Стрічка новин
Що робити, якщо ваші права як пацієнта порушені?: Людина, яка опиняється в лікарні, часто відчуває себе беззахисною, адже її благополуччя та добре самопочуття залежать від інших людей. Щоб Лебедин долучився до всеукраїнської еко-акції “Зробимо Україну чистою разом”: Всесвітня еко-акція «Let’s Do It, World!» торкнулася і Лебедина. Цієї суботи, 19 вересня, небайдужі лебединці зібралися разом, аби поприбирати засмічені Математичному  профілю  - 10 років: Лебединський ЗЗСО І-ІІІ ступенів №6 міста Лебедина займає активну позицію щодо виконання нових підходів до організації освіти в старшій школі. Обережно: шахраї!: Лебединський відділ Роменської місцевої прокуратури вже неодноразово  повідомляв про боротьбу поліції та прокуратури із шахраями, які вчиняють злочини, Малий та середній бізнес серед лідерів в Україні по «карантинних» виплатах: Задля пом’якшення ситуації, спричиненої коронавірусом, Урядом передбачена виплата допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавцям із числа Нехай же стане днем дитини у всьому світі кожен день: Щороку 1 червня Лебединщина разом з країною та усім світом відзначає свято малечі – Міжнародний день захисту дітей. Любов Лєгун: «Саме в культурі я знайшла себе»: Досьє. Любов Лєгун – корінна жителька міста Лебедина. Закінчила міську школу №1, музичну школу, педагогічне училище імені А.С. Макаренка за Лебединське бюро правової допомоги роз’яснює: Як повернути завдаток?: Багатьом із нас доводилося давати завдаток за покупку товару. Але не всі знають, як правильно оформити цю дію і що Дар Божий: Галина Миколаївна тихесенько підвелася з ліжка та навшпиньки вийшла зі спальні, уважно поглянувши на сплячого чоловіка. Чи, бувало, не розбудила? Що воно горить?: Життя іде, залишаючи по собі гіркі й добрі спогади. Іноді перегортаєш їх, як аркуші у фотоальбомі, і посміхнешся, пригадавши якусь

 

Невблаганно спливає час. Але не старіє пам’ять. Вона повертає нас до жахливої трагедії, що сталася 35 років тому. 26 квітня 1986 року...

Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. На благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 км. від столиці України Києва, сталася аварія, яку вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою. Світ здригнувся від вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції.

Страшна катастрофа сколихнула весь світ і своєю величезною руйнівною силою, і мужністю тих, хто першими зіткнулися з її наслідками. З перших хвилин катастрофи розпочалися спроби приборкати ядерну стихію. Першими удар прийняли працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції. Вони опинилися у самому пеклі смертельної радіації. На сьогоднішній день жодного з них немає в живих.

Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 енергоблоки. В такому випадку на місці Київської, Житомирської, Чернігівської областей та півдня Білорусії утворилась би величезна вирва, а радіаційною, небезпечною для життя зоною була б вся Європа. В ліквідації наслідків аварії брали участь і ті, хто будував захисну споруду – об’єкт «Укриття»: робітники атомної станції, що залишились працювати після вибуху, атомники з інших станцій, водії автомобілів, льотчики гелікоптерів, шахтарі, які під зруйнованим реактором будували фундамент саркофагу, медичні працівники, які надавали невідкладну допомогу. Найнебезпечнішою була розчистка даху сусіднього енергоблоку. Молоді солдати лопатами скидали з даху радіоактивний графіт.

Ось вже 35 років ця незагоєна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров’ю мільйонів українців. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні років відчуватимуть на собі майбутні покоління.

26 квітня – День національної жалоби, день пам’яті, день скорботи і роздумів. Бо нам є над чим замислитися. Могутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль.

Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тим, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів.

 

Пам’ять болем людським наповнена,

Час з тремтінням вперед іде,

Дзвонять чорні дзвони Чорнобиля,

Входять в душі, серця людей.

 

Тетяна Пархоменко, викладач суспільних дисциплін КЗ СОР «Лебединський педагогічний фаховий коледж імені А.С. Макаренка»

Коментарі  
0 #1 ОГО! 26.04.2021, 14:33
"довічна вдячність усім тим, хто,..."

Як казав колись один старий тесля в Лебединi (я сам чув): "Спасибi - то нам трiшки забагато буде, а чекушка була б в самий раз!"
Мiй племiнник, "лiквiдатор", втративши здоров'я, ледве тягне на свою жалюгiдну пенсiю. I слухати зараз про те, що якiсь там чорнi дзвони кудись там входять, йому нiколи й нецiкаво. Треба якось виживати.

Вас це дивує?

А текст таки вправно написаний...
Цитата
Додати коментар