Стрічка новин
Залишили без транспорту: На календарі осінь. Незабаром почнеться негода – дощ, сніг. Це дуже турбує жителів вулиці Кобижча (її початок до Воскресенської церкви), Готуємось до початку 2020-2021 навчального року: Рішенням виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області  затверджена перспективна мережа класів закладів загальної середньої ...А дорога сірою стрічкою в’ється: Напередодні свята – Дня автомобіліста і дорожника – ми завітали на автотранспортне підприємство, що створене в Лебедині у 2004 році, Він любив Лебединщину: Редакція тижневика «Будьмо разом» продовжує проєкт «Пам’ять» по вшануванню льотчиків, уродженців м. Лебедина та сіл Лебединщини, які загинули за різних СIм’я - це 7 «Я»?: 15 травня в усьому світі від­зна­чають День сім’ї. Сім’я або родина – соціальна група, яка складається з людей, які, зазвичай, Підопригори та людські долі селян: З 2015 р., завдячуючи досвіду орга­нізаційної роботи Андрія Киріяновича Кириченка та його людським якостям, село Підопригори стало відомим як сільська 1462 випадки хвороби COVID-19 зафіксовано в Україні: За даними ЦГЗ, станом на 9:00 7 квітня в Україні 1462 лабораторно підтверджені випадки COVID-19, з них 45 летальних, 28 Вогнеборці ліквідовували загоряння в житловому будинку: 12 квітня о 00:45, на лінію екстреного виклику 101, надійшло повідомлення про загоряння житлового будинку по вул. Даценківська в с. Віктор Лисянський: «Постійно згадую Михайлівку, лебединських друзів»: На цей раз ми поспілкувалися з колишнім, одним із кращих сільських голів Лебединщини, Віктором Лисянським. 19 грудня – день адвокатури України: За своєю природою адвокатура є одним із інструментів демократичного суспільства, оскільки виконує найважливішу цивільну функцію – захист прав і законних

Перед відкриттям чергового мисливського сезону я абсолютно випадково потрапив на передсезонний інструктаж, який проводив зі своїми колегами голова мисливського

товариства. Я слухав безкінечні мисливські історії, неймовірні, майже містичні випадки з мисливцями на полюванні, а сам задав собі запитання: звідки в людей береться таке нестерпне бажання когось застрелити?

Мене, мабуть, як і кожну людину чоловічої статі, з дитинства теж потягнуло до зброї, я мав спортивний розряд зі стрільби у школі, відмінно виконував усі нормативи зі стрільби з бойової зброї під час строкової служби в армії, але у мене ніколи не виникало бажання застрелити хоча б горобця.

Але одна вбита мною дика качка, мабуть-таки, була. Чому мабуть? А, послухайте…

Було це в 1961 році. Наш пароплав «Олег Кошовий», на якому я плавав  другим помічником капітана, тільки-но перетнув Полярне коло і наближався до морського порту Нарьян-Мар. О четвертій ранку я прийняв вахту від капітана, який пішов відпочивати, а в рубці залишив свою мисливську рушницю.

– Можливо, знадобиться, – кинув він у бік залишеної зброї.

На світанку вона й справді знадобилась. Довго роздивлявся в бінокль, але ніяк не міг збагнути, що воно таке. Наш пароплав зближався з крижиною великого розміру, всіяною сотнями, тисячами чорних краплин. Схоже на птахів, але чому жодна з них не злітає?

Я максимально зблизив пароплав з крижиною, дав протяжний гудок, але птахи не реагували. Після цього зупинив судно, вийшов з рубки з рушницею і вистрілив у найгустіше скупчення птахів. Тільки після цього три чи чотири з них важко відірвалися від криги і полетіли геть. На постріл до рубки піднялися капітан та деякі інші члени команди. Всім стало зрозуміло, що маємо справу з дикими качками, незрозу­мілою була тільки їхня поведінка. Вирішили спустити шлюпку, підпливти безпоседньо до птахів і аж потім все зрозуміли.

Виявилося, що велика зграя качок перед цим увечері, при теплій дощовій погоді, сіла на крижину перепочити, а вночі вдарив мороз, тому птахи попримерзали і не могли злетіти. Наші матроси набрали декілька повних мішків живих качок і вже потім, при приготуванні м’яса, в одній із них знайшли декілька дробин. Вирішили, що то моя робота. Можливо, але мені хотілося, щоб було не так, бо то був мій перший і останній постріл у живу істоту за все життя.

А качиним м’ясом вся команда пароплава ласувала декілька днів. Хороше м’ясо, тільки рибою віддає.

Леонід РЕШЕТНІК,

с. Ворожба.

Коментарі  
+1 #1 Ух ты! 01.04.2021, 09:21
"...т[i]о був мій перший і останній постріл у живу істоту за все життя".

"А качиним м’ясом вся команда пароплава ласувала декілька днів"

Яка ж вона цiкава, наша психологiя! Стрiляти у живу iстоту - грiх. А якщо шию їй скрутити - ласощi...
Цитата
Додати коментар