Стрічка новин
Просто анекдот: Зустрілися двоє знайомих. Один з них говорить: – Мені в цьому році виповнилося вісімдесят. А скільки тобі років? LOVE UKRAINE: «Любіть Україну» – читаємо й пригадуємо відомий вірш Володимира Сосюри. «Love Ukraine» – читаємо й пригадуємо урочисту й водночас дуже Завжди у творчому пошуку: Кожен навчальний заклад має  свою історію, на сторінках якої оживають учителі, учні, буденний ритм життя і тріумф успіхів. Школа є Нові карантинні обмеження з 19 грудня: Кабінет Міністрів 14 грудня оприлюднив пере­лік карантинних обмежень, які діятимуть з 19 грудня. Зокрема, нові обмеження забороняють: Увага, шахраї!: Шановні лебединці! Сьогодні до мене були неодноразові звернення про те, що містом блукають люди, які пропонуючи послуги з перевірки газових Дві пожежі у Лебедині: 12 квітня о 13:09, до Служби порятунку 101, надійшло повідомлення про загоряння господарчої споруди по вул. Фабрична в м. Лебедин. Книги на різний смак: Величезне задоволення і втіху приносять нові книги, в яскравих обкладинках, з запахом друкарської фарби, що надходять до міських бібліотек. Є зміни в Правилах дорожнього руху: Кабмін 11 листопада вніс зміни в Правила дорожнього руху. Зокрема, тепер велосипедистам дозволяється рух по смузі для громадського транспорту. За шахрайство – законне покарання: Лебединським відділом Ромен­ської місцевої прокуратури підтримано публічне обвинувачення у суді стосовно мешканця с.Куданівка Лебединського району Б. Сорок один хворий – за один день!: За повідомленням державної установи «Сумський обласний лабораторний центр МОЗ України»  17 жовтня 2020 р.   по Лебедину було зареєстровано 41

На горизонті мого життя горить і горітиме найяс­кра­віша із зірок – зірка мого дитинства – село Грунь. Моє рідне село уособлює в собі не тільки велич природи,

а й працьовитих, доброзичливих, дружніх і дуже співучих людей. Я пам’ятаю і пам’ятатиму тебе завжди, моя колись квітуча мала батьківщино!

 

Ода Груні

Маленькі села й хутори –

Слобода, Марусенки, Падалки,

Галушки, Грицини,

Розкинувшись на берегах ріки,

Колись зростали й процвітали,

А тепер із карти позникали.

                                х Х х

Спочатку річка Грунь тече струмком,

А в росянистих луках – розливається.

Стоїть село на річці Грунь

І Грунню називається.

 

Ліворуч річки – Грунь Велика,

Праворуч річки – Грунь Мала.

Збудована уся інфраструктура,

В людей покращилось життя.

               

Колись Кокоша збудував завод цегельний.

Цех шиферний, комори для зерна,

Гараж, свинарник, ферми нові,

Бригаду тракторну у полі,

Механізовано було токи.

Конюшні в кожній із бригад,

Пологовий будинок, ФАП,

І магазин, і клуб – все для людей

Таким же був він – корифей!

А яблуневий сад який заклали?!

Там ще вирощували помідори й огірки.

Лененко керував цим господарством,

А всі ж допомагали залюбки.

 

Під кожний двір стовпа вкопали,

Електрик Патраков поначіпляв дротів,

Тоді від «дизеля» з Малої Груні

Неслося світло в кожний дім.

 

Від графа Капніста - школа дісталась,

Учні в дві зміни спочатку навчались,

Та стало дітей дуже багато,

Змушені школу добудувати!

 

Педколектив був чималий і дружній,

Знання давали нам міцні й потужні!

Шана й подяка усім вчителям,

За Ваші старання – уклін низький Вам!

                                х Х х

Важкі двохтисячні роки

Змінили людські долі навіки!

Хто зміг, той виїхав давно.

Залишивши спустошене село.

 

Колись село росло й цвіло

Між мальовничих пагорбів.

Тепер ми згадуєм його

Лише у нашій пам’яті.

 

2021-й рік. Села на карті вже немає...

Живе лишень тут 5 осіб

(Олексій Бороденко, Марія Підопригора,

           Надія Бороденко, Микола Левченко,

           Олександра Левченко),

Та як живуть вони, не знаю.

Їх сам Господь оберігає!

х Х х

Щорічно у червні, – останньої суботи,

У всіх односельців – одна лиш турбота:

«Дійти чи доїхать до рідної Груні?

На зустріч! На зустріч!» –пульсує у скронях.

 

Летять у село, як птахи з усієї Вкраїни:

З Донецьких степів, Дніпра, Харківщини,

Полтави, Одеси, Києва, Криму,

Черкас і Луганщини, з рідної Сумщини.

Летять туди, де вже немає нічого,

Ні рідної хати, ні навіть до неї дороги.

 

Зустрічі! Зустрічі! Бажані, ждані!

Скільки емоцій даруєте нам!

Радості сльози, надій сподівання

І фото на пам’ять – на згадку всім нам!

 

На фото: Свято зустрічі.

Світлана СІМОНОВА (КОЛДОВСЬКА),

м.Суми.

Додати коментар