Стрічка новин
Знов чарує музикою нас духовий оркестр, який спиняє час....: У 1960-70-х роках майже кожне село Лебединщини мало свій духовий оркестр. У Кам’яному духовим оркестром, який діяв при СБК, керував Головний «еколог» громади: Коли сформували громаду, виникло питання розподілу обов’язків. Кого ж призначити головним екологом? Запропонували рибаку і мисливцю Івану Боброву: «Ти, Іване, Гімн Лебедина у виконанні вокального ансамблю "Оберіг" м.Суми на фестивалі в с Підопригори: Спілкувалися майбутні вихователі: Саме в цей час ми обираємо свою професію, свій життєвий шлях, ким стати, як розкрити свій потенціал, як плідно прожити Володимир ЮРТОВ: «Все життя бережу в серці образ батька-льотчика»: Редакція тижневика «Будьмо разом» продовжує пошуки мате­ріалів, котрі свідчили б про подви­ги льотчиків, які покояться на Ле­бе­динській землі, про їхній Жiнка, яка творить весну: Шлях нелегкий до ювілею – сплелись в нім тисячі доріг, а наша ювілярка йшла завжди своєю, не обираючи простих. Ці 4 листопада - день залізничника україни: 4 листопада своє професійне свято відзначають залізничники. Від їхньої наполегливої праці залежить чітка робота транспортного конвеєра, стабільність Вітаємо з перемогою!: Пісня є першоосновою розвитку вокально-хорового жанру. Адже саме вокально-хорове мистецтво є найбільш масовим і найулюбленішим. На Лебединщині п’яний мопедист хотів відкупитися від патрульних за тисячу гривень: Проводячи профілактичні заходи з метою попередження аварійності на автошляхах Сумського району, поліцейські сектору реагування патрульної поліції поблизу села Першотравневе, 102: що трапилось? з 19 по 25 липня 2021 року: Протягом звітного періоду до відділення поліції №3 (м.Ле­бедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області надійшло 146 заяв та повідомлень громадян,

Наші ювіляри Анастасія Василівна та Володимир Сергійович Вельбой – надзвичайно чудові люди! Все, чого торкаються їхні золоті руки, викликає захоплення й повагу.

І це не дивно, адже вони талановиті, працьовиті, з уважним і чуйним серцем, гарні батьки, турботливі дідусь і бабуся.

Познайомилися вони ще у шкільні роки, у Карпилівській сільській школі Охтирського району, куди Володя ходив із сусіднього села Гусарщина, а Анастасія – з хутора Мигулін Московськобобрицької сільської ради. Із шкільної лави в них зародилося світле почуття. Потім міцніло, коли після закінчення восьми класів Володимир два роки мотоциклом їздив з Охтирки, де він навчався на водія, до Лебедина на побачення з Анастасією, де дівчина оволодівала в СПТУ професією маляр-штукатур.

У далекому 1971 році, коли нареченій виповнилося сімнадцять років, а нареченому йшов двадцятий рік, закохані одружилися. Анастасія Василівна згадує весілля, як її в національному вбранні віз наречений на трійці заквітчаних коней сніжного морозного лютневого дня.

Через рік у подружжя народилася донечка Людмила, згодом – син Віталій. Жили у любові і злагоді, разом ростили дітей, більшість років разом працювали на одному підприємстві – заводі поршневих кілець. Згодом діти подарували їм онуків, донька – двох хлопчиків, а син – двох дівчаток. Любить подружжя, як уся родина збирається разом. Повниться оселя дитячими голосами. Не зчулися, як промайнули роки. За вікном віє вітер, лютує хуртовина, а в серцях подружжя квітує весна. Адже вони відзначають свій золотий ювілей.

Від усього серця бажаємо ювілярам зберегти світлі почуття. Нехай Господь щедро дарує їм здоров’я, світлу радість, сімейні блага на багато-багато років!              

З любов’ю уся велика родина.

Додати коментар