Стрічка новин
Лебединське бюро правової допомоги РОЗ’яснює: Про азартні ігри в Україні: 13 серпня цього року набрав чинності Закон України «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор». За фейк - до відповідальності: Інтернет та соціальні мережі в умовах карантину стали для українців одним з основних джерел отримання інформації про коронавірус. В умовах Це вибухонебезпечно!: На території області продовжують мати місце випадки виявлення вибухонебезпечних предметів – боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни, а також сучасних засобів Про природу тихим словом: Краса природи рід­но­го краю завжди нади­ха­ла на творчість пое­тів, пись­мен­ників, художни­ків. Учні 1 та 2 класів Ва­си­лівського ліцею зіб­ралися, Криза совісті й душі: Життя, як смолоскип: спалахнуло – і раптом згасло. У ці ней­мо­вір­но тяжкі дні, коли родина прощається з найріднішою людиною, Шановні громадяни Сумського району!: Прийміть щирі вітання від депутатського корпусу районної ради та від мене особисто зі світлим святом Христового Воскресіння! Зв’язок поколінь: батьки і діти: Спостерігаючи сьогодні за стосунками між поколіннями та й взагалі за стосунками між громадами у суспільстві, відверто скажу: страшно стає. Чому? Далеке, але таке близьке: Весна. Краса. Травень. Цей місяць почи­нається зі свята, що називається Першотравень. Його святкування – це при­віт весні. В усьому світі Чесноти Валентини Сироти: В історії Маловисторопського коледжу ніколи не було дефіциту педагогічних кад­рів, тут постійно тривав відбір фахівців  з тих,хто бажав працю­вати Лебединці борються з незаконним розповсюдженням наркотичних речовин: Небайдужі жителі міста зафарбували стіни будівель, зупинок та муралів, де був розповсюджений Telegram канал із продажем наркотичних засобів.

Перед відкриттям чергового мисливського сезону я абсолютно випадково потрапив на передсезонний інструктаж, який проводив зі своїми колегами голова мисливського

товариства. Я слухав безкінечні мисливські історії, неймовірні, майже містичні випадки з мисливцями на полюванні, а сам задав собі запитання: звідки в людей береться таке нестерпне бажання когось застрелити?

Мене, мабуть, як і кожну людину чоловічої статі, з дитинства теж потягнуло до зброї, я мав спортивний розряд зі стрільби у школі, відмінно виконував усі нормативи зі стрільби з бойової зброї під час строкової служби в армії, але у мене ніколи не виникало бажання застрелити хоча б горобця.

Але одна вбита мною дика качка, мабуть-таки, була. Чому мабуть? А, послухайте…

Було це в 1961 році. Наш пароплав «Олег Кошовий», на якому я плавав  другим помічником капітана, тільки-но перетнув Полярне коло і наближався до морського порту Нарьян-Мар. О четвертій ранку я прийняв вахту від капітана, який пішов відпочивати, а в рубці залишив свою мисливську рушницю.

– Можливо, знадобиться, – кинув він у бік залишеної зброї.

На світанку вона й справді знадобилась. Довго роздивлявся в бінокль, але ніяк не міг збагнути, що воно таке. Наш пароплав зближався з крижиною великого розміру, всіяною сотнями, тисячами чорних краплин. Схоже на птахів, але чому жодна з них не злітає?

Я максимально зблизив пароплав з крижиною, дав протяжний гудок, але птахи не реагували. Після цього зупинив судно, вийшов з рубки з рушницею і вистрілив у найгустіше скупчення птахів. Тільки після цього три чи чотири з них важко відірвалися від криги і полетіли геть. На постріл до рубки піднялися капітан та деякі інші члени команди. Всім стало зрозуміло, що маємо справу з дикими качками, незрозу­мілою була тільки їхня поведінка. Вирішили спустити шлюпку, підпливти безпоседньо до птахів і аж потім все зрозуміли.

Виявилося, що велика зграя качок перед цим увечері, при теплій дощовій погоді, сіла на крижину перепочити, а вночі вдарив мороз, тому птахи попримерзали і не могли злетіти. Наші матроси набрали декілька повних мішків живих качок і вже потім, при приготуванні м’яса, в одній із них знайшли декілька дробин. Вирішили, що то моя робота. Можливо, але мені хотілося, щоб було не так, бо то був мій перший і останній постріл у живу істоту за все життя.

А качиним м’ясом вся команда пароплава ласувала декілька днів. Хороше м’ясо, тільки рибою віддає.

Леонід РЕШЕТНІК,

с. Ворожба.

Коментарі  
0 #1 Ух ты! 01.04.2021, 09:21
"...т[i]о був мій перший і останній постріл у живу істоту за все життя".

"А качиним м’ясом вся команда пароплава ласувала декілька днів"

Яка ж вона цiкава, наша психологiя! Стрiляти у живу iстоту - грiх. А якщо шию їй скрутити - ласощi...
Цитата
Додати коментар