Стрічка новин
Чи існують термін звернення для реєстрації після звільнення з роботи?: Подібне запитання звучить най­час­тіше у листах громадян на адресу центрів зайнятості Сумщини та на зустрічах спеціалістів із мешканцями міст та Працівники поліції врятували грибника: Це сталося днями, в одному з лісо­масивів Лебединщини. Літній чо­ловік поїхав по гриби і пів дня не виходив на зв’язок Побажання жителів Лебединщини враховані!: Шановні земляки! Нещодавно Лебединщину сколихнула шокуюча звістка про те, що у результаті реалізації адміністративно-територіальної реформи наш край Зміст її життя: На порозі кабінетів ультразвукової діагностики (і районної лікарні, і приватного) пацієнтів зустрічає привітна, з веселковою посмішкою, миловидна, тендітна лікарка. Станом на 17 вересня 2020 року на Сумщині 2724 випадків захворювання на коронавірусну інфекцію.: За минулу добу Covid-19 підтвердили у 84 осіб (Суми - 47, Шостка - 2, Конотоп - 4, Охтирка - 5, Хвостаті дегустатори: Маю в господарстві кота і собаку й іноді дуже дивуюся, коли вони відмовляються пити молоко, або зїсти шматочок ковбаси. Понюхають Конкурс продовжується!: Мене ковід не лякає, В ліс осінній поспішаю, Автоматичне списання коштів з банківських рахунків боржника – одразу звернись до ДВС: Громадяни, які мають борги по житлово-комунальних послугах чи не сплатили штраф, наприклад, за перевищення швидкості, кошти на банківських рахунках таких Підопригори запрошують на фестиваль БОРЩУ: Фестиваль БОРЩУ – таку нову забаву під відкритим небом на День Незалежності України вирішили провести в селі Підопригори Лебединського району. Чому затримали субсидії?: Жителі Лебединської громади стурбовані затримкою субсидій та пільг для оплати комунальних послуг за березень 2021 року.

Валя, доки сонце ще не піднялося високо, вийшла на город: потрібно ще пройтися по бур’янах. Поглянула на грядку з помідорами: піднялися слабенько, бо весна теплом їх не обігріла.

Але нічого, ще встигнуть піти в ріст. Літо попереду. І зринув у її пам’яті спогад із дитинства. Їй було років з десять. Мама через хворобу із серцем потрапила в лікарню, а тут якраз помідори треба висаджувати. На допомогу їй прийшла сусідка – бабуся Надя:

– Зараз ми покопаємо ямки, заллємо водою, а потім ти бери кущик розсади і обережно клади його в лунку, бо помідори вже трохи переросли, Земелькою зверху присипемо  і ще раз поллємо.

Мама прийшла з лікарні, а помідори стоять, як солдатики. Похвалила доньку, і відтоді садили помідорну грядку разом із нею. Тепер ні перед ким буде похвалитися, мама вже дивиться на все з небес.

Валя взялася знову за сапачку, як почула з сусіднього городу голос сусідки 82-річної Тетяни Марківни:

– Валюшо, ти не допоможеш мені морк­ву прорвати, бо зійшла, як щітка. А я вареників зварю з ягодами, то й підснідаємо удвох, бо одній і їсти не хочеться.

З Марківною вони жили душа в душу. Весь вік вона одна, виховала доньку, яка тепер мешкає з сім’єю в Хар­кові. Кличуть її до себе, але вона не хоче нікуди зі свого подвір’я мандрувати.

– Що я там за сторожа сидітиму? – каже. – Вони по роботах роз’їдуться, а для мене весь день тільки чотири стіни.

Моркву Валя за годину привела до ладу і зайшла до сусідки. Мала сьогодні вихідний на роботі, тому на запрошення Марківни посидіти й погомоніти – не відмовилася.

Вареники з мороженою вишнею були смачними. Свіжі ягоди через холодну весну ще, на жаль, не виспіли.

– Марківно, – озвалася до сусідки Валя, – це Вам пенсію повинні в липні добавити. Чула, на 85 гривень.

– Хіба то добавка? Ціни на все ростуть, то вийде: вони однією рукою дадуть, іншою – заберуть.

– І то так. Чи було таке, щоб цукор коштував по 24 гривні за кілограм? А олія – 60 гривень. Це ж усе необхідне, без нього не обійдешся. Хоча я чула по телевізору, що уряд планує ввести обмеження в ціні на соціально значимі для людей товари.

– Та чи їм вірити можна, Валю! В свою кишеню вони не забудуть покласти, а з нашої дірявої гроші сипляться, як пісок.

– А ще чула, що пільги для проїзду в транспорті видаватимуть на руки грошима. Для чого це? Гроші люди витратять на ліки або продукти, а квитки потім купуватимуть за повну ціну.

– Це вже щось вигадують для себе, – сказала Марківна.

– Я дивлюся щотижня статистику по ковіду по області, так спокій­ніше на душі стає, що він почав відступати, але хворі все ще помирають. Хоча від інфарктів смертність набагато більша. Нервують люди, харчуються, як прийдеться – от і наслідок.

– Я, Валюшо, за своїх переживаю дуже: Харків все-таки – не Лебедин.

– Дасть Бог, Марківно, обійдеть­ся. Ось я Вам ще розповім, як один  трак­­то­рист собі «під­за­робив». Поїхав людям орати город, будучи напідпитку. От і зачепив чиюсь огорожу. Власники викликали поліцію. Від проходжен­ня ­огляду на стан сп’яніння той від­мовився, значить порушив закон. Тепер «орач» заплатить 17 тисяч гривень штрафу та на рік буде позбавлений права сідати за кермо.

– Хай не п’ють, скільки горя від цієї горілки. А куріння! Я в свого сусіда питаю, скільки він щодня тратить на цигарки. Каже, по 50 гривень. А в місяці 30 днів!» От і виходить кругленька сума, яку можна пустити в діло, для сім’ї.

– А ще читала, що в Сумах в одному із крупних супермаркетів покупець купив ковбасу зі… склом. Прийшов, почав скаржитися і так, мабуть, нічого й не добився.

– Вони все рівно сухими з води вийдуть, а людину зроблять винуватою. Краще я пусту юшку їстиму, а не їхню ковбасу. Раніше мати наварить на сім’ю на день три горщики: в одному – борщ, в другому – картопля чи якась каша, а в третьому – кисіль. І живі були. Мені вже 86-й пішов.

– Дай, Бог, до ста Вам дожити. То я вже піду, сапачка на городі зачекалася. Коли що треба, гукайте – я ж поряд.

Марківна усміхнулась і змахнула рукавом непрохані сльози, чи то радості, чи то печалі, що заблистіли на її щоках.

Додати коментар