Стрічка новин
Безпека під час купання у водоймах: Найпоширенішою причиною нещасних випадків на воді є саме недотримання громадянами правил безпечної поведінки на водних об’єктах, Була така Лебединська геологічна партія глибокого буріння: Повертаючись у далекі 60-ті роки минулого століття, лебединці старшого покоління, певно, пам’ятають, що у нашому місті заснували тоді таку організацію, Першість - за Дариною: У фінальному етапі 10-го Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, що проходив у лютому Лебединське бюро правової допомоги роз’яснює: Як давати гроші у борг: До Лебединського бюро правової допомоги звернувся громадянин Н., якого цікавило питання як правильно давати гроші у борг, щоб потім їх «Люблю чорнобривці, мальви, матіолу…»: Ця  чарівна жінка йде  по життю  гідно і з любов’ю – до своєї  родини, рідного села, до книги, поезії, до Шановні жителі міста Лебедина та району!: У зв’язку з карантином, відповідно до статей 29, 30, 32 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та постанови Гості із Баку: «Здесь встретили нас дружелюбно»: Влітку в Лебедині завжди багато гостей: зустрічаються рідні люди, друзі. І нам, корінним його жителям, не байдуже, яке враження в Недаремно в народі кажуть...: Уманський парк Софіївка був побудований з 1796 по 1800 р.р. на кошти Фелікса Потоцького, що був наприкінці XVIII-го століття одним Практика – це серйозно!: Суспільство завжди потребувало висококваліфікованих фахівців у кожній галузі. На сьогоднішній день ця потреба не зникла, а навіть навпаки – зросла. Життя Григорія Карпова як спалах зірки: Карпов Григорій Дмитрович (народився 21.01.1919р., м. Лебедин – помер 17.12.2009р., м. Москва) – радянський учений-філософ, фахівець у галузі соціальної філософії.

Все це про нашого земляка Владислава Шевченка, з яким ми нещодавно мали змогу поспілкуватися.

– Доброго дня, Владиславе! Раді зустрічі з Вами. І перше наше запитання: хто Вас надихнув обрати панкратіон?

– Мені з дитинства подобається цей вид спорту.

– Чому саме його Ви обрали, а не, приміром, волейбол, чи якийсь інший?

– Тому, що для цього виду спорту я більше всього підходжу своїми фізичними параметрами (сміється). Та й він, ще раз наголошую, мені подобається найбільше.

– Скільки років Ви займаєтеся улюбленою справою?

– Захоплюватися панкратіоном я розпочав з 2009 року, та в 2015 році травмувався, тому більше не можу брати участь у змаганнях. Тому тепер треную  дітей.

– Ви травмувалися під час змагань?

– Ні, я потрапив в ДТП.

– А чи були серйозні травми під час бою?

– Як не дивно, але за весь час виступів у мене не було жодної травми . Бувало, що на тренуваннях могли носа розбити  чи м’язи міг потягнути, але серйозних травм не було.

– Скільки учнів  відвідує Ваші заняття?

– У нас є декілька груп. Під моїм керівництвом найменші діти – з 6 до 11 років. Мій колега займається  з дітьми 12-18 років. Всього панкратіон  відвідує  60-70 дітей.

– Владиславе, а хто займався у свій час з Вами? Хто навчив тому, що Ви вмієте зараз?

– Гавриш Сергій Григорович. На той час, коли він мене тренував, йому було років 26, а мені – 16. Він дуже мені допоміг освоїти цей цікавий вид спорту. За це я йому вдячний.

– Як батьки відносилися до Вашого захоплення панкратіоном?

– Вони були не проти  і завжди підтримували мене.

– Чи багато перемог Ви здобули?

– Я не рахував. Вигравав чемпіонат області, чемпіонат України.

Прикро, але не зміг потрапити на чемпіонат Європи та світу, бо травма не дозволила. Звання майстра спорту отримав приблизно за півроку чи рік до травми.

– Які перемоги запам’яталися найбільше?

– Останні. Ті, за які мені присвоїли звання «Майстер спорту» . До них входили чемпіонат України та Кубок України. Там  я зайняв друге і перше місця. Адже для того, щоб стати «майстром»,  необхідно зайняти на чемпіонаті України 1-2-ге місце, а потім, коли підтверджуєш це на Кубку України, тобто теж займаєш 1-2-ге місце, присвоюють  цей розряд.

– Ви одружений?

– Ні, але маю дівчину.

– Чим Ви займаєтеся у вільний час?

– Поєдную улюблену справу з масажем. Пройшов курси, і вже півроку, як роблю масаж на професійному рівні.

– Ви працюєте вдома?

– Приїжджаю до клієнта. Хто не місцевий чи є якісь інші причини, приймаю в себе. Та таких клієнтів небагато.

– Дякуємо Вам, Владиславе, що по­годилися на це інтерв’ю. Ви ціка­ва людина. Гадаємо, що й усім нашим ровесникам буде цікаво з Вами поспіл­куватися і, при необхідності, спробувати на собі професійний масаж, про який, до речі, в місті вже є позитивні відгуки.

– Дякую. Бажаю Вам творчих успіхів!

Додати коментар