройних Силах України. Відслужив строкову і Максим після того, як у 2016 році закінчив училище за професією «Лісник, тракторист – машиніст сільсь­когосподарського (лісо­гос­по­дарського) виробництва, водій (категорії «С»)». Вирішивши залишитися у війську, підписав контракт. Із 2020 року Максим Стеблянко служив у складі 1-ї окремої танкової Сіверської бригади.

Воював на Сході разом із татом – теж військовослужбовцем-контрактником Збройних Сил України. Солдат, водій меха­­­нізованого взводу меха­нізованого батальйону Максим Стеблянко підвозив бойовим товаришам боєприпаси, продукти, різні необхідні речі. «Він був такий енергійний хлопець – чудовий друг, бойовий товариш. Не раз ми з ним всілякі завдання виконували. Нас командир старався разом ставити, все дружно було, все чудово… – пригадував побратим Максима Сергій Куриленко. – Знаю, що він за продуктами тоді їхав…». 

Солдат Максим  Стеблянко 6 квітня 2021 року близько 09:30 отримав поранення, що виявилося несумісним з життям: військовий автомобіль, яким він кермував, підірвався на невідомому вибуховому пристрої поблизу села Степне на Донеччині. Підрив стався, коли тентоване авто заїхало на мало вивчену ґрунтову дорогу. У машині перебували ще шестеро осіб, але вони під час розвороту вантажівки вийшли назовні і не постраждали. У Вічній скорботі тепер батьки юнака, троє братів і сестра.

Максиму назавжди залишиться 23…

Ірина ткаченко,

заступник директора з

навчально-виховної роботи.

Додати коментар