Стрічка новин
Кабмін знизив ціну на газ: Відтепер гранична ціна на газ із лютого – 6,99 грн за кубометр. Це означає, що постачальники газу більше не зможуть Провели чемпіонат України віртуально: Попри те, що в світі карантин, це не привід відмовлятися від активного життя. Це й довела Всеукраїнська федерація кіокушинкай карате.22 На конкурс: Роман Лебединський із Лебедина в річці Псел зловив таку красуню – щуку, вагою 5 кг 300 г. Нагадуємо, конкурс серед рибалок-лю­би­телів З Днем народження, пане генерале: З Днем народження, пане генерале, або одкровення Владислава Бухарєва про власну долю, як дарунок від Бога. Владислав Бухарєв У Лебединському художньому музеї замінюють вікна: У рамках міської цільової Програми розвитку Лебединського міського художнього музею імені Б.К. Руднєва на 2020-2022 роки (рішення Лебединської міської ради Леонід Решетнік: «Ось так і пишу… Про життя»: Наші читачі, певно ж, насолоджуються, тішаться, веселяться від надрукованих у кожному із куточків гумору «У реп’яХАХ» гумористичних ряд­ків, автором яких Квітнуть узори в душі й на полотні: Надія Лампак з Лебедина має золоті руки і добре серце. За все своє життя не цуралася ніякої роботи, вкладала в Як це було: Хокей. ХК «Лебедин» - «Бобри» м.Суми 2012 рік: Уривки Лебединських розмов: У парку в центрі Лебедина на лаві сидять дві жінки середнього віку і розмовляють: – Світлана так схудла, за пів року На Сумщині поліція затримала крадіїв водонапірної башти: Ними виявились троє раніше судимих жителів міста Лебедин. Спокусилися вони на гідротехнічну споруду, що знаходилась на території колишньої

Віктор БОЙКО: «Журналістика – не та професія, яку потрібно рекомендувати. Тут, як кажуть, або – є, або – немає».

– Вітаємо Вас, Вікторе Михайловичу, з нагоди нашого спільного професійного свята майстрів пера і слова – Дня журналіста, яке відзначатимемо 6 червня. Зичимо доброго здоров’я й нових творчих здобутків. Дякуємо, що погодилися поспілкуватися з читачами тижневика «Будьмо разом», котрий має статус обласного. Впевнені, що не всі читачі, телеглядачі, радіослухачі, словом,  користувачі  медіаресурсу знають, що існує така ось журналістська організація. Тому хоча б тезисно розкажіть про неї: структуру, цілі, завдання.

– Обласна журналістська організація – один із структурних підрозділів Національної спілки журналістів України, найчисельнішого творчого об’єднання працівників пера, чи скоріше по-сучасному  комп’ютерна й мікрофонна, яка налічує в своїх рядах понад двадцять тисяч членів. НСЖУ входить до складу європейської і міжнародної федерацій журналістів. Обласна організація об’єднує більше п’ятисот чоловік. У містах і районах – за територіальним принципом або при редакціях ЗМІ – діють об’єднані та первинні журналістські організації. Головне їх завдання, як і спілки в цілому – всіляке сприяння розвитку творчості працівників ЗМІ, їх навчанню, соціальному захисту.

– У свято гоже говорити про надбання. Тож які саме надбання на рахунку нашої обласної журналістської організації?

– Найперше – це організація й проведення творчих конкурсів. Протягом ось уже півтора десятка років діє обласний конкурс «Наш сучасник», переможцям якого за цей час стали більше десятка творчих колективів. Трішки пізніше започаткували конкурс імені Миколи Теницького, нашого земляка, колишнього редактора Білопільської районної газети, першого на Сумщині Заслуженого журналіста України. Переможцями цього конкурсу визначаємо переважно журналістів – ветеранів.

 На місцях первинні організації проводять свої конкурси – імені Миколи Мотренка в Охтирці, імені Галини Ільченко в Конотопі, імені Петра Коцура в Недригайлові. Журналісти області беруть активну участь у Всеукраїнських конкурсах (і нерідко займають у них призові місця), творчих зустрічах,  семінарах тощо. По можливості сприяємо працевлаштуванню журналістів, що залишилися без роботи, іншому їх соціальному захисту.

– А які проблеми Ви особисто бачите в сучасній журналістиці? Звісно, це запитання об’ємне. Але хоча б коротко про головні.

 – Проблеми? Мабуть, найперша з них – роз’єднаність журналістів. Так, ми, за великим рахунком, конкуренти, бо прагнемо подати ту чи іншу інформацію першими і якомога повніше. Але ж ми ще й колеги. І про це слід пам’ятати. Ще одна проблема: не всі журналісти до кінця усвідомлюють відповідальність за те, що і як вони доносять до читачів, слухачів і глядачів, недооцінюють,  а інколи, навпаки, – переоцінюють свою роль у забезпеченні об’єктивної інфор­мованості громадян. Проблемою за­ли­шається під­вищення професійної май­стерності жур­налістів, зокрема, мовної культури, особливо на радіо й телебаченні. Є й інші. За браком місця на них зупинятися не буду.

– Всі ми добре знаємо, що сьогодні в результаті децентралізації кількість районів в області зменшилася до п’яти. А чи не вплинуло це негативно на ЗМІ?  Адже раніше в кожному із 17 районів були своя газета, своє радіомовлення. Яка ситуація зараз?

– Децентралізація не так боляче, як це можна було очікувати, позначилася на інформаційному просторі області. Виходять практично всі колишні міські й районні газети. Щоправда, чимало з них зменшили тиражі. Але є такі, які навпаки, наростили наклади. Діють усі телерадіокомпанії. Значно гірша ситуація з місцевим проводовим радіо. Але його частково заміняють FM та Інтернет.

– Чи збереглися в редакційних колективах Сумщини первинні журналістські організації? Як вони працюють? Кращих, ініціативних, активних можете наз­вати?

– Збереглися, за невеликим винятком, і журналістські організації на місцях. Працюють вони по-різному. Серед кращих – Конотопська міська, первинні при редакціях газет «Голос Посулля»  (Недригайлів), «Ворскла» (Велика Писарівка), «Перемога» (Краснопілля), «Вісті Роменщини», «Сумська правда», ТРК ATV. Первинну журналістську організацію вашого тижневика «Будьмо разом» також можна сміливо додати до цього переліку.

– Вікторе Михайловичу, чи всі засоби масової інформації області збереглися в результаті їхнього роздержавлення?

– Випробування роздержавленням не витримали «Народна трибуна» (Глухів), «Конотопський край», «Вперед» (Сумський район) і що найприкріше – обласна газета «Сумщина».

– Сьогодні головним конкурентом друкованих ЗМІ є Інтернет. Але народна мудрість говорить: «Написаного пером, не вирубати й сокирою». А ось про Інтернет можна сказати: «Як прийшло, так і пішло». Це теж народна мудрість. На Ваш погляд, як можна витримати обвал тиражів друкованих видань, як переконати наших громадян, що газета – це все-таки краще.

– Переконувати слід, насамперед, якіс­тю своїх матеріалів, оперативністю й аналітичністю їх подачі, своєчасною доставкою видання до читача. А ось тут і починаються проблеми, спричинені непартнерським ставленням до своїх обов’язків з боку «Укр­пошти». Кому потрібна газета за позаминулий тиждень?

– Ви тривалий час були головним редактором обласної газети «Сумщина». Вам, певно ж, прикро, що ця газета перестала існувати. Що стало причиною того? Щоправда, з 1 січня 2021 року в області з’явилася нова газета «Сумщина ХХІ». Але про це мало хто знає. І чи виходить вона сьогодні?

– За «Сумщину» з її більш як столітньою історією образливо не тільки мені, а й усім, хто працював у редакції. Ми всіляко намагалися врятувати видання, але, на жаль, не вдалося. Головною причиною того, що сталося, було непорозуміння між творчим колективом і співвласниками газети, а скоріше недооцінка чиновниками ролі й значення преси в сучасних умовах. До речі, «Сумщина» – одна з небагатьох обласних газет такого рангу, що припинили свій вихід у ході роздержавлення.

Щодо «Сумщини ХХІ», то побачили світ лише кілька її номерів. І на сьогодні, наскільки мені відомо, газета не виходить.

– Часто трапляється так, що читач не звертає на автора гарного, з позитивним змістом матеріалу, а раптом журналіст піднімає гостру проблему, когось ним ущипне, його, як автора, відразу помічають, тягнуть до суду, а ще гірше, переслідують (трапляється й таке). Як Ви розцінюєте таку ситуацію?

– Відносно появи гострих матеріалів – позитивно. Що ж стосується будь-якого перешкоджання професійній діяльності журналістів, то такого в цивілізованому суспільстві бути не повинно. І ми, маю на увазі Спілку та її осередки на місцях, всіляко з цим боремося.

– Вам, як голові обласної організації НСЖУ, доводилося тим чи іншим чином захищати своїх колег-журналістів?

– Так. Ми намагаємося завжди допомагати колегам, які потрапили в складні життєві ситуації: під скорочення, незаконні звільнення, переслідування тощо. Свого часу Спілка підтримала редактора газети «Панорама» Євгена Положія, редактора газети з Тростянця Павла  Зленка, зараз опікуємося незаконним, на наш погляд, звільненням з посади директора Тростянецької ТРК Юрія Дарагана. Кільком журналістам допомогли праце­влаштуватися після їх скорочення.

– Ми у бесіді з Вами в переважній більшості піднімали проблемні питання в діяльності журналістів області. Але ж свято попереду. Когось із журналістських колективів бажаєте відзначити?

– Тут діє закономірність: де краще працюють первинні журналістські організації, там і кращі здобутки редакційних колективів. Про це свідчать і тиражі газет, і глядацька аудиторія, і популярність. Кращих я вже назвав вище. Хоча кожен творчий колектив – у міру своїх сил і можливостей – вносить свій вклад у розвиток інформаційного простору регіону.

– Ви все своє життя віддали журналістиці. Не шкодуєте, що обрали собі такий шлях?

– Ні, не шкодую. Хоча не завжди було гладко й солодко. Але загалом – цікаво.

– Вас хтось скерував у цю професію, чи це Ваша мрія, що збулася?

– Скоріше так сталося. Однак повторю: я не шкодую. Чого варті лише зустрічі з людьми, які вписали яскраві сторінки в історію «Сумщини» - генеральним директором об’єднання «Хімпром» О. Й. Кравченком, головами колгоспів імені Петровського з Охтирки Ф.С. Муратовим, імені Жданова Сумського райо­ну Є. І. Поляковим, Героєм Соціалістичної Праці С.С. Скринником та десятками інших. Я не лише писав про них, а й учився в них житейським премудростям. І щиро вдячний їм за науку.

– Знаємо, що Ви стояли біля джерел відкриття факультету соціальних комунікацій у Сумському державному університеті. Ви задоволені підготовкою журналістських кадрів у цьому вузі?

– Відкриття згаданої спеціалізації дозволило помітно поліпшити якісний склад колективів редакцій ЗМІ області. Чимало випускників вузу працюють у столичних редакціях. Хоча дехто так і не знайшов себе в журналістиці. Словом – як у житті.

– Вашу журналістську стежину хтось із родини продовжив?

– На жаль, ні. А, можливо, й навпаки. Бо журналістика – не та професія, яку потрібно рекомендувати. Тут, як кажуть, або – є, або – немає.

А тепер наші традиційні 7 бліц-запитань

– Що Ви найбільше цінуєте в житті?

– Чесність, порядність, професіоналізм.

– Голова обласної організації НСЖУ – це робота творча чи більше  чиновницька?

– Скоріше 50 на 50.

– На Вашу думку, журналістика – це стан душі чи покликання?

– Стан душі це, мабуть, і є покликання. Але якщо вас туди не тягне, краще не йдіть у журналістику.

– Хто із маститих журналістів був для Вас зразком?

– Завжди з інтересом читав у «Комсомольці» матеріали Анатолія Аграновського, Василя Пєскова, Юрія Щехочихіна. З українських журналістів – Леся Косиченка, Михайла Лисенка, Лариси Шахової, наших земляків – сумчан Віктора Васильця та Михайла Поборончука. Були й інші. Молодим, мабуть, ці імена нічого не говорять: у кожного покоління – свої кумири.

– Де любите відпочивати?

– Частіше – в селі. Іноді, рідко, в санаторії.

– Ваше хобі?

– Книги і футбол.

– Від чого одержуєте натхнення на зав­трашній день?

– Від гарно проведеного дня напередодні.

– І наприкінці нашої розмови – Ваші побажання журналістам з нагоди професійного свята.

– Бажаю журналістам постійного творчого пошуку, колоритних героїв майбутніх матеріалів, здоров’я, добра й удачі. Остання в нашій професії далеко не зайва.

– Дякуємо за цікаву, відверту розмову. І Вас зі святом!

Розмову віч-на-віч із Віктором Бойком організували і провели Василь Дацько та Надія Солодовник,члени Національної спілки журналістів України.

Коментарі  
0 #1 Парфюмер 07.06.2021, 13:44
Віч-на-віч з головою обласної організації Національної спілки журналістів України, Заслуженим журналістом України Віктором БОЙКОМ...

Эх-х-х. Переможное шествие новых правил и норм украинского правопису 2019 года, вступивших в действие с июня 2021 года.
Как-то я затрагивал раньше эту тему, опечалившись, что гвара будет повсеместно внедрена усилиями её западно-украинских адептов. Как-то просятся на язык смачные эпитеты, которые модератор сразу поволочёт на плаху. Что творится, что творится, к чему идёте?
У меня имеется весь материал изменений правил и норм правописания. Вопрос не в том, нравятся ли они мне? Нравятся ли они вам, земляки? Вот эти, например: в Давальному вiдмiнку: Путiновi, Ленiновi, Сталiновi? Или интервью с Бойком? Фамилия которого раньше не склонялась по падежам. Или в Родительном падеже: любовИ, радостИ.
Не режет слух? Дело ваше, видимо: смирене, послушане. Что там ещё придумают?
Учебники мови теперь нужно полностью переиздавать. Но оплачивать переиздание не будут адепты-инициаторы этих затей, явно не рождённых головой и здравым смыслом.
Кому вы хотите насолить этими изменениями? Ведь точно не агрессивным браткам, им до фонаря эти новшества и затеи, под которыми нет никаких оснований. К чему идёте?
Хвала тебе, Господи, что я этого воочию не вижу, а только читаю. Не смог бы пережить.
Что будете делать, модератор? Вроде бы надо удалять, ведь ворог, предки которого 200 лет прожили в Лебедине (а, может быть, и больше), голос подал. Ну тогда давайте смиряться вообще со всем тем, что рождено в столицах непонятно кем, непонятно зачем и непонятно для кого.
Цитата
Додати коментар