Стрічка новин
17 вересня - День рятівника: День рятівника відзначається в день святкування Ікони Пресвятої Богородиці Неопалимої Купини – покровительки пожежних-рятівників, людей, У команді Сумщини «Дні Європи – 2021»: Активісти шкільного євро­­­­­клубу “Mayflower” Лебе­­дин­­ського закладу зага­льної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 (координатор – вчитель  англійської мови Логвиненко Н.М.) Вони ніколи не крокували на святкових парадах: З дитинства моє покоління звикло бачити на святкових парадах ветеранів – усміхнених і радісних, з букетами квітів, з тихим дзвоном Зимові свята розпочались: Прийшовши зі школи, сестрички-старшокласниці Марина і Аня підсіли за гаджети. Бабуся Віра готувала обід, по квартирі розносилися пахощі оладок з За жорстоке поводження з тваринами – до суду: В останні роки у світі все більшого визнання набуває думка, що гуманне поводження з тваринами — один із показників цивілізованості Ой, на свято, на Водохреща: 19 січня право­славні христия­ни відзначили тре­тє завершальне свя­то зимово-різ­д­­вя­ного циклу –  Во­дохреща. Свят­ко­ві богослужіння пройшли у всіх храмах Лебединщини. Ціни на ринку на 13 травня 2020 року: М’ясо (1кг) – 100-130 грн. Сало (1кг) – 50-120 грн. «Школьные годы чудесные...»: Як швидко йде час. Не встигли ми озирнутися, як минула половина життя. Усі уже дорослі, підросли діти, дехто дочекався онуків. Розслаблятися ще зарано: Про стан захворюваності на COVID-19 та грип у 2020 році і заходи з профі­лак­тики вірусних інфекцій на 2021 рік по Запобігання поширенню коронавірусної інфекції: 24 березня відбулося чергове засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій. Під час роботи

Ці два слова вповні характеризують Надію Іванівну Діденко, жительку с.Курган. Хоча ця мила й чарівна жінка родом із Прикарпаття, однак все її життя пов’язане із Сумщиною.

Свого часу доля так розпорядилася.

Навчалася Надійка в школі №5 нашого міста. Потому вирішила здобути фах зоотехніка у Маловисторопському радгоспі-технікумі імені П.С.Рибалка. А вже по його закінченню Надію, дипломованого спеціаліста, скерували на роботу в Путивльський район. Там пройшли її молоді роки, там вона робила перші кроки у професії, там прийшло до неї кохання, там створила сім’ю і народила двох діток.

Та у житті майже кожної людини бувають круті повороти. Був він і в Надіїному. Пропрацювавши двадцять років у партизанському краї, Надія Іванівна з родиною перебралася на Лебединщину, у мальовниче село Курган.

Сімейні турботи, знову улюблена робота зоотехніком, нові друзі, – все це сповнювало життєвий ритм. Сьогодні жінка із задоволенням згадує той час. Професія зоотехніка не з легких, хоча дехто думає інакше. Жінці доводилося вставати рано-вранці (десь о 5-ій) і прямувати на ферму, що знаходилася на курганській горі. І так щодень будь-якої пори року долала той крутий підйом. Хоча влітку, коли худобу переводили в літній табір на луки понад Пслом, було легше.

Тут зоотехнік Надія Діденко зустрічала ранкове сонце, насолоджувалася п’янким запахом хвойного лісу, що розкинувся поряд, милувалася луговими квітами і травами та діамантовою росою на них, тихоплинним Пслом. Але то були миттєвості. А попереду – клопітка робота впродовж дня. І так день у день, рік у рік, десятки років. Саме в такому ритмі протікала життєва ріка Надії Іванівни. Швидко пролетіли роки, настав час заслуженого відпочинку. І відтоді почався новий відлік іншого відрізку життя жінки. Виросли і пішли своїми стежками діти. Одержавши пенсію, Надія Іванівна думала, що відпочиватиме. Та де там! Власний будинок, земельна ділянка, господарство – всьому треба давати лад, щоб було чим зустріти дітей, онуків, котрі приїжджатимуть на гостину.

Здавалося б, зуміє все, зможе все. Однак сталася з Надією Іванівною непоправна біда: втратила зір. Здавалося б: все, кінець! У душі поселилися пустка, безнадія, безпомічність. Спочатку тяжко все вдавалося, але жінка не втратила душевного тепла, рівноваги, жіночності. Долаючи всі негаразди, привчалася жити по-новому, пристосовуватися до інших обставин. Сьогодні ця сильна і мужня жінка не бажає обтяжувати дітей, а сама себе обслуговує, готує їсти, доглядає невеличке господарство, підтримує порядок і в домі, і на подвір’ї.

Добрі люди і родичі відвідують Надію Іванівну, допомагають їй, підтримують морально, спілкуються. А сама жінка вважає, що найвищий дар на землі – це життя, хоча воно плине, як ріка, і не завжди приносить позитивні емоції.

«Радію, що маю добрих, перевірених життям друзів, – зазначає Надія Іванівна. – Заради них варто жити». Вірною подругою для жінки є її однокласниця по школі №5 Валентина Кричкевич, котра в будь-яку хвилину поспішить на допомогу з міста Лебедина. Надія Іванівна дуже вдячна соціальній робітниці Надії Володимирівні Копусовій за її допомогу. Вона завжди й душу звеселить, щось порадить, підтримає.

Нині Надія Іванівна – активна учасниця громадської організації «Спортивний клуб інвалідів «Фенікс». Вона із великим задоволенням відвідує заходи, свята, зібрання, що проводить клуб. Тут також влаштовуються різні конкурси, фестивалі, гуморини, змагання. Надія Іванівна професійно читає вірші, виконує ліричні пісні, романси.

«У «Феніксі» завжди панують душевні спілкування й тепло, а це для мене – цілющий бальзам для душі, цілющий ковток чистої джерельної води», – ділиться враженнями від перебування в клубі Надія Іванівна.

А ще добру, чуйну, доброзичливу Надію не забувають її однокласники, телефонуючи і відвідуючи. Влітку організовують зустрічі «У Надії», разом спілкуються, відпочивають на Пслі.

Тож побажаємо цій сильній, мужній жінці сили, енергії для добрих і корисних справ. А ще міцного здоров’я, наснаги, оптимізму. І не втрачати надію. Бо ж вона сама – надія для інших. Про це свідчить її ім’я.

Ольга ПАЛИВОДА,

позаштатний автор тижневика «Будьмо разом».

Додати коментар