Стрічка новин
Міжнародні перемоги “Веселки”: Нещодавно зразковий хореографічний колектив «Веселка» Лебединського центру позашкільної освіти (керівники Тетяна та Валентин Литовченки) взяв участь у міжнародних Смачного вам!: У нашому місті не один рік працює кулінарія, що по вулиці Героїв Май­дану. Тут завжди можна підкріпитися сві­жою випічкою. Особливо Уривки Лебединських розмов: Розмовляють дві «продвинуті» подруги у центрі Лебедина: – Хочеш, я познайомлю тебе з хлопцем, який знає п’ять іноземних мов, не п’є, 26 вересня – всеукраїнський день дошкілля: В останню неділю вересня вся когорта працівників закладів дошкільної освіти відзначає Всеукраїнський День дошкілля. Лариса Матвіїва: «Творчість стала стилем мого життя»: Напередодні Дня журналіста розмову віч-на-віч ведемо із нашою колегою, з якою ми працювали в 90-х роках наприкінці минулого століття Ціни на ринку на 5 липня 2020 року: М’ясо (1кг) – 120 -150 грн. Сало (1кг) – 40 -130 грн. На конкурс: Сергій Зелений із Лебедина зловив цього коропа вагою 12кг 700 г на одній із водойм Лебединщини. Нагадуємо, конкурс серед рибалок-любителів Військові РФ кинули гранату в мирних жителів Тростянця – двоє чоловіків загинули: 18 березня російські військовослужбовці на одній із вулиць Тростянця кинули гранату в людей. Унаслідок вибуху загинули двоє чоловіків. Повідомляє Суспільне Вшанували сільських жінок: 15 жовтня у Лебединській районній державній адмі­ністрації, з нагоди Між­на­родного дня сільських жінок,  відбулася зустріч голови районної ради Василя Калити Такий у них менталIтет: Якось Галина Олексіївна і Петро Іванович Перевозники з Лебедина, перегортаючи сторінки сімейного альбому і ведучи надвечірню задушевну розмову, невимушено

Шановні читачі тижневика «Будьмо разом», користувачі сайту «Лебедин press»!


Після тимчасового вимушеного припинення випуску газети «Будьмо разом» у зв»язку з воєнними діями, ми знову розпочали її діяльність. При цьому, ми зберігаємо основне спрямування видання – газета для сімейного читання
До того ж, ми розширюємо кордони інформування, щоб стати ближчими до кожного читача. Тож тепер нас можна знайти не лише на сайті, а й у Telegram каналі та facebook.
Тому, якщо хочете про все дізнаватися першими, підписуйтесь на наші сторінки у соцмережах:

https://www.facebook.com/lebedinpress
https://t.me/lebedinpress
Дякуємо, що залишаєтесь з нами!

Координатор сайту Євгеній Чижик.
Із повагою Василь Дацько,

головний редактор тижневика «Будьмо разом» та інтернет-видання «Лебедин press», Заслужений журналіст України.

У глибині двору, по вул. О.Чапаєва, 19 у Лебедині знаходиться руїна згорівшого ще у 2000-х роках одноповерхового дерев’яного будинку з цегляним фундаментом,

що належав родині Стеблянків. Колись будинок мав 2 окремі ходи, 6 кімнат та площу у 102 кв.м. Дах було вкрито жерстю. Споруджений він ще у ХІХ ст., автор проєкту (будівельник) – невідомий.

Саме у цьому будинку народився, провів дитячі роки та епізодично проживав у роки  юності та під час Другої світової війни – Олександр Іванович Стеблянко (1896-1977) – відомий український композитор, етнограф, фольклорист і педагог.

У той час родина  Стеблянків складалася з 9 осіб: батько, мати, 4 брати і 3 сестри. Батько Іван був селянином, займався хліборобством та не складними промислами. Мати – Настасія Іванівна – була розумною, грамотною жінкою, й всім дітям дала початкову освіту. Із семи дітей шестеро згодом одержали вищу освіту і зайняли почесні місця в тодішньому суспільстві. Олександр був найстаршим. З дитинства він тягнувся до освіти. Спочатку навчався в церковно-парафіянській школі, а потім – у Лебединському початковому училищі. Одночасно співав у різних хорах – церковних, шкільних, самодіяльних. Перші знання з музики і вміння грати на музичних інструментах він одержав від викладача співів і регента церковного хору Лебединського Успенського собору О.Пінчука. До 1914 Олександр працював по батьківському господарству.

В роки Першої світової війни (1914-18) Олександр Стеблянко навчався у Старобільській учительській семінарії. Під час навчання був мобілізований до війська, і навіть, побував на фронті. Після закінчення навчання в семінарії, працював вчителем у школах Лебединського повіту (сс. Червлене і Малий Вистороп). З 1921 по 1926 навчався на теоретичному факультеті по класу теорії та композиції у заслуженого професора Семена Богатирьова у Харківському музично-драматичному інституті. Одночасно з навчанням працював, майже безкоштовно, у різних закладах Харкова на посадах, пов’язаних  з музикою. До 1926, під час канікул допомагав батькові по господарству і одночасно збирав народні пісні. На Лебединщині він записав більше 300 народних пісень. Усього ж у чисельних фольклорних експедиціях Олександр Стеблянко записав 2000 українських народних пісень. У студентські роки він почав композиторську діяльність.

У 1920-30 рр. був вчителем співів у трудшколах, був викладачем теоретичних дисциплін у музичному технікумі, робітфаку та інших місцях м. Харкова. З 1934 по 1941 займав посаду викладача народної творчості і завідувача кабінету музичного фольклору в Харківській державній консерваторії (ХДК).

Під час німецької окупації (з грудня 1941 по лютий 1943) Олександр Стеблянко перебував у Лебедині, де займався по господарству (городництво, заготівля дров у лісі) та викладав теорію музики в дитячій музичній школі. У травні 1943 – березні 1944 перебував в армії (був сапером, воював на фронті під Кривим Рогом, демобілізований у зв’язку з хворобою). У березні – серпні 1944 проживав у Лебедині як інвалід війни, спочатку 2-ї, потім 3-ї групи. Працював по господарству в місцевому колгоспі та деякий час викладав теорію музики в Лебединській музичній школі.

Із серпня 1944 до 1 вересня 1945 працював як методист та директор у Харківському обласному Домі народної творчості. Із жовтня 1945 до виходу на пенсію (1962) працював у ХДК як завідувач кабінету музичного фольклору і викладач народної творчості.

Олександр Іванович Стеблянко – автор досліджень «Ладова структура і хроматизм української народної пісні» (1946) та «Виконання народних пісень і ансамблі народних хорів» (1952). В 1947 він був одним із групи композиторів, які створили музику Державного Гімну УРСР – «Живи, Україно, прекрасна і сильна».

24 травня 1996, з нагоди 100-річчя від дня народження Олександра Івановича Стеблянка на будинку була встановлена меморіальна дошка з нержавіючої сталі (0,6 х 0,4 м) з меморіальним написом (автор тексту В.Г. Дудченко).

Меморіальну дошку було виготовлено ще в 1986 гравером Сумського заводу електронних мікроскопів.

Текст, який  був на меморіальній дошці: «У цьому  будинку народився і жив український радянський композитор і етнограф Стеблянко Олександр Іванович 1896-1977». Зліва вгорі – вигравірувані дві квітки бутонами вниз. Через кілька років дошка викрадена. Ще за кілька років, будинок згорів. Руїни заросли чагарником й завалені сміттям.

За даними Лебединського бюро технічної інвентаризації (на 2017 рік), залишки будинку знаходяться у власності нащадків брата О.Стеблянка, які проживають в місті Суми.

Сумські Дебати



Підписуйтесь та читайте нас в Telegram каналі та на Фейсбук




Додати коментар