Стрічка новин
Жителі Лебединщини перекрили трасу Суми-Київ: Поблизу села Філонівщина у Лебединському районі зранку 11 червня люди перекрили трасу Суми-Київ. Вони заблокували пішохідний перехід, пише Суспільне. Її життя – це учні, зошити та недоспані ночі: Такими словами можна розпочати розповідь про директора Лебединської ЗОШ I-II ступенів №4 Олену Дубовик. Вона успішно поєднує досвід управління Лебедин долучився до всеукраїнської еко-акції “Зробимо Україну чистою разом”: Всесвітня еко-акція «Let’s Do It, World!» торкнулася і Лебедина. Цієї суботи, 19 вересня, небайдужі лебединці зібралися разом, аби поприбирати засмічені Вогнеборці ліквідували загоряння літньої кухні: 16 червня о 09 годині 24 хвилини, на пункт зв’язку 18 ДПРЧ Управління ДСНС України в Сумській області надійшло телефонне Ольга ПАЛИВОДА: «Я творила свою долю сама. Радію життю і по-філософськи ставлюся до нього»: 15 травня відзначатиме ювілей напрочуд цікава людина, неординарна особистість – педагог-ветеран, Заслужений працівник культури України, громадська діячка з активною Гарний товариш, патріот, справжній козак: Наш побратим, учасник бойових дій в Афганістані  Сергій Іванович Бойко народився в с. Ворожба на Лебединщині. Він є заступником голови Що таке кохання?: Що таке любов вустами ді­тей? Маленькі діти сприймають усе просто, і, незважаючи на свій вік, іноді говорять правильні речі. У Лебединщина проти приєднання до Охтирського району: 3 червня Сумська обласна державна адміністрація погодила проєкт постанови Міністерства розвитку громад і територій України «Про утворення та ліквідацію районів». Відеороз'яснення щодо виплати грошової допомоги: Пенсійний фонд України пропонує відеороз'яснення щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 1тисячі гривень в умовах карантину. Водночас закликаємо Психолог: Любі жіночки! Погляньте на вулицях на представників сильної статі. Уважно! Майже у кожного п’ятого черево випинається, як надувний м’яч. А

Генерал-полковник спецслужб України. Народний депутат України VIII скликання. Почесний громадянин міста Лебедина, де народився. Один із засновників Всеукраїнського фестивалю Kvartal FEST.

Радник міністра внутрішніх справ. Все це про одну і ту ж людину – нашого земляка – Владислава Бухарєва. Хто його знає, завжди відзначають в ньому багатогранність і кипучість натури. Навіть своїми хобі вміє здивувати – полювання, збирання платівок Висоцького і… вирощування троянд, колекція яких у нього вдома просто унікальна. В середині березня В.В.Бухарєв відзначив свій черговий день народження, а в квітні буде перша річниця його роботи на посаді радника міністра МВС. Чим не приводи поговорити з відомою людиною про життя насущне, професійні питання і його оцінки того, що відбувається навколо?

– Можна сказати, що березень – Ваш місяць? Пробудження природи – привід привітати з міжнародним святом своїх найближчих жінок – дружину і доньку, а ще - запросити друзів на власний день народження. Весна живить Вашу натуру?

– Свої відчуття не вмію описувати художніми образами. Не поет. І не люблю говорити метафорично, у мене це виходить цілком прямолінійно. Натхнення ж черпаю з глибинного: віри в Бога і в людину, в її порядність. А ще сім’я - це святе. Внутрішню дисципліну перейняв у спадок від діда і батька –таких же військових, як і я. Дякую їм, постаралися. Також звичка і потреба щоденної, напруженої праці, що допомагає добиватися поставленої цілі.

– Не митець, а мистецький фестиваль подарували Сумщині! Щорічні фестивалі у Підопригорах сьо­год­ні є чи не головною фестивальною візитівкою на Слобожанщині.

– Так, цей фестиваль – гордість Сумщини. Кожного року він збирає дуже багато людей під відкритим нашим українським небом у мальовничому яру біля селища Підопригори, що на моїй рідній Лебединщині. Не я зробив його таким - у підготовці щороку бере участь величезна професійна команда, даруючи людям море активностей, виступи топових зірок українського шоу-бізнесу, смачні майданчики по приготуванню української їжі, а також участь у дитячих зонах, лотереях від різних спонсорів, конкурсах вишиванок... До нас приїздять найкращі виконавці, на сцені сучасна хореографія, живий звук і, як родзинка, – виступ зірок естради. А ще особливістю цих фестивалів є те, що проводяться вони до Дня Прапора та Дня Незалежності України, де в нас, українців, є можливість і самим сказати, як сильно ми любимо Україну та пишаємось нею - разом всі присутні співають Гімн України. Таким фестивалем можна і треба пишатися. Я переконаний, що це дійство вже давно заслуговує на статус загальнонаціонального.

– Яким буде він цього року? Вже щось відомо про цей фестиваль?

– Можу поділитися приємною інформацією: в цьому році фестиваль можливо буде проводитися за підтримки Міністерства культури і інформаційної політики України. За час, що минув, і в Уряді переконалися у надзвичайному потенціалі нашого культурного заходу, який став прекрасною платформою для розвитку культурного потенціалу краю. Адже коли довкола панує якісне  мистецтво, коли стільки людей долучаються до мистецького дійства, де звучить прекрасна музика - у людей, особливо молоді, ще більше зміцнюється віра у краще майбутнє, вони стають активнішими учасниками всіх процесів, які відбуваються в країні.

– Чи не найголовнішим ризиком для подібних заходів сьогодні є пандемія?

– Тут можемо лише сподіватися, що коронавірус та пандемія не зможуть суттєво вплинути на святкові заходи до 30-річчя Незалежності нашої держави. Тим більше, вакцини дочекалися, щеплення вже почалося, культури поведінки та дотримання санітарних норм українцям не бракує.

– Вже рік, як коронавірус змінив історію. 20 лютого минулого року у Нових Санжарах з`явилися перші евакуйовані з Уханя. 3 березня в Чернівцях зафіксували перший випадок інфікування на COVID-19. Особисто Ви як дивитесь на це?

– Найважливіше сьогодні – врятовані життя людей. І одним з надійних заходів є вакцинація.  І тут я особисто  не дивуюся обережності українців. Це природно, сумніватися. Але я проти так званих «диванних» експертів, які нагнітають страхи в соцмережах із сумнівами щодо якості закупленої вакцини. Всі вакцини, що надходять в Україну, схвалені Всесвітньою організацією охорони здоров`я.

– А у Вас є побоювання з приводу вакцинації?

– Найкращий аргумент «за» - це те, що першими вакцинуватися почали медики. Вони мають медичну освіту, добре знають інформацію про вакцину, яку їм колють, і ніколи б не погодились на це, якби вона була небезпечною. Щодо себе скажу, що коли до мене дійде черга, то я ховатися не буду, спочатку пораджуся зі своїм сімейним лікарем – якою вакциною вакцинуватися. І так раджу зробити кожному. Не треба ризикувати своїм здоров’ям, здоров’ям своєї родини та тих, з ким працюємо.

– Поговоримо про земне – про ціни. Як часто скуп­ляєтесь? Помітили, що подорожчали яйця, олія, цукор, м’ясо, гречка… Що по Вашому стало причиною «розпечених» цінників і які перспективи для гаманців насамперед бідної частини населення. Як допомогти людям?

– Не часто, але буваю і на ринках, і скупляюся в магазинах, в тому числі і на Сумщині. Помітив, що  й олія була по 30, а зараз така ж пляшка під 50 гривень. Рік тому кіло цукру коштував 13 грн., зараз 22. Чи може щось зробити держава? Як їй впливати на ціни? Однозначно, що напряму регулювати ціни держава не може – ціну диктує ринок. Але що можна і треба робити, так це моніторити ціни, говорити з бізнесом над їхньою соціальною відповідальністю про стримання цін на товари першої необхідності. Пам`ятаю, коли був народним депутатом, ми приймали закони, які давали механізми поставок певних груп товарів з держрезерву  та як обмежувати торговельні надбавки. Хоча треба розуміти й бізнес. Вони теж беруть нові ціни не «зі стелі» – неврожаї, світові тенденції, та ж пандемія.

– Поліпшення стану доріг, чим багато опікувалися Ви за своєї депутатської каденції, нині набуло ще більших темпів. Це один з пріоритетів проєкту «Велике будівництво», ініційованого Президентом України Володимиром Зеленським. Схвалюєте?

– Звичайно, бо насправді як в Україні, так і на території Сумщини якісних доріг дуже мало. Будучи народним депутатом, допомагав рідній області в реалізації багатьох проєктів з ремонту та будівництва доріг. Нам вдалося зробити чимало. За ці два роки теж багато побудовано. Слідкую за цими роботами, бо хочеться, щоб були сучасні і якісні дороги між Сумами і Охтиркою, Лебедином і Великою Писарівкою. Знаю, що вже стартували будівельні роботи на автошляхах «Київ-Суми-Юнаківка» та «Суми-Полтава». Це добре. Хотілося б, щоб і якість була європейською, і вартість не завищувалася. Це вже завдання місцевої влади та контролюючих органів. Бо насправді, маючи великі обсяги, можна досягати дешевшої вартості, хто би що не казав, а не навпаки. Та маємо немало прикладів, коли нові дороги обходяться у рази дорожче, при цьому потім розвалюються на очах протягом року-двох. Це недопустимо. Бо витрачаються кошти платників податків.

– До речі, Ви згадали період свого депутатства у Верховній Раді. Тоді Ви були одним з 450. Сьогодні Президент цю кількість хоче зменшити до 300. З позиції вже віддаленої до парламенту людини, скажіть, скорочення депутатів – це про кількість чи про якість?

– Народних депутатів і зараз не 450, здається, лише 423. Бо не всі одномандатні округи провели вибори. Про ініціативу зменшити склад парламенту до 300 чоловік знаю. Законопроєкт подано від Президента. Це була його перед­виборча обіцянка, і він прагне її виконати. Як колишній мажоритарник, цю ідею я не зовсім розділяю, бо, зменшивши кількість депутатів, погіршиться зв’язок в округах. І міжнародна практика підтверджує мої слова. Наприклад, в Італії один депутат обирається від 64 тисяч виборців, у Польщі – від 68 тисяч виборців, у Франції – від 73 тисяч. А ось в Україні один депутат представляє інтереси аж від 97 тисяч виборців. Тобто, наша Рада навіть сьогодні менша від парламентів інших держав. І якщо говорити про зменшення кількості, то це точно не про поліпшення якості. А ось двопалатний парламент – на цьому можна об’єднатися і подумати про зменшення депутатів.

– У 162-му окрузі Вас пам`ятають по багатьох добрих справах. Климентівський міст в Охтирському районі, тринадцять футбольних майданчиків на Лебединщині, європейський автобан між Тростянцем і Боромлею… Згадуються і кумедні історії, наприклад, як у січні 2019-го Ви у Тростянці разом з Юлією Тимошенко в музеї шоколаду потішили країну шоколадно-політичними анекдотами. Вас на тій зустрічі, до речі, бачили не з порожніми руками, а з плиткою шоколаду. Розкрийте секрет, що то був за подарунок – Вам від Бови чи навпаки?

– Дякую, що нагадали про той випадок. Все тоді вийшло експромтом, але з гарним настроєм. Мер Бова тоді провів нам невеличку екскурсію по музею. Ю.Тимошенко всіх потішила анекдотом про відмінність шоколаду і Петра Олексійовича та скільки за вибір кожного доводиться розплачуватися. Тоді у мене в руках дійсно була плитка шоколаду. Тільки не українського, а американського виробництва – з Дональдом Трампом на обгортці. Я її в одному із аеропортів США купив, як сувенір, коли був у тій країні у справах, як народний депутат. Коштує така плитка дев’ять доларів. І ось коли ми перебували у Тростянці, я цю плитку з Трампом передав Юрію Бові – для їхнього музею шоколаду на згадку про наш візит. Мер Тростянця пообіцяв, що знайдуть місце для цього невеличкого експонату. Коли буду в Тростянці, зайду в музей. Цікаво, чи побачу там шоколадний смаколик з Трампом?

– Все життя Ви на службі закону – то в органах спеціального призначення, сьогодні в МВС на посаді радника міністра, куди Вас призначили в квітні минулого року. Як працюється?

– Так, Міністерство внутрішніх справ - нова для мене сфера діяльності. Але допомагає досвід, набутий раніше, зокрема в СБУ, де працював і першим заступником голови, і керівником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, а ще раніше - керівником податкової міліції України. Та й робота в короткий термін головою зовнішньої розвідки – теж уроки і досвід. Втім, посади для мене – не головне, за ними не гнався і не женуся. Себе сьогодні, як і раніше, бачу, по суті, як солдата, офіцера – переді мною ставлять задачу і я її виконую з максимальною віддачею. Так, паралельно десь вчуся сам, десь передаю досвід молодшим колегам – товаришам по роботі. Але при цьому чітко виконую те, що мені доручено.

– Опитування громадської думки показують, що рівень довіри суспільства до української поліції значно більший, ніж до інших силових структур, зокрема судів чи прокуратури. Спробуйте пояснити, чому так?

– Думаю, що такі показники «рівнів довіри» цілком умовні. Хоча про МВС скажу, що довіра до міністерства в цілому тримається насамперед на чесності і порядності людей, які там працюють. Передумовою можна вважати і високий рівень якості проведеного реформування в структурах МВС. Суспільство хотіло бачити поліцейських професіоналами, які чесно служать українському народу. І в переважній більшості структурні підрозділи МВС це демонструють, щоби безпека громадян і країни в цілому були дотримані. І зважте на такий факт – за сім років керівництва цією структурою Арсеном Аваковим, в країні не допущено жодного кривавого протистояння. Так, недоліків вистачає. Знайти їх можна в кожного. Але те, що сьогодні є в МВС, це реальний приклад того, що ми можемо змінювати країну, що ми можемо змінювати систему, що ми можемо змінювати в тому числі і професійні середовища.

– Очікування безпеки великі, особливо коли виникають реальні  загрози. Як-то терору. Свіжий приклад, невідомий повідомив у поліцію про замінування чи не половини залізничних вокзалів Сумщини - у Сумах, Конотопі, Ромнах, Шостці, С.-Буді, Ямполі, Білопіллі, Тростянці. Терміново евакуювали всіх відвідувачів та працівників. Правоохоронці обстежили всі вокзали, та вибухових предметів не виявили. Добре, що повідомлення виявилося хибним. А якщо б ні?

– Так, «місцевого» тероризму побільшало. І фальшивого, і реального. На Подолі в Києві рвонуло в під`їзді висотки. В метро на станції Мінській трагедії запобігли сапери. Це реальний тероризм. Але більшість повідомлень про замінування – фейкові. Тільки наперед не знаєш цього, тому по кожному випадку треба реагувати. Так, рятувальники Київської області торік наїздили на «хибні» виклики 200 млн. гривень. Впевнений, що у кругленьку суму збитків обійшлися і «замінування» вокзалів на Сумщині. Є тут ще одна складова – українська кіберполіція, розплутуючи теракти, в тому числі і фейкові, знаходить немало слідів замовників, які ведуть за кордон. Все це розслідується, більшу частину справ скеровуємо до суду. Скажімо, тільки по Києву в минулому році порушувалися 244 справи про «замінування». А взагалі, ми ж з Вами розуміємо, що тероризм як злочинна діяльність, поняття більш масштабне і охоплює дуже великий спектр протиправних дій – від планування, підготовки, підбурювання, вербування, фінансування тощо, до вчинення терористичних актів. Але це дуже насущна в світі тема, що потребує окремої дискусії. Можу лише сказати, що в МВС до цього питання ставляться дуже серйозно. Цілодобово, в тому числі у взаємодії зі Службою безпеки України,  ведеться робота по протидії тероризму у всіх його проявах на території нашої держави. Безумовно, здійснюється в режимі реального часу цілодобовий обмін оперативною інформацією з цього питання з іноземними спецслужбами і правоохоронними  органами.

– Останнім часом додали роботи правоохоронним органам і «кримінальні флешмоби» в соцмережах. Нещодавно хлопчик з Тростянця вночі втік з дому і знайшовся через кілька днів, коли дістався до Києва. Виявляється, він був учасником соцгрупи, де підлітки «змагалися», хто з них далі з дому зійде. Як вберегти дитину від таких небезпечних «подорожей»?

– Однозначно й не скажеш. Соціальні мережі не закриєш. Гаджети сьогодні є у більшості дітей, і забирати їх у них – це не вирішення проблеми. Не помічник у діях дорослих і паніка. Наша кіберполіція у взаємодії з підрозділами українських спецслужб, закордонними партнерами пос­тій­но працює над цією проблемою, намагається розбиратися і виявляти подібні соцгрупи та челенжі, аби упереджувати небезпечні розвитки подій. Але одним правоохоронним органам не вирішити проблему. Варто й батькам цікавитися віртуальними друзями їхніх дітей. Бо ті можуть сидіти поруч з батьками і в цей час спілкуватися зі злочинцями. Важливо на ніч забирати до себе в кімнату телефони дітей, а комп`ютери - паролити. А найголовніше – говорити з дітьми та пояснювати їм, що їх може чекати від монстрів по той бік екранів гаджетів.

– Дивлячись, що на календарі початок квітня, не можу не задати Вам, як поціновувачу тонкого гумору, питання з першоквітневим підтекстом: як ставитесь до анекдотів про білявок або реплік про нерішучих чоловіків на зразок: «Ти ж мужик».

– Не розумію і не поділяю недолугі жарти та непристойні компліменти. Зокрема, жарти «про білявок» або репліку, що «чоловіки – козли». Хто цим користується, раджу спочатку подивитися у дзеркало, а потім спробувати змінити на краще свою поведінку... Я ціную тонкий гумор. Можливо, на грані фолу. Але точно не примітивний.

– І останнє, що б хотіли побажати своїм землякам?

– Здоров`я, здоров`я і ще раз здоров`я, мирного неба над головою, праці в задоволення, грошей для достатку, бажання до вдосконалення та задоволення від життя.

Додати коментар